Тетяна Попова: «Нелегалам доведеться вийти з тіні − або піти в небуття»

Член правління Інтернет Асоціації України − про свободу слова, прослуховування і конкуренцію на ринку high-tech

Тетяна Попова − один із найвпливовіших та найактивніших учасників українського ринку телекомунікацій та high-tech. 14 років вона входить до правління Інтернет Асоціації України (ІнАУ), 11 разів очолювала цю організацію. Яка, в свою чергу, вважається досить серйозним лобістським інструментом: у структуру входять понад 180 учасників, включаючи правовласників, провайдерів, вендорів і так далі. Але сьогодні навколо цього об'єднання відбуваються події, щодо яких у громадськості виникає безліч питань.

Минулої середи − 17 червня − пройшов позачерговий з'їзд ІнАУ. Захід був присвячений спробі виправити результати одного з попередніх голосувань за склад правління структури. На думку учасників ринку, в процесі голосування недорахували голоси деяких членів Асоціації − помилку було допущено в протоколі з'їзду. Це ставить під сумнів основні принципи, на яких ґрунтується існування структури − а саме, рівноправності та прозорості. Позачерговий зʼїзд мав або затвердити новий склад правління, або підтвердити уточнений.

Татьяна Попова: 	«Нелегалам придется выйти из тени – или уйти в небытие»

Тетяна Попова
Фото: Олександр Козаченко для «Forbes Україна»

У бесіді з Forbes Тетяна Попова згадала основні етапи та досягнення існування ІнАУ та висловила свою думку з приводу подій, які відбуваються в організації. Також перед проведенням зустрічі Forbes опитав учасників Асоціації, дізнавшись, які аспекти слід було б висвітлити в сьогоднішньому інтерв'ю. В тому числі, мова йшла про контракти членів ІнАУ з Міністерством оборони, впливом на рішення Національної комісії регулювання зв'язку, створення реєстру IMEI і так далі. Відповіді на ці питання розкрито в матеріалі.

− Будь ласка, опишіть − яким, на вашу думку, сьогодні є український ринок інтернету, ІТ та комунікацій − секторів, представлених в ІнАУ?

− ІнАУ станом на сьогодні представляє інтереси понад 180 компаній. Півтора десятка років тому Асоціація створювалася в основному інтернет-сервіс-провайдерами (ІСП). По-моєму, тільки чотири компанії з 40, представлених на першому з'їзді, не були ІСП. Одна з них − компанія «Євроіндекс» в особі Валерія Пекаря. Він завжди цікавився ринком ІКТ, досі − дійсний член ІнАУ, перші сім років балотувався й обирався до Правління. Інша компанія − «ICC», її представляла Елліна Шнурко-Табакова − видавничий дім «СофтПрес» понад 20 років видає нашу профільну пресу. І ще дві юридичні компанії, які готували і реєстрували наш Статут.

А сьогодні членами ІнАУ є хостери, дата-центри, представники вендорів та інтегратори, контентгенератори і так далі. Але основний кістяк − оператори та провайдери телекомунікацій.

− Від якої компанії ви сьогодні входите в ІнАУ?

− Той бізнес, який у мене є на сьогодні, разом із чоловіком (Сергієм Бродовичем, главою інвестиційної групи ТАСК − Forbes), ніякого стосунку не має до ринку інтернету, телекому і всього, чим займається ІнАУ. У нас була портфельна інвестиція в компанію «Альфа Каунтер». Від цієї компанії я зараз і балотуюся в правління. Але спочатку в ІнАУ входила компанія «Технологічні системи», яку я очолювала. Саме ця компанія була разом з іншими одним з ініціаторів створення і Асоціації, і Української мережі обміну трафіком.

− За 15 років роботи в ІнАУ які основні досягнення ви хотіли б відзначити?

− Головне, що за ці 15 років ІнАУ відбулася як впливова і поважна організація. Вона стала демократичним інструментом для лобіювання інтересів учасників ринку на законодавчому рівні − у виконавчих, судових та правоохоронних органах; для захисту інтересів компаній, які входять в ІнАУ, і не тільки їх; своєрідним регулятором взаємовідносин всіх учасників ринку.

Ми завжди приділяли серйозну увагу створенню та підтримці саморегульованих проектів у різних сегментах мережі інтернет. Власне навколо одного з таких проектів і цементувалася асоціація − нашого дочірнього підприємства «Українська мережа обміну трафіком» (UA-IX), створеного в 2000 році.

ІнАУ є засновником постійно діючого Третейського суду, який має необхідні повноваження та інструменти для вирішення спорів між учасниками ринку телекомунікацій.

Ми завжди приділяли серйозну увагу створенню та підтримці саморегульованих проектів у різних сегментах мережі інтернет. Власне навколо одного з таких проектів і цементувалася асоціація − нашого дочірнього підприємства «Українська мережа обміну трафіком» (UA-IX), створеного в 2000 році

У 2009 році створено постійно діючу «гарячу лінію» Skarga для нейтралізації найбільш шкідливого контенту в національному сегменті інтернету. З 2010 року Асоціація здійснює дослідження соціологічних показників та медіадослідження інтернет-аудиторії України.

Основна їх мета − аналіз відвідуваності веб-ресурсів та соціально-демографічний профіль їхніх користувачів. Виконавець проекту − компанія InMind Factum Group Ukraine. Новий проект, яким планує зайнятися ІнАУ − вимірювання показників якості послуг доступу до мережі інтернет.

Весь цей час ми активно працювали в області нормотворчості. Навіть важко підрахувати, до якої кількості законопроектів, постанов КМУ, нормативних актів ЦОВЗ (центральний орган влади у сфері зв'язку), НКРЗІ, місцевих органів влади ми подавали пропозиції, відстоюючи інтереси ринку.

Звичайно, в процесі обговорення нашої позиції періодично в об'єднанні виникали внутрішні дискусії, інколи навіть дуже гострі. Цього складно уникнути, коли в Асоціацію входять як ринкові конкуренти, так і залежні один від одного структури.

− У яких випадках вся ІнАУ діє спільно, забуваючи про внутрішні конфлікти?

− З досягнень хочеться відзначити, що всі ці роки ми послідовно відстоювали демократію і свободу слова в Україні. Наприклад, у 2003-2005 роках нам вдалося не дати Верховній Раді прийняти закон про моніторинг телекомунікацій.

Це законопроект №4042, розроблений СБУ, внесений у 2003 році Кабміном на розгляд парламенту. Документ був написаний на кількох сторінках як дуже рамковий і припускав, що всі оператори і провайдери на своїх мережах мали встановити за свій рахунок обладнання, яке б дозволило СБУ моніторити весь трафік, у тому числі й інтернет. Називалося це «система моніторингу мережі телекомунікацій».

У процесі обговорення нашої позиції періодично в об'єднанні виникали внутрішні дискусії, інколи навіть дуже гострі. Цього складно уникнути, коли в Асоціацію входять як ринкові конкуренти, так і залежні один від одного структури

Законопроект не відповідав нормативним актам Європейського Союзу та Ради Європи у сфері захисту прав людини. Його прийняття призвело б до неможливості подальшої інтеграції України в європейське співтовариство. У ньому терміни проведення моніторингу були необмеженими, не передбачалося гарантій захисту від зловживань з боку працівників правоохоронних органів. Були відсутні також вимоги публічної звітності правоохоронних органів про кількість перехоплень і ефективність їх проведення.

Оскільки правити цей текст до другого читання було безглуздо − ми пішли шляхом створення альтернативного законопроекту, і народний депутат Валерій Лебедівський виніс його на розгляд Верховної Ради. Він називався «Про перехоплення та моніторинг телекомунікацій» (4042-1).

У розробці проекту закону «Про перехоплення...» брали участь представники ІнАУ, громадської організації «Українська Інтернет Спільнота» (УІС), «Харківської правозахисної групи». У цьому документі було визначено правові засади перехоплення та моніторингу телекомунікацій при проведенні оперативно-розшукової, розвідувальної та контррозвідувальної діяльності та досудового слідства.

Ми провели колосальну роботу − написали десятки листів у різні організації, насамперед державні, отримали сотні зауважень, провели кілька круглих столів та нарад.

Тетяна Попова: «Нелегалам доведеться вийти з тіні − або піти в небуття»
Фото: Олександр Козаченко для «Forbes Україна»

Про моніторинг та прослуховування

− Чому не можна було вносити правки до законопроекту СБУ про моніторинг?

− Законопроект, який написала СБУ, був рамковий. А законопроект, розроблений громадськістю, був швидше прямої дії і концептуально відрізнявся тим, що пропонував автоматизовану систему перехоплення з розподіленим доступом для всіх органів, які мають право на ОРД.

Ми ставили перед собою три завдання. Завдання-мінімум − не дати прийняти закон КМУ про моніторинг ні в якому вигляді. Завдання-максимум − прийняти наш варіант. Ну і десь посередині було завдання − взяти наш варіант за основу і не дати до другого читання внести в нього недемократичні норми.

Для їх досягнення ми разом виконали за рік кілька кульбітів із внесенням чотирьох редакцій законопроектів. Зрештою, після Помаранчевої революції, Кабмін свій законопроект відкликав. Зрозуміло, що всі закони, ні разу не розглянуті Верховною Радою, мали бути відкликані. А СБУ довелося внести ще один альтернативний ЗП №4042-2 через депутата Кармазіна.

− Якою була реакція СБУ на ваш опір?

− СБУ намагалася з нами знайти компроміс. Фактично ми розійшлися в кількох ключових моментах − щодо яких саме видів злочинів може бути дозволено негласне знімання з каналів зв'язку. Для нас було принциповим, що створюється автоматизована система, до якої є розподілений доступ. Тобто всі органи, які мають право на ОРД, отримавши рішення суду, могли ввести запит на зняття інформації з каналів зв'язку, але тільки з конкретного мережевого ідентифікатора − номера телефону, IP-адреси, поштової скриньки і т.п. А СБУ хотіла, щоб всі запити йшли через них, і була можливість розширювати коло тих, кого прослуховують, без рішення суду. Я називала це «стежити за тими, хто стежить».

Ми вимагали, щоб людям, які потраплять у зону фактично зняття інформації з каналів зв'язку, за підсумками закриття кримінальної справи повідомили про те, що їх прослуховували, і таким чином вони отримали право ознайомитися з цією інформацією. Також отримана в цей час інформація повинна бути в певному порядку знищена.

− Після того, як усі документи з моніторингу не було розглянуто, влада все одно поверталися до спроб контролю телекомунікацій?

− У результаті нашої боротьби, на жаль, все було «поховано»: і наш законопроект, і законопроект Кабміну, й інший альтернативний. Законопроект так і не потрапив у зал під час шостої каденції ВРУ, і Служба безпеки більше до нього вже не поверталася.

Але при цьому регулярно з'являлися або проекти підзаконних актів, або завуальовані норми в закон «Про телекомунікації», «Про захист суспільної моралі», «Про авторські та суміжні права», які під різними приводами дозволяли моніторити, блокувати. Вони фактично несли пряму загрозу свободі слова в інтернеті й намагалися ввести цензуру. Остання спроба СБУ змусити операторів купувати щось за свій рахунок була зроблена під час обговорення в НКРЗІ законопроекту «Про електронні комунікаціях».

У переважній більшості країн немає спеціального закону про мережу інтернет. І як тільки починаються спроби держави втрутитися в регулювання Мережі − завжди існує небезпека надмірного впливу на це владних структур, що може спричинити неефективність її використання, а також знищити одну з головних переваг інтернету − свободу комунікацій

Державним мужам необхідно змиритися з тим фактом, що інтернет − середовище унікальне, і, мабуть, єдиний у світі простір, де держава не може регулювати що б то не було. І це не наші «капризи», про це свідчить світова практика: у переважній більшості країн немає спеціального закону про мережу інтернет.

Як тільки починаються спроби держави втрутитися в регулювання Мережі − завжди існує небезпека надмірного впливу на це владних структур, що може спричинити неефективність її використання, а також знищити одну з головних переваг інтернету − свободу комунікацій.

У будь-якому разі, регулювання повинно сприяти розвитку рівня поширення інтернету в Україні, конкуренції, отриманню якісних сучасних послуг, а не перешкоджати цьому. Тому ми постійно беремо активну участь в обговоренні питань, що стосуються ринку ІКТ та інтернету зокрема, з представниками різних органів влади.

− Зараз учасники ринку в обговореннях часто згадують законопроект №1888. Критики документа вважають, що він також спрямований на контроль і моніторинг кінцевих користувачів, а лобістами документа називають вас і автора документа, вихідця з «Датагруп» Олександра Данченка...

− Я ніякого відношення до появи цього законопроекту не маю. Але лобіюю інтереси ринку в частині його доопрацювання. А сам ЗП №1888, автором якого є Олександр Данченко, ніякого відношення не має до законопроекту про моніторинг чи до сумно відомих диктаторських законопроектів від 16 січня [2014]. Я не вважаю законопроект №1888 таким, який контролюватиме користувачів і обмежуватиме свободу слова. У цьому законопроекті є норма про створення реєстру пристроїв. Навіть не пристроїв, а цифрових кодів цих пристроїв. Але держпідприємство, яке буде вести цю базу, не знатиме, якому користувачеві належить той чи інший IMEI. Дані про контрактних користувачів будуть тільки у мобільних операторів.

– Тоді чому частина учасників ринку підносить законопроект №1888 як спосіб додаткового контролю над кінцевими споживачами телекомунікаційних сервісів?

– Я категорично не згодна з такими меседжами. Безперечно, №1888 – законопроект, у якому є як позитивні, так і негативні сторони. На мій погляд, Данченко як політик і як голова комітету мав би спочатку обговорити норми законопроекту з ринком, а потім вносити його до Верховної ради. Гадаю, надалі він так і робитиме. Адже після внесення законопроекту він провів декілька слухань у комітеті з учасниками ринку в пошуках компромісу й обіцяв врахувати майже всі зауваження.

Зазначу, що серед членів ІнАУ є ті, хто підтримує окремі норми цього законопроекту. Наприклад, вендори.

Про боротьбу з контрабандою

– Яку користь матимуть вендори від створення бази IMEI?

– Така база стане серйозною підмогою в боротьбі з контрабандою. За базу кодів виступає Асоціація підприємств інформаційних технологій, до якої входять найбільші постачальники і вендори. Вони підтримують ідею бази кодів саме IMEI для пристроїв.

Підтримують тому, що вже була позитивна історія виходу контрабанди з ринку під час загрози відключення контрабандних пристроїв. Як тільки механізм не спрацював, легальний ринок знову почав страждати. Нині є всі шанси цивілізовано автоматизувати можливість виключення з обслуговування як контрабандних, так і крадених телефонів. Необхідно лише правильно прописати в законі, хто і за що відповідає.

Вендори не мають конкурувати з тими, хто завозить «по-чорному» ті ж самі мобільні пристрої.

У законопроекті є норми, в яких зацікавлені оператори радіодоступу – і насамперед мобільні, які сьогодні одержали ліцензії на 3G. Їх має цікавити дворазове зменшення термінів отримання дозволів на встановлення базових станцій.

– Але ж усі базові станції мобільних операторів уже володіють функціями для забезпечення роботи 3G...

– По-перше, не всі базові станції адаптовані під нове покоління зв'язку. По-друге, саме переключення на 3G потрібно буде узгоджувати. Ці ж базові станції встановлено для інших частот, адже їм видавали дозволи на роботу на інших частотах. Обсяги погоджень в УДЦР становлять сотні дозволів щотижня!

Зазначу, що свої інтереси щодо цього законопроекту мають невеликі та середні провайдери. Вони зацікавлені в тому, щоб до бази кодів не потрапили пристрої WiFi, комутатори тощо. До речі, саме в цьому питанні автор законопроекту пішов нам назустріч.

А з боку користувачів потрібно виваженіше підходити до того, де і що вони купують. Якщо ми хочемо жити цивілізовано, хочемо мати легальний ринок, великі зарплати, то ринок має бути реально легальним, а кожен користувач має сприяти цьому і бути відповідальним, вибираючи постачальника.

Про пришестя 3G в Україну

– Будь ласка, розкажіть про ваш внесок у розвиток 3G в Україні.

– У 2014 році мене запросили головним експертом групи РПР з упровадження 3G в Україні. Я дуже багато часу витратила на те, щоб переконати всіх у тому, що нам обов'язково потрібно провести тендер на три ліцензії одночасно і всі ці три ліцензії мають отримати наші сьогоднішні мобільні оператори. І що це мають бути ліцензії на 3G, а не на LTE.

Цього року мене запросили головним експертом групи РПР з упровадження 3G в Україні. Я дуже багато часу витратила на те, щоб переконати всіх у тому, що нам обов'язково потрібно провести тендер на три ліцензії одночасно і всі ці три ліцензії мають отримати наші сьогоднішні мобільні оператори. І що це мають бути ліцензії на 3G, а не на LTE

Про те, чому саме так, я можу цілу лекцію прочитати. Але якщо коротко, зростання має бути органічним, ринок – конкурентним, а бюджет – отримати максимальні й такі необхідні кошти (тільки за ліцензії оператори заплатили майже 8,9 млрд грн, не враховуючи коштів, які буде витрачено на конверсію).

Тому якщо є можливість видати три ліцензії, то треба видати три. І, на відміну від попередніх складів НКРЗІ, нинішній склад провів цей тендер і забезпечив прозорий процес на всіх етапах його підготовки, зокрема й видання ліцензій.

Усі абоненти всіх трьох найбільших мобільних операторів у рівних умовах уже сьогодні дістали можливість доступу до нової технології.

Татьяна Попова: 	«Нелегалам придется выйти из тени – или уйти в небытие»
Фото: Олександр Козаченко для «Forbes Україна»

Запитання з Facebook

– Нещодавно на своїй сторінці у Facebook голова компанії «Адамант» Іван Пєтухов обурювався, що на зустрічі до голови НКРЗІ запрошують не очільника ІнАУ, а вас. Чи справедливе його обурення?

– Ішлося про нараду найбільших операторів широкосмугового доступу. Мене як представника ІнАУ запросив на цю нараду Олександр Животовський (голова НКРЗІ. – Forbes) офіційним листом.

Я 15 років брала участь у нарадах різних державних органів і обстоювала інтереси ринку. Звичайно, я не просто ходила, була присутня і ставила запитання. Я вступала в дискусії, аргументувала позицію членів ІнАУ щодо необхідності внесення змін у ті чи інші регуляторні чи законодавчі акти – і домагалася результату по суті. Зрозуміло, що доводилося йти на компроміс у непринципових питаннях і досягати консенсусу. Але принципові моменти обстоювали завжди. На будь-якому рівні.

Так, є багато колишніх і нинішніх державних чиновників, які мене не дуже «люблять» за незалежну й принципову позицію і яким не дуже подобається, що Тетяна Попова «занадто харизматична».

Але, очевидно, їх влаштовує ситуація, коли опоненти, висловлюючи свою позицію, аргументують її з посиланнями на законодавство, на приклади зарубіжного досвіду, аналізом можливих наслідків на розвиток ринку. Та, власне, і мені такий підхід імпонує – діловий і конструктивний, на відміну від голослівних огульних звинувачень і необґрунтованих вимог.

– Члени ІнАУ цікавляться, як на вашу діяльність впливають товариські взаємини з головою АПІТУ Елліною Шнурко-Табаковою?

Я вирішила підтримати ініціативу, сказавши: «Оскільки в правління пропонувалися одні чоловіки, а тут раптом з'явилася жінка, я пропоную голосувати за неї, щоб у правлінні була хоча б одна жінка». На що Еля розвернулася до мене і безапеляційно заявила: «Я не жінка, я директор». У цьому – вся Елліна

– А ніяк не впливають. Я, як і багато хто, вмію розмежовувати особисті відносини та суспільні. Елліну я вперше побачила на першому з'їзді Інтернет-асоціації України, 13 грудня 2000 року.

Елліну запропонували вибрати в члени правління. Мені сподобалося її принциповість і дуже хороше знання ринку. Тому я вирішила підтримати цю ініціативу, сказавши: «Оскільки в правління пропонувалися одні чоловіки, а тут раптом з'явилася жінка, я пропоную голосувати за неї, щоб у правлінні була хоча б одна жінка». На що Еля розвернулася до мене і безапеляційно заявила: «Я не жінка, я директор». У цьому – вся Елліна.

Вона дуже цікава й неординарна людина. Я поза роботою з іншими спілкуватися не вмію.

За 15 років існування ІнАУ вона 10 років була членом правління. Вона завжди вирішувала питання, пов'язані з захистом свободи слова в інтернеті, завжди її обстоювала.

– Ви читали дискусію навколо поста Валерія Пекаря, в якій брали участь багато членів ІнАУ і де лунали звинувачення в тому, що Шнурко-Табакова задіяна у схемах, як висловилися коментатори, «рішення» при Міноборони?

– Єдиний, хто висловив претензії, – Михайло Комісарук (голова наглядової ради Ukr.net. – Forbes), який брав участь у дискусії і ставив у приклад лобіювання скасування Елліною пунктів постанов Кабміну. Так, це було, більше того: ми навіть намагалися в ІнАУ проголосувати за аналогічний лист. Мова йде про спрощення процедур закупівлі для армії засобів зв'язку: комп'ютерів, планшетів і так далі – в 65-й постанові та спрощення впровадження нових технологій – у 120-й постанові.

Важливість цих змін говорить сама за себе: неможливо ефективно управляти збройними силами без високотехнологічних рішень і тих же планшетів. Те, що проблему, порушену в грудні, нині майже вирішено новою постановою та законопроектом, підтверджує правильність кроків, які зробила Елліна.

Тож для мене це приклад формування державної позиції представниками бізнесу. І, на мій погляд, що більше буде таких випадків, то краще для України.

Уже більш як півроку наш спільний проект www.warroom.today також став точкою зростання експертної ради при військах зв'язку ЗСУ, до якої увійшли технічні експерти ІКТ-ринку України і яку очолює Елліна. Завдяки роботі ради у співпраці з військовими збільшено конкуренцію учасників торговельних процедур, працюють антикорупційні маркери, здійснюються технологічні та ринкові експертизи.

Я вважаю, що претензії до Елліни багато в чому мають особистісний характер. І це пов'язано насамперед із тим, що вона не йде на компроміси поза системою цінностей, не допускає маніпуляцій громадською думкою і приховування бізнес-інтересів під личиною громадської діяльності.

Що відбувається з ІнАУ

– Що сьогодні, на вашу думку, відбувається з асоціацією?

– 27 квітня у нас відбувся з'їзд, на якому лічильна комісія зробила помилку в підрахунку голосів під час виборів до правління. Я думала, що всі розберуться в цій помилці, і все буде добре. Оскільки волевиявлення делегатів з'їзду (вищого органу управління асоціації) було фактично спотворено резолюцією і протоколом з'їзду, які базувалися на помилкових даних лічильної комісії.

Але фактично останній позачерговий з'їзд, замість того щоб просто виправити арифметичну помилку лічильної комісії, продемонстрував нездатність загальних зборів ухвалити хоча б одне конструктивне рішення. Лічильну помилку не виправлено, а безпрецедентні в історії ІнАУ зусилля зі зриву кворуму з'їзду продемонстрували ціннісний розрив між її членами.

Маніпуляції з голосами і довіреностями чимось нагадують електоральну Україну часів президента-утікача Януковича. І для нас головне сьогодні – зберегти конструктивний стиль роботи асоціації з державними органами та громадськими організаціями в цілому, а не стати рупором маргінальної опозиції, що йде корінням у «дерибан» частот 2006 року та закони 16 січня 2014-го.

– Ви можете оцінити ІнАУ як актив, зокрема як організацію, яка має вплив на події у країні?

– ІнАУ завжди була системною і конструктивною частиною громадського сектору. Позитивний імідж і репутація коштують дорого, і зацікавлених у її використанні завжди було, є і буде достатньо. Але не треба забувати, що ІнАУ – це не лише бренд, а й люди, об'єднані демократичними цінностями, які цей бренд створювали щоденною копіткою працею.

Майбутнє – за широкосмуговими технологіями, мультимедійними платформами і додатками, насамперед мобільними. Так, нарешті, ми зможемо повноцінно скористатися електронними адміністративними державними послугами

– Як, на вашу думку, виглядатиме наш інтернет-ринок через п'ять років?

– У нас точно буде LTE. Я не думаю, що якось сильно зміниться структура ринку. Великі оператори як були, так і залишаться. І, незважаючи на те, що укрупнення ринку і поглинання неминучі, залишиться місце середнім і маленьким бізнес-структурам.

Доведеться вийти з тіні нелегалам – або піти в небуття. Майбутнє – за широкосмуговими технологіями, мультимедійними платформами і додатками, насамперед мобільними. Так, нарешті, ми зможемо повноцінно скористатися електронними адміністративними державними послугами. А також ще просто незліченною кількістю інших послуг. Дуже хочеться вірити саме в це.

– За вашими відчуттями, до суспільства приходить якась інтелектуальна зрілість для позитивних змін?

– Дуже повільно, але так. Я бачу чимало всіляких громадських рухів і дуже багато людей, які свій власний час, як волонтери, витрачають на те, щоб підштовхнути державних чиновників проводити реальні реформи в цій країні, реалізовують реальні проекти.

Громадянське суспільство сьогодні значно зріліше, ніж після революції 2004 року. І найголовніше, що ми усвідомили і застосовуємо на практиці механізми, які контролюють владу, – і в політичній площині, і в експертному середовищі. І хоча це лише початок шляху, ми всі маємо бути оптимістами в реалізації нашого спільного проекту «Україна» і не допустити реваншизму.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Бізнес
Олександр Шлапак: «Судитися з великими боржниками банку безглуздо, оскільки ці борги не мають забезпечення»
Глава ПриватБанку - про повернення боргів колишніх акціонерів, розвиток банку та перспективи кримських вкладників
Роль особистості в (банківській) історії: на що впливає перша особа банку?
Хто і як керує найбільшими фінустановами країни
Не як у людей: що в Україні заважає іноземним інвесторам
Однорічні дозволи на перебування в країні, неможливість репатріації капіталу, погана англійська мова і так далі
Усі матеріали розділу
FORBES У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ
Коментарів 0
Увійдіть, щоб опублікувати коментар
Вибір редактора
Приватне і відверте: 5 книг грудня
Приватне і відверте: 5 книг грудня
На які новинки художньої літератури варто звернути увагу цього місяця
Як ізраїльська армія стала «кузнею стартапів»
Як ізраїльська армія стала «кузнею стартапів»
Колишні бійці загадкової ізраїльської служби кіберрозвідки – Підрозділ 8200 – створили приблизно 1000 нових IT-компаній. Саме їм Ізраїль багато в чому зобов’язаний іміджем «нації стартапів»
Ходіння по колу: як у Мінфіні переписують Податковий кодекс
Ходіння по колу: як у Мінфіні переписують Податковий кодекс
І чому депутати наполягають на проведенні разового декларування
Олігархи під підозрою: кому потрібен Архів клептократії та чому до нього потрапили тільки «обрані»
Олігархи під підозрою: кому потрібен Архів клептократії та чому до нього потрапили тільки «обрані»
Українські публічні персони готові оскаржувати дані, опубліковані в Архіві
Зараз на головній
Технічні роботи на сайті Forbes Україна
Технічні роботи на сайті Forbes Україна
Випуск матеріалів на сайті тимчасово припинено
Олександр Шлапак: «Судитися з великими боржниками банку безглуздо, оскільки ці борги не мають забезпечення»
Олександр Шлапак: «Судитися з великими боржниками банку безглуздо, оскільки ці борги не мають забезпечення»
Глава ПриватБанку - про повернення боргів колишніх акціонерів, розвиток банку та перспективи кримських вкладників
Найтемніший час перед світанком: як подолати кризу в компанії
Найтемніший час перед світанком: як подолати кризу в компанії
Які завдання ляжуть на плечі команди, а які ─ безпосередньо на власника
Колектори і юрособи: з бізнесом не церемоняться
Колектори і юрособи: з бізнесом не церемоняться
Чим відрізняється поведінка колекторських структур стосовно боржників-фізосіб і бізнесменів