Вломити і сплавити: 8 найбільших гравців на ринку металобрухту

2015 року трейдери металобрухту отримали найбільшу за 10 років квоту на експорт. Чим це загрожує економіці?

Forbes представляє вісім компаній, які відіграють провідну роль на ринку металобрухту. Цей ринок – один із найзакритіших в українській економіці і водночас один із найбільш фінансово ємних – річний оборот оцінюють в $1 млрд, з яких приблизно $700 млн перебуває в «тіні».

Вломить и сплавить: 8 крупнейших игроков на рынке металлолома
Фото Shutterstock

2014 року обсяг заготівлі брухту склав приблизно 4,5 млн тонн. Прогноз на 2015 рік коливається від 4,5 до 5,5 млн тонн (баланс, затверджений МЕРТ, розрахований на основі 5,5 млн тонн). Фактичні дані заготівлі за перші 5 місяців цього року – 1,858 млн тонн (аналогічний період 2014 року – 1,9 млн тонн) підтверджують прогноз на рівні, не вищому за минулий рік.

Оцінка економічного ефекту брухтозаготівельної галузі розмивається через непрозорість цього ринку. А процес заготівлі брухту може легко лягти в основу сюжету кримінальної драми.

70 %
низової заготівлі металобрухту в Україні здійснюється поза правовим полем

Перший етап заготівлі – скуповування брухту в населення – відбувається найчастіше за готівку, без касового апарату та без сплати податку на доходи фізичних осіб. Далі брухт накопичується в нелегальних «гаражах». Вартість брухту на цьому етапі – 2300–2500 грн/т, середньомісячний оборот «гаража» – приблизно 20 тонн. Водночас накладні витрати включають у себе тільки витрати на транспорт і вантажників, а також відкупні правоохоронцям.

Вломить и сплавить: 8 крупнейших игроков на рынке металлолома

Накопичений до автомобільної норми брухт транспортують на заготівельний пункт з оборотом 1–2 тисяч тонн на місяць і закупівельною ціною 3100 грн. Зібраний у «гаражах» брухт тут остаточно легалізується. Цей процес неможливий без участі податкових органів.

Під час перепродажу накопиченого брухту переробному підприємству або трейдеру вагонними чи машинними нормами за ціною 3420 грн/т, маржа кожного такого майданчика складає 100 грн/т або 100–200 тисяч гривень на місяць. Сплачені податки – 50–100 тисяч грн. Приблизно 135 грн/т – складають постійні та змінні витрати на паливно-енергетичні ресурси, амортизацію обладнання та оренду земельних ділянок.

З урахуванням обсягу ринку в 4,5 млн тонн на рік і середньої вартості брухту (CPT порт або CPT завод) у 2014 році на рівні $242, йдеться про тіньовий обіг $760 млн на рік

У сфері заготівлі брухту у країні задіяно приблизно 20–30 тисяч осіб. Багато робітників брухтозаготівельного майданчика не працевлаштовані офіційно й отримують зарплату в конвертах. Всього, за оцінкою учасників ринку, не менше 70% низової заготівлі металобрухту в Україні здійснюється поза правовим полем.

На тіньову складову металобрухтового бізнесу вказав і прем’єр. «На жаль, металобрухт був і залишається однією з найбільш тіньових і корумпованих схем експортних позицій», – заявив Арсеній Яценюк під час розширеної колегії Мінекономрозвитку.

З урахуванням обсягу ринку в 4,5 млн тонн на рік і середньої вартості брухту (CPT порт або CPT завод) у 2014 році на рівні $242, йдеться про тіньовий обіг $760 млн на рік.

Це підтверджують і дані Державної фіскальної служби України. За оперативними даними ДФСУ, у 2014 році фізособи заплатили всього 65 000 грн податку на доходи фіз. осіб.

Зібраний у фізосіб брухт надходить або на вітчизняний меткомбінат, або вивозиться за кордон через посередників. На цьому етапі трейдер-експортер може заробити маржу 100–110 грн/т. За обсягу квоти на експорт в 10 000 тонн заробіток трейдера – компанії з чисельністю персоналу в 4–5 осіб – складає понад 1 млн грн у доларовому еквіваленті.

Вломить и сплавить: 8 крупнейших игроков на рынке металлолома

Розв’язати проблеми цього ринку уряд цього року вирішив з кінця ланцюжка – експорту. З весни виробники брухту лобіюють зняття обмежень на експорт сталевого брухту, який на сьогодні квотується. Відповідно до Закону України «Про металобрухт», щорічна квота на експорт металобрухту визначається на основі розрахункового балансу утворення і споживання чорних металів на внутрішньому ринку, що затверджується МЕРТ.

Згідно з наказом МЕРТ № 381 про затвердження внутрішнього балансу брухту та експортної квоти на цей рік, опублікованим 17 квітня, на 2015 рік затверджено рекордний із 2005 року обсяг – 1,25 млн тонн. Для порівняння, у 2012–2013 рр. МЕРТ дозволяло трейдерам експортувати не більше 0,3–0,4 млн тонн. У 2014 році допустимий державою експорт зріс відразу до 1 млн тонн. Тепер експортну квоту пропонують збільшити ще на 25%.

Крім збільшення квоти, Мінекономрозвитку ініціювало і зміну чинного порядку реєстрації експортних контрактів на вивезення брухту.

Станом на квітень у Верховній Раді було зареєстровано одразу два законопроекти, що пропонують вивести брухт зі сфери контролю Кабміну. «Проект закону про внесення змін до статті 9 Закону України «Про металобрухт» (щодо скасування реєстрації контрактів на експорт)» № 2012 авторства Тетяни Чорновіл і «Проект закону про вивізне мито на відходи та брухт чорних металів» № 2312 – Ігоря Луценка. Згодом останній було відкликано.

Проти цих новацій виступили металурги, які є основними споживачами заготовленого брухту на внутрішньому ринку. Решту металобрухту закуповують ливарні цехи машинобудівних заводів, хімічна промисловість та феросплавники – проте їхня частка у внутрішньому попиті не перевищує 10%

«Федерація металургів України» (ФМУ) й об’єднання металургійних підприємств «Металургпром» двічі зверталися до Мінекономрозвитку, з проханням зберегти статус-кво в порядку контролю над розподілом квот, а також скоротити квоти на вивезення брухту у другому півріччі 2015 року, оскільки на внутрішньому ринку вже почав відчуватися його серйозний дефіцит.

За підсумками I-го кварталу 2015 року об’єднання «Металургпром» і трубно-колісна корпорація «Інтерпайп» констатували дефіцит брухту обсягом 221 000 тонн або 23% від потреби галузі. У квітні дефіцит, за оцінкою «Металургпрому», зріс ще на 66 000 тонн, у травні – ще на 57 тисяч тонн. Потреба металургів у брухті чорних металів у січні-травні цього року склала 1,694 млн тонн. Фактично постачено на метпідприємства за цей період було 1,349 млн тонн, або 79,7% від попиту.

За даними митниці, за перший квартал було експортовано 266 000 тонн брухту. У січні-травні експорт досяг 509 000 тонн. Проти аналогічного періоду минулого року експортні постачання зросли на 59,2%

Брак сталевого брухту метпідприємства змушені були компенсувати за рахунок збільшення в технологічному процесі чавуну й гарячебрикетованого заліза. Останнє ввозять в Україну з Росії. Але обидва ці компоненти дорожчі за металобрухт у середньому на 35% і здорожують кінцевий продукт металургійного виробництва на 10%.

Ще один наслідок дефіциту сировини – вимушена зупинка виробництва. Особливо чутливе до цього електросталеплавильне виробництво, для якого брухт – основна сировина (замінити гарячебрикетованим залізом можна не більше 20% металошихти).

За словами директора з економіки та фінансів «Інтерпайп» Дениса Морозова, підприємство частково простоювало через відсутність брухту. «Це призвело не тільки до прямих економічних втрат – понад $8 млн, а й до репутаційних – порушення термінів постачання продукції клієнтам», – говорить він.

Наламали

У травні заготівники брухту і трейдери оперативно розподілили квоту на експорт брухту, виділену їм на перше півріччя обсягом 500 000 тонн. 30 квітня МЕРТ видало квоти на 1–2 місяці вперед, з огляду на пропущені перші два квартали. Водночас експорт у січні-травні цього року здійснювався на основі т. зв. перехідних залишків квот 2014 року. Їхній обсяг офіційно не публікули, проте учасники ринку оцінюють їх у 400–600 тис. тонн.

Інформація про тих, хто отримав квоти у квітні 2015 року, теж не публікувалася на сайті МЕРТ, але за даними учасників ринку, найбільший обсяг – 150 000 тонн брухту – зможуть експортувати підприємства, пов’язані з групою компаній «УкрМет» депутата Верховної Ради від «Опозиційного Блоку» Андрія Кисельова.

По 100 000 тонн отримають компанії з «КВВ Груп» Євгена Казьміна та «Євро Метал Інвест» Алі Мохаммад Хані Омрана. Можливість вивезти 20 000 тонн брухту надали двом компаніям із групи «Промресурс» колишнього міністра промислової політики Валерія Мазура. Квоту на експорт 10 000 тонн брухту отримало ТОВ «Українська металургійна компанія ЛТД» голови «Української асоціації вторинних металів» Валентина Макаренка та ін.

Інформація про тих, хто отримав квоти у квітні 2015 року, теж не публікувалася на сайті МЕРТ, але за даними учасників ринку, найбільший обсяг – 150 000 тонн брухту – зможуть експортувати підприємства, пов’язані з групою компаній «УкрМет» депутата Верховної Ради від «Опозиційного Блоку» Андрія Кисельова

Квоти на друге півріччя МЕРТ має розподілити в червні. Теоретично експортери можуть отримати ще 500 000 тонн. Через дефіцит брухту на внутрішньому ринку, Мінекономрозвитку має повноваження урізати обсяги брухту для вивезення. Однак на момент підготовки матеріалу про плани скористатися цим правом МЕРТ не заявляв.

Якщо не зважати на цей і минулий рік, коли влада була до трейдерів більш ніж прихильна, останнє десятиліття держава ставила інтереси металургійної галузі вище за інтереси заготівельників брухту. Причини були як об’єктивні, так і не дуже. До останніх належать широкі можливості ключових гравців металургійного ринку в лобіюванні своїх інтересів.

Однак водночас незаперечним є внесок металургів в економіку й наповнення бюджету. Цьогоріч, навіть з урахуванням зниження обсягів виробництва, ГМК генерує 10% ВВП, а з урахуванням підрядів для суміжних галузей – транспорт, енергетика тощо – приблизно 40% ВВП України.

За підсумками 2014 року підприємства тільки чорної металургії («Арселор Міттал Кривий Ріг», «Метінвест», «Інтерпайп») заплатили приблизно 9 млрд грн податків.

Також, за даними ФМУ, безпосередньо в металургійній галузі задіяно понад 157 000 людей, а разом із суміжними (виробництво залізорудної сировини, коксу, феросплавів, вогнетривів тощо) – понад 286 000. Це 10,7% всіх, хто працює в Україні. 

Залізне протистояння

Конкуренція за брухт між внутрішніми переробниками та експортерами загострилася з 2005 року. До цього періоду заготівля брухту на рівні 9 млн тонн або навіть більше рівною мірою забезпечувала внутрішні потреби й експорт. Високу пропозицію забезпечувала утилізація незатребуваної промислової інфраструктури – заводів, морських суден і устаткування, які простоювали.

Але сьогодні такий вільний ресурс вже вичерпано – все, що можна було, вже порізали й вивезли. Утворення великих обсягів брухту сьогодні є реальним лише у разі значних інвестицій в основний капітал, за рахунок будівництва нових заводів або поновлення інфраструктури, що в нинішньому стані економіки є малоймовірним.

10,7%
усіх, хто працює в Україні, задіяно в металургійній галузі

Побутовий і автомобільний металобрухт на українському ринку заготівлі не перевищує 10% всієї зібраної сировини. Проблема ускладнилася також через геополітичні чинники – зі втратою Криму й війною на Донбасі Україна втратила заготівлю приблизно 1 млн. тонн брухту на рік.

Паралельно у зв’язку з появою в металургії великих електросталеплавильних комплексів, як-от Донецький електрометалургійний завод або «Інтерпайп Сталь», і модернізацією ливарних цехів машинобудівних підприємств, зросла потреба підприємств у брухті.

За наявного дефіциту останні два роки великим металургійним і машинобудівним підприємствам вдавалося забезпечувати себе брухтом за рахунок різання власних застарілих і надлишкових потужностей, але ці можливості також не безмежні.

Визначити баланс інтересів і допустиму квоту в учасників ринку й МЕРТ поки не вдається через принципові протиріччя у підрахунках. Так, у розрахунках лобістів вільного вивезення брухту застосовується розрахунковий коефіцієнт застосування брухту на тонну сталі – 0,12.

Опоненти вважають цей показник заниженим. За даними галузевого об’єднання «Металургпром», витрата металу на тонну сталі складає 0,23 т/т у разі конвертерного виробництва. Для електросталеплавильного – від 0,9 до 1,1 т. Тобто брухту потрібно як мінімум удвічі більше.

Все, що можна було, вже порізали й вивезли. Утворення великих обсягів брухту сьогодні є реальним лише у разі значних інвестицій в основний капітал, за рахунок будівництва нових заводів або поновлення інфраструктури, що в нинішньому стані економіки є малоймовірним

Також сторони не сходяться в оцінці ціноутворення. Традиційно експортери порівнюють ціну на брухт FOB Чорне море й ціною CPT завод (фактично ціна на внутрішньому ринку). Так, наприклад, за даними «Метал кур’єр» у 1 кварталі 2015 року ціна на брухт FOB Чорне море складала $217 за тонну, а CPT завод 3853 грн (або $185 за середнім курсом НБУ в 1 кварталі). Отже, експортери показують різницю в $32.

Водночас, вони не акцентують увагу, що ціна FOB включає в себе витрати на перевалювання ($10–12), портові збори ($10) і мито ($11,2). Отже, на практиці експортна ціна й ціна на внутрішньому ринку практично однакові, а іноді навіть нижча.

Українським підприємствам дедалі важче змагатися з китайськими металургами або бразильськими та австралійськими конкурентами. Збільшення собівартості продукції призведе до ще більшого падіння експорту. Однак, щоб компенсувати дефіцит сировини, підприємствам може знадобитися її імпорт – за ціною $275/т, але проданого металургійним комбінатам за кордоном.

Forbes зібрав вісім компаній, які відіграють провідну роль на ринку металобрухту.

1Промислово-фінансова група «УкрМет»

Промислово-фінансова група «УкрМет»
Власник: Андрій Кисельов
Промышленно-финансовая группа «Укр Мет»

Експортер №1 за обсягами, постачальник на внутрішній ринок

Обсяг заготівлі: 150 000 тонн на місяць, у тому числі − 25 000 т власна, 125 тис. т − транзитна, закуповується в інших заготівельників

Основні клієнти: «Арселор Міттал Кривий Ріг», «Електросталь» (м. Курахове, Донецька область)

Лише за два роки − 2012-2013 рр. − «УкрМет» став лідером на ринку заготівлі брухту і його найбільшим постачальником на металургійні заводи України, контролюючи більше 25% ринку. Такий різкий злет став можливий завдяки жорстким менеджерським методам власника підприємства − Андрія Кисельова і його зв'язкам із тодішньою владою, до якої він як керівник фракції «Партії Регіонів» у Донецькій міськраді був близьким.

Така близькість відкривала необмежені фінансові та адміністративні можливості для входження в брухтовий бізнес і досягнення в ньому позиції лідера.

По суті, процес входження «УкрМет» на ринок брухту України був широкомасштабною і довгостроковою рейдерською операцією. «У 2012 році за допомогою адміністративного ресурсу структури «УкрМету» ставили своїх «смотрящих» на фірми, які займаються збором брухту. «Смотрящий» стежив за тим, щоб усі операції проходили через зазначені банки та юрособи, збирав відсоток із діяльності. Робота його майданчиків блокувалася силовими методами: на під'їздах виставляли патрульні машини ДАІ, ломовози зупиняли, відбирали документи, залякували», − розповідає один з учасників ринку.

Могутні покровителі й адмінресурс дозволили «УкрМету» за 1,5 року досягти таких масштабів бізнесу, яких іншим компаніям доводилося домагатися десятиліттями.

У 2012 році ПФГ «УкрМет» з виторгом 4,99 млрд грн у рейтингу Forbes «200 найбільших компаній» посіла 65-е місце. У 2013 році «УкрМет» був одним із найбільших експортерів брухту, відвантаживши за перші три квартали на адресу офшору «Montera investments ltd» (Сейшельські острови) 77 000 тонн.

«УкрМет» володіє корпоративними правами Полтавського «Вторкольормет» і Харківського «ВторСплаву». У структуру холдингу також входять «УкрМет − Південь», «УкрМет − Північ», «УкрМет − Захід», «УкрМет − Центр», «Укрвторлом», «Альфамет», «Металіка», «ДніпроМетІнвест» та ін. Більшість компаній має донецьку прописку, але працюють по всій Україні. У загальному підрахунку можна говорити про сотню партнерських майданчиків, у тому числі, дрібного опту.

На етапі свого становлення в «УкрМету» не було ніякого свого обладнання, «віджаті» майданчики вже пізніше укомплектували китайськими агрегатами.

Компанія «УкрМет» також пов'язана з Грін Банком, власником якого є батько Андрія Кисельова − Микола Кисельов.

На сайті Грін Банку опубліковано схему володіння, в якій Кисельов М.М. є мажоритарним акціонером, а серед міноритаріїв (близько 10% акцій) − один зі структурних підрозділів «УкрМету» − «УкрМет Південь».

За свідченнями учасників ринку, Грін Банк був основним «обнальним» банком країни в 2012-2014 роках. Через нього проходив весь потік брухтових операцій. Це підтверджує і рішення НБУ від 24.09.2015 про визнання банку неплатоспроможним. «Всього протягом 2013-2014 років банк провів фінансові операції з переведення коштів у готівкову форму на загальну суму близько 20 млрд грн», − йшлося в повідомленні Нацбанку.

Наприкінці 2014 року було здійснено спроби закрити банк, але успіхом вони не увінчалися.

2Холдинг «КВВ-груп»

Холдинг «КВВ-груп»
Власник: Євген Казьмін
Холдинг «КВВ-групп»

Постачальник на внутрішній ринок, експортер

Обсяг заготівлі: До 60 000 тонн на місяць, у тому числі 30 000 тонн − власної.

Основні клієнти: «Арселор Міттал Кривий Ріг», «Метінвест», «Інтерпайп Сталь».

Євген Казьмін почав свій бізнес у 1990-х роках, експортуючи з Севастополя списані кораблі Чорноморського флоту й об'єкти портової інфраструктури.

Наступний етап розвитку компанії був пов'язаний із придбанням у групи «МАИР» російського бізнесмена Віктора Макушина радянських вторметів на материковій Україні, у тому числі «Втормет-Чернігів», «Втормет- Полтава», «Втормет-Харків», «Волинь-Втормет», «ПрикарпаттяВторКольорМет».

«КВВ» в 2012-2013 роках більше за інших учасників ринку постраждав від діяльності «УкрМету». В результаті переділу велика частка транзитного брухту перейшла до «УкрМету», до цього «КВВ» заготовляв до 200 тисяч тонн.

«КВВ» і досі володіє найбільшою кількістю власних виробничо-заготівельних цехів − близько 200 по всій Україні.

У 2013 році на ринку з'явилася інформація, що «КВВ-груп» веде переговори про придбання у російської групи «Мечел» Донецького електрометалургійного заводу. А у вересні 2014 стало відомо, що «КВВ-груп» придбала завод «Ліепаяс Металургс» в Латвії за $107 млн.

Завдяки цій угоді «КВВ» вертикально інтегрувала брухтозаготівельні й сталеливарні потужності. Забезпечувати своє латвійське підприємство Євген Казьмін, очевидно, збирається ломом, заготовленим його українськими майданчиками. Це робить його одним із найбільш зацікавлених у лібералізації експорту в ЄС.

3Група компаній «Євро Метал Інвест»

Група компаній «Євро Метал Інвест»
Власник: Алі Мохаммад Хані Омран
Группа компаний «Евро Металл Инвест»

Постачальник на внутрішній ринок, експортер

Обсяг заготівлі: 10-15 тис. тонн на місяць

Основні клієнти: «Метінвест»

Одну з найстаріших компаній-заготівельників брухту в Україні під назвою «Євро Фінанс ЛТД» заснував у 1997 році виходець з Ірану Алі Мохаммад Хані Омран. За фахом він − лікар-офтальмолог, закінчив Київський медінститут.

Почавши бізнес з організації поставок брухту на умовах FOB в морські та річкові порти, іранський підприємець розширював сферу діяльності, здобуваючи заготівельні майданчики регіональних вторметів. Зараз група контролює «Укрвторчормет» (м.Київ), ПАТ «Вторинні ресурси» (м.Кіровоград), ПАТ «Олександрія-Втормет», ПАТ «Втормет» (м. Одеса), «Запорізький втормет», «Суми-Втормет», «Закарпатвтормет», «Тернопіль-Втормет», «Чернігів-Вторчормет». До кризи 2008 року Алі Мохаммад Хані Омран освоїв близько 15-20% ринку металобрухту України, щороку забезпечуючи заготівлю та переробку близько 1 млн тонн брухту.

У 2012 році, в період переділу металобрухтового ринку «УкрМетом», з'явилася інформація, що і до складу «Євро Фінанс» ввели представника Партії регіонів, колишнього соратника Віктора Януковича − народного депутата Юрія Іванющенка. Учасники ринку кажуть, що в 2012 році він володів 40% акцій «Євро Фінанс».

У 2013 році бізнес було реструктуризовано, крім того він змінив назву − з «Євро Фінанс ЛТД» на нинішню. Наступним етапом розвитку групи мало стати будівництво електрометалургійного заводу в Білій Церкві потужністю 1,5-1,8 млн тонн на рік для переробки власного брухту. Проект було анонсовано ще в 2007 році, підготовлено майданчик і закладено фундамент, але далі будівництво так і не пішло.

Зараз «Євро Метал Інвест» працює виключно як трейдер. Компанія має свої майданчики в Миколаївському морському та Запорізькому річковому портах, що дає їй перевагу перед іншими експортерами.

За 4 місяці 2014 року холдинг Алі Омрана відвантажив на експорт 60 500 тонн, що склало більше половини експортованого брухту в той період.

4ПАТ «Інтерпайп Втормет»

ПАТ «Інтерпайп Втормет»
Власник: корпорація «Інтерпайп»
ПАО «Интерпайп Втормет»

Постачальник заводу «Інтерпайп Сталь»

Обсяг заготівлі: близько 80 тис. тонн на місяць, у тому числі 20 тис. тонн транзитного брухту.

Основні клієнти: електросталеплавильний комплекс «Інтерпайп Сталь».

Будівництво в 2012 році корпорацією Віктора Пінчука електросталеплавильного комплексу в Дніпропетровську потужністю 1,32 млн тонн сталі на рік вимагало забезпечення його ломом.

Тому на основі дніпропетровського «Втормету» було створено брухтозаготівельний підрозділ, у який увійшли 12 переробних і заготівельних цехів у восьми регіонах. У тому числі − у Вінниці, Дніпропетровську, Житомирі, Києві, Луганську (зараз не працює), Одесі, Полтаві та Харкові.

За підсумками 2014 року ПАТ «Інтерпайп Втормет» переробило близько 1 млн тонн брухту на суму 1,71 млрд грн.

Загальні потужності ПАТ складають 1,35 млн тонн.

5ПрАТ «Керамет»

ПрАТ «Керамет»
Власник: корпорація «Індустріальний Союз Донбасу»
ЧАО «Керамет»

Постачальник на внутрішній ринок, експортер

Обсяг заготівлі: понад 50 тис. тонн на місяць, у тому числі 15 тис. тонн − власного.

Основні клієнти: Алчевський меткомбінат, ДМК імені Дзержинського корпорації ІСД

«Керамет» − один із двох переробників брухту, інтегрованих з українськими сталевиробниками. Підприємство з'явилося в 1990 році в статусі зовнішньоекономічної асоціації, створеної для координації експорту вогнетривкої та коксохімічної продукції з Донецької області.

До 2005 року «Керамет» розвинув власну мережу брухтозаготівельних підприємств у складі корпорації «ІСД».

Зараз у структурі компанії − 18 приймальних пунктів та виробничо-заготівельних цехів у Київській, Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Харківській, Рівненській та Тернопільській областях, в тому числі − копрові цехи Алчевського меткомбінату і Дніпровського меткомбінату імені Дзержинського.

За підсумками 2014 року ці підрозділи забезпечили ПрАТ «Керамет» заготовку 578 000 тонн брухту, вартістю реалізації 2,03 млрд грн.

Залежно від інтенсивності роботи меткомбінатів, ІСД може відвантажувати 2-3 тис. тонн на місяць іншим споживачам або на експорт.

6«Майстер Груп»

«Майстер Груп»
Власник: Юрій Пізик
«Мастер Групп»

Постачальник на внутрішній ринок, експортер

Обсяг заготівлі: 15 тис. тонн на місяць

Основні клієнти: «Метінвест», «Електросталь» (м. Курахове, Донецька обл.).

Компанія донецького бізнесмена Юрія Пізика не має власних заготівельних цехів і працює виключно як трейдер. Найбільші обсяги брухту постачаються на адресу меткомбінