Андрій Бродський: «Титан матиме попит як військовий метал»

Головний власник і гендиректор ВКФ «Велта» − про вразливі місця титанового бізнесу Дмитра Фірташа, потенціал розвитку ринку та його особливості в умовах збройного протистояння на Донбасі й після анексії Криму Росією

Поява на українському титановому ринку нового гравця − державної «Об'єднаної гірничо-хімічної компанії» (ОГХК) − спровокувала інших його учасників задуматися, як протидіяти такому серйозному конкуренту.

Forbes уже писав, що для цього, наприклад, холдинг Group DF Дмитра Фірташа вирішив залякати уряд Арсенія Яценюка, який лобіює інтереси ОГХК, початком масштабної розробки нового перспективного родовища − Стремигородського.

А керівництво дніпропетровської виробничо-комерційної фірми «Велта» впевнене, що очікування Кабміну, який задумав приватизацію титанового комплексу, не виправдаються. Щоправда, ситуацію може виправити будівництво нового гірничо-збагачувального комбінату в Вільногірську. А ще позитивним сигналом для інвесторів може стати повернення державі ліцензій на розробку родовищ ільменіту, які раніше дісталися Дмитру Фірташу.

Андрій Бродський, головний власник і гендиректор «Велти», в інтерв'ю Forbes розповів також про інші вразливі нюанси титанового бізнесу власника Group DF, потенціал розвитку ринку та його особливості в умовах збройного протистояння на Донбасі й після анексії Криму Росією.

Андрій Бродський
Андрій Бродський
Фото з архіву

− Андрію Вікторовичу, останній раз інтерв'ю Forbes ви давали в 2012 році. Чи змінилося щось відтоді в структурі власників компанії? Чи вдалося вам знайти портфельного інвестора, про якого раніше згадували?

− У нас все залишилося, як і було: я, головний власник, і ще два моїх партнери в якості акціонерів (Вадим Москаленко та Віталій Малахов) володіємо «Велтою». Хочу розвінчати інформацію про те, що у нас з'явилися російські власники. Це не так, ніяких інших акціонерів, крім нас, у компанії немає.

«У нас з'явилася конкуренція з Group DF»

− По ринку також ходить інформація про можливий взаємозв'язок «Велти» з групою «Приват»...

− Із «Приватом» ми теж ніяк не пов'язані. Читав припущення, що російське ВСМПО «Авісма» є нашим власником. Але в цьому випадку компанія мала б від нас отримувати сировину. Востаннє ми відправляли сировину на «Авісму» три роки тому.

− Тобто, зараз ви не співпрацюєте з цією компанією?

− Поки що ні. Як буде далі − покаже час. Наразі ми з «Авісмою» не працюємо. І за останні 2,5-3 роки від нас не пішло до цієї компанії жодної тонни сировини.

− Що зумовило розрив співпраці?

− Ринкова ситуація, зростання конкуренції. Ще 2,5 роки тому я казав, що наша компанія жодним чином не конкурує з продукцією Group DF (тоді − продукцією Іршанського ГЗК і Вільногірського ГМК − Forbes). Але вже років півтора, як ми конкуруємо з цими потужностями, оскільки відбулися значні зміни на світовому ринку. Розпочали роботу два великих і кілька невеликих виробників, вони розробляють нові родовища титанової сировини, впали обсяги реалізації пігментного двоокису титану і металевого титану.

Два роки тому ми вантажили свою продукцію на експорт у Китай за ціною $350 за тонну, а на початку цього року ми відправляли її за $110. І більше відправляти не будемо

Саме з цієї причини кілька років тому Group DF почав продавати не тільки кінцевий продукт, але і в більшому обсязі сировину з ГЗК. Відповідно, конкуренція у нас із ними з'явилася, хоча той же Вільногірський ГМК для «Авісми» більш традиційний постачальник, ніж ми. І за технічними характеристиками, і за тривалістю співпраці. Відповідно, ми не змогли постачати продукцію «Авісмі», тому що вона стала закуповувати більші обсяги продукції на Вільногірському ГМК.

«Титан як військовий метал матиме попит»

− Як переформатувався світовий ринок титанової продукції останнім часом?

− Ситуацію на світовому ринку змінив, насамперед, Китай. Можу навести приклад. Два роки тому ми вантажили свою продукцію на експорт у Китай за ціною $350 за тонну, а на початку цього року ми відправляли її по $110. І більше відправляти не будемо.

Два роки тому це був найперспективніший ринок, а тому туди кинулося безліч виробників. Вони фактично затоптали один одного і сильно збили ціни на титанову сировину. З Китаю ця хвиля перекинулася на решту світу. Так само у всьому світі сповільнилися темпи споживання пігменту.

− Коли ви очікуєте відновлення титанового ринку?

− Не раніше ніж через два роки.

− У якому сегменті застосування ільменіту ринок відновиться швидше: «хімічному» чи «металургійному»?

− Думаю, що і в одному, і в другому. Але у мене великі надії саме на металургійний напрямок. Зростання попиту на титан як метал буде викликано не тільки його цивільним застосуванням, наприклад, у літакобудуванні. Титан як військовий метал, на жаль, теж буде затребуваний. Ситуація, яка складається в світі в розрізі військових конфліктів, спровокує через рік-два зростання попиту саме на металевий титан.

«У нас була пожежа з нез'ясованих причин»

− Які виробничі результати «Велти» в 2014 році?

− Торік ми виробили близько 100 000 т продукції. У цьому буде стільки ж.

− Ви задоволені результатами роботи компанії в минулому році?

− Назвати минулий рік успішним для нас можна з натяжкою. Тим більше, що торік у нас була пожежа з нез'ясованих причин, які встановлює слідство. Пожежа була потужною, в результаті 60% наших виробничих потужностей, на жаль, було знищено.

Тому похвалитися високою продуктивністю за підсумками 2014 року, та й очікувати зростання виробництва цього року, на жаль, ми не можемо. Наступний рік, сподіваємося, буде іншим. Через місяць-півтора ми почнемо відновлення зруйнованих внаслідок пожежі потужностей.

− Є ринкові передумови для відновлення?

− Передумови є завжди, ми не втрачаємо оптимізму, йдемо вперед. Труднощі, які є, вважаємо тимчасовими і цілком здоланними.

«Вся продукція цього року піде на експорт»

− Хто традиційно купує українську ільменітову сировину?

Цього року ми на внутрішній ринок практично нічого не постачали і, судячи з усього, вже й не будемо. Внутрішнього брикетного ринку зараз просто немає

− Традиційно наш потужний покупець − Росія. Для Вільногірського ГМК − це компанія «Авісма». Менш значний покупець − Казахстан. Продукція Іршанського ГЗК переважно переробляється на потужностях «Кримського титану» і «Сумихімпрому». Ми ж компанія молода, тому освоюємо європейський ринок, північноамериканський, пробували працювати на китайському. Торік багато працювали з цією країною, але, на жаль, пік цієї співпраці припав на масоване падіння цін.

− Яка частка внутрішнього ринку в збуті продукції «Велти»?

− Минулого року частка відвантажень на внутрішній ринок становила приблизно 30%. Відразу уточню, наша продукція в Україні використовувалася не для випуску пігментного двоокису титану, і не для виробництва металевого титану. З неї виробляли титанові брикети для доменного виробництва металу.

Цього року ми на внутрішній ринок практично нічого не постачали і, судячи з усього, вже й не будемо. Внутрішнього брикетного ринку зараз просто немає. Залишається невизначена ситуація зі споживанням з боку об'єднання «Сумихімпром». Поки що ми в цих процесах участі не беремо.

− «Сумихімпром» нещодавно проводив тендер із закупівлі сировини. Чому ви не брали участь?

− Нам не надсилали запрошення на участь у цьому тендері. Ви ж знаєте, хто керує підприємством в зараз (Group DF Фірташа − Forbes). Мало того, нам і немає з чим у ньому брати участь, тому що всі наявні на цей рік обсяги вже законтрактовано на експорт.

− Хто покупці?

− Європейський, американський ринок.

− Як застосовується ваша продукція?

− Поки що ми працюємо на виробництво двоокису титану, але наша сировина цілком підходить і для випуску металевого титану. Два роки тому «Авісма» закуповувала його у нас саме для виробництва губчастого титану.

Андрій Бродський: «Титан матиме попит як військовий метал»
Андрій Бродський
Фото з архіву

«Працювати з окупованою територією не збираємося»

− «Кримський титан» не надсилав запит на продукцію «Велти»?

− Таких запитів не надходило. Але якби вони були, я б їх відхилив. Вести комерційну діяльність із підприємствами на окупованій території ми точно не збираємося. Чесно кажучи, я не розумію, як сьогодні йде ця робота. Я маю на увазі постачальників сировини «Кримському титану».

− Ви маєте на увазі підприємства Group DF «Валки-ільменіт» і Міжрічинський ГЗК?

− Так, вони постачають сировину на «Кримський титан». Рік тому було прийнято закон «Про окуповані території», він передбачає обмеження економічної діяльності. Постановою Кабміну припинено залізничне сполучення з півостровом. Я не розумію, як іде постачання, зважаючи на ці заходи?

Також мені незрозуміло, як здійснюється відвантаження готової продукції «Кримського титану» на експорт. Адже на продукцію кримських підприємств накладено світові економічні санкції!

− У Group DF повідомили, що запаси сировини для «Кримського титану» зроблено аж до вересня 2015 року...

− Державі, напевно, цікаво, яким чином ця сировина з Житомирської області потрапляє в Крим у цих умовах, якщо залізничне сполучення з півостровом перервано.

− А від Запорізького титано-магнієвого комбінату (ЗТМК) вам надходили запити на продукцію?

− Ні. З внутрішнього ринку, крім виробників брикету, не було звернень до нашої компанії. Можна сказати, їх не було протягом усього існування компанії «Велта».

«Проект Group DF здається малоймовірним»

− Як ви оцінюєте перспективи запуску Стремигородського родовища, про який заявили в Group DF?

− Проект вартістю в півмільярда доларів у тій ринкової ситуації, яка зараз склалася, здається малоймовірним. Але якщо колеги мають можливість його реалізувати, будь ласка.

Неможливо видобути на цьому руднику 10 млн т ільменіту і його продати з тієї простої причини, що весь обсяг світового ринку ільменіту становить приблизно 10 млн т на рік. Інші виробники нікуди не подінуться. Таким чином, інвестор зіткнеться з проблемою збуту при вкладенні колосальних інвестицій у проект

Я говоритиму про факти. Стремигородське родовище є корінним родовищем. Що це таке? Це скеля. У світі розрізняють два види родовищ титанової сировини. Це розсипні родовища і корінні. Корінних родовищ, великих розробок, у світі два, якщо не помиляюся.

Вони досить старі, тому собівартість їх розробки низька. Але практично ніхто в світі на перспективу не розробляє корінні родовища. Ми, наприклад, переробляємо пісок. Точно так само роблять Вільногірський ГМК та Іршанський ГЗК.

Відмінність у тому, що для початку скелю треба перетворити на пісок. Її треба підірвати, перемолоти. І, як ви розумієте, це істотні витрати. З технічної точки зору побудувати цей об'єкт − не проблема. Але якими будуть капітальні витрати? Чи буде конкурентною собівартість видобутку? Якщо у компанії є власні кошти, які вона може туди вкласти, − честь їм і хвала. Якщо вони розраховують на залучені кошти − зараз такі кошти в Україну залучити неможливо.

− Чи справді Стремигородське родовище таке перспективне?

− Це одне з найбільших у світі родовищ. Запаси величезні. Але потрібно враховувати ще один фактор. Якщо викинути на ринок цей величезний запас сировини, це неминуче викличе обвал ціни. У Стремигородському родовищі міститься більше 1 млрд т ільменіту. Для прикладу − у нас запаси 9 млн т.

Неможливо добути на цьому руднику 10 млн т ільменіту і його продати з тієї простої причини, що весь обсяг світового ринку ільменіту становить приблизно 10 млн т на рік. Інші виробники нікуди не подінуться. Таким чином, інвестор зіткнеться з проблемою збуту при вкладенні колосальних інвестицій у проект.

− Ішлося про щорічний видобуток 500 тисяч т ільменіту на рік із подальшим виходом на 1 млн т. Це практично обсяги Іршанського ГЗК і Вільногірського ГМК?

− Не зовсім так. Це обсяг Іршанського ГЗК разом з Міжрічинським ГЗК і «Валки-Ільменіт» (два останніх належать Group DF − Forbes). Виникає питання: розробляти Стремигородське родовище будуть замість цих ГЗК?

Якщо замість − то так, це можливо. Але в такому випадку також не зрозуміло, навіщо розробляти родовище з глибоким заляганням ільменіту і з високою собівартістю, якщо поруч у районі Іршанська є кілька розсипних родовищ. Вони дрібніші, але економічно їх розробляти по черзі набагато вигідніше, ніж Стремигородське.

− Які родовища ви маєте на увазі?

− Їх там чимало, наприклад, Паромовське.

− Із тих родовищ, які виставлялися на продаж в минулому році, але інвестори залишилися до них байдужими?

− Так, їх ніхто не купив, бо ринкова ситуація не сприяє розробці цих родовищ. Придбати їх можна, але що з ними потім робити?

− Можна придбати ліцензію, а розробляти, коли це буде доцільно...

− А хто, скажіть, зараз буде заморожувати кошти? Придбати родовище про запас − такі приклади у світі бувають. Але не на падаючому ринку і не в умовах війни, як зараз в Україні. Не можна не враховувати фактор агресії.

− А яка ситуація на родовищах «Велти»?

− Ми єдина українська компанія, у якої запаси сировини оцінені за міжнародними стандартами JORC світовими експертами компанії Wardell Armstrong. Згідно з цими оцінками, наші запаси складають 9 млн т ільменіту. При тому, що ми на період пожежі та низького ринку виробляємо не більше 100 000 т на рік. А коли все буде в порядку, будемо випускати 250-300 тис. т.

От і рахуйте, на скільки років нам вистачить таких запасів. Це стосується Бірзуловського родовища, яке ми розробляємо. Є ще родовище-супутник − Лікаревське, розвідку якого ми ведемо. Імовірно там 3 млн т запасів ільменіту.

«Назріває конкуренція з державою»

− Чи відчуває «Велта» конкуренцію з боку державної «Об'єднаної гірничо-хімічної компанії», як нового гравця на ринку?

Цінність ГЗК − це, в першу чергу, запаси сировини. Ніхто з коментаторів ринку не звертає уваги на цей нюанс, а він дуже важливий. На Вільногірському ГМК запасів сировини залишилося на 3-4 роки, у Іршанського ГЗК − років на 7-8. Тому інвестиційна привабливість цих об'єктів наближається до нуля. Таким чином, якщо ГЗК буде приватизовано, вони не зможуть залучити жодного інвестора

− Новий гравець вступив у гру, але обсяги постачання сировини з його боку залишилися колишніми. Я пояснюю це тим, що зруйнувалися комерційні зв'язки зі споживачами продукції ГЗК після виходу з цих комбінатів компанії Group DF. Зараз ОГХК намагається їх відновити. Частково це був внутрішній ринок, а частково − експорт. Та ж російська «Авісма», чеська «Пріхеза», північно-американський DuPont.

− До речі, ОГХК веде зараз переговори з DuPont про постачання сировини. Ваша компанія не співпрацює з цим великим споживачем?

− Ми з ним працюємо. Вони тільки пробують.

− Тобто, і тут назріває конкуренція між «Велтою» та ОГХК...

− Схоже, що так і є.

«ОГХК не зможе залучити жодного інвестора»

− Судячи із заяв урядовців, «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» буде вибудовувати вертикальну інтеграцію в титановій галузі. Як це може позначитися на ринку в цілому?

− А які активи, по-вашому, увійдуть в цю компанію?

− У першу чергу, Іршанський ГЗК і Вільногірський ГМК, а також «ЗТМК» та «Сумихімпром».

− Тут починається найцікавіше. Держава декларує, що буде приватизувати всі титанові активи. Цінність ГЗК − це, в першу чергу, запаси сировини, які знаходяться на балансі у комбінатів. Ніхто з коментаторів ринку не звертає уваги на цей нюанс, а він дуже важливий. На Вільногірському ГМК запасів сировини залишилося на 3-4 роки, у Іршанського ГЗК − років на 7-8. Тому інвестиційна привабливість цих об'єктів наближається до нуля. Таким чином, якщо буде приватизовано ГЗК, вони не зможуть залучити жодного інвестора. Тому що інвестор буде оцінювати, насамперед, наявні запаси сировини, а запаси менше ніж на 7-8 років не розглядаються взагалі. Це не я придумав, це світова практика.

− Але ж держава може продати не тільки комбінати, а й ліцензії на подальшу розробку прилеглих родовищ?

Ми єдина українська компанія, у якої запаси сировини оцінені за міжнародними стандартами JORC світовими експертами компанії Wardell Armstrong. Згідно з цими оцінками, наші запаси складають 9 млн т ільменіту

− Так, але, наскільки мені відомо, ліцензія на видобуток ключового активу ОГХК – Вільногірського ГМК − була розділена. Саме та площа, яка повинна піти під подальшу розробку, залишилася в «Кримського титану». Я кажу про Матронівське родовище в Дніпропетровській області.

Якщо цей дозвіл повернуть Вільногірському ГМК, це буде цілком правильним урядовим рішенням. Це родовище необхідно розвідувати, проектувати. Його треба готувати до продажу за міжнародними стандартами і намагатися залучити туди інвестиції. І не пізніше, ніж через рік, починати будувати там новий гірничо-збагачувальний комбінат.

У Вільногірську проживає 23 000 людей, із них 4,5 тис. працюють на Вільногірському ГМК. Ви розумієте, що буде з Вільногірськом у разі припинення видобутку? А термін будівництва такого комбінату − 2 роки. Тому під цей актив необхідно провести величезну роботу. І це за умови, що ліцензія на розробку Матронівського родовища буде у держави. В Іршанську ситуація трохи краща, але не набагато. Там запасів, як я вже казав, на 7-8 років.

«Нашим експертам не вистачає професіоналізму»

− Українські фахівці можуть адекватно оцінити вартість вітчизняних титанових рудників і перспективи їх розробки?

− Я впродовж 10 років працюю з нашими гірськими інститутами. Вони всі працюють за застарілими нормативами. Вони не здатні об'єктивно оцінити, спроектувати комплекси з видобутку ільменітових руд. З цієї причини потрібно залучати до вивчення таких проектів міжнародних консультантів, проектантів, дослідників. Є компанії в Австралії і ПАР, які професійно розбираються в цьому питанні.

Наші експерти, на жаль, не дуже професійні в цьому відношенні. Вибачте, але коли я читаю в пресі коментарі окремих експертів про те, що титанова галузь України оцінюється в $10 млрд, мені хочеться плакати чи сміятися, бо моя компанія також є складовою української титанової промисловості. Нехай моя частка досягає 5%, і якщо експерт її оцінить в $500 млн, я попрошу цього експерта, щоб він дав мені сьогодні $200 млн − і я готовий йому продати свою компанію за ці менші гроші.

Щоб оцінити галузь чи підприємство, необхідно побудувати фінансову модель. В неї мають бути закладені геологічні дані: скільки проживе це родовище, який обсяг запасів можна з нього витягти. Припустити, які капітальні витрати для цього будуть потрібні. Сформулювати кінцеву собівартість продукції. Сформулювати тривалість проекту і його собівартість. Закласти у фінансову модель реалізацію проекту. Результат, вважаю, буде відрізнятися від оцінки «експертів» в рази, якщо не в десятки разів, в менший бік.

Найважливішим на сьогодні є чітке бачення держави щодо підняття і розвитку титанової промисловості. Вже зараз необхідні кваліфіковані фахівці, які, спираючись на міжнародні стандарти, зможуть знайти інвестиції. Тому що без інвестицій і грамотної роботи галузь може просто зникнути.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Бізнес
Олександр Шлапак: «Судитися з великими боржниками банку безглуздо, оскільки ці борги не мають забезпечення»
Глава ПриватБанку - про повернення боргів колишніх акціонерів, розвиток банку та перспективи кримських вкладників
Роль особистості в (банківській) історії: на що впливає перша особа банку?
Хто і як керує найбільшими фінустановами країни
Не як у людей: що в Україні заважає іноземним інвесторам
Однорічні дозволи на перебування в країні, неможливість репатріації капіталу, погана англійська мова і так далі
Усі матеріали розділу
FORBES У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ
Коментарів 1
Увійдіть, щоб опублікувати коментар
Игорь Лонг
Игорь Лонг — 28.04.2015, 16:02

Уважаемый Матвей, предлагаю вам быть внимательным читателем! Где вы увидели словосочетание металлический титан? Ни Форбс, ни господин Бродский про это не упомянули. Читаем: «Сразу уточню, наша продукция в Украине использовалась не для выпуска пигментной двуокиси титана, и не для производства металлического титана. Из нее производили титановые брикеты для доменного производства металла». Внимание и еще раз «не для производства металлического титана»! И согласитесь металл бывает разным, не только титан. Скорее всего речь шла о использовании титана для производства присада доменного гарнисажаобразующего, который используют для защиты внутренней стенки доменной печи от прогорания. Но приятно, что есть в нашей стране люди, которые хоть немного разбираются в отрасли

Вибір редактора
Приватне і відверте: 5 книг грудня
Приватне і відверте: 5 книг грудня
На які новинки художньої літератури варто звернути увагу цього місяця
Як ізраїльська армія стала «кузнею стартапів»
Як ізраїльська армія стала «кузнею стартапів»
Колишні бійці загадкової ізраїльської служби кіберрозвідки – Підрозділ 8200 – створили приблизно 1000 нових IT-компаній. Саме їм Ізраїль багато в чому зобов’язаний іміджем «нації стартапів»
Ходіння по колу: як у Мінфіні переписують Податковий кодекс
Ходіння по колу: як у Мінфіні переписують Податковий кодекс
І чому депутати наполягають на проведенні разового декларування
Олігархи під підозрою: кому потрібен Архів клептократії та чому до нього потрапили тільки «обрані»
Олігархи під підозрою: кому потрібен Архів клептократії та чому до нього потрапили тільки «обрані»
Українські публічні персони готові оскаржувати дані, опубліковані в Архіві
Зараз на головній
Технічні роботи на сайті Forbes Україна
Технічні роботи на сайті Forbes Україна
Випуск матеріалів на сайті тимчасово припинено
Олександр Шлапак: «Судитися з великими боржниками банку безглуздо, оскільки ці борги не мають забезпечення»
Олександр Шлапак: «Судитися з великими боржниками банку безглуздо, оскільки ці борги не мають забезпечення»
Глава ПриватБанку - про повернення боргів колишніх акціонерів, розвиток банку та перспективи кримських вкладників
Найтемніший час перед світанком: як подолати кризу в компанії
Найтемніший час перед світанком: як подолати кризу в компанії
Які завдання ляжуть на плечі команди, а які ─ безпосередньо на власника
Колектори і юрособи: з бізнесом не церемоняться
Колектори і юрособи: з бізнесом не церемоняться
Чим відрізняється поведінка колекторських структур стосовно боржників-фізосіб і бізнесменів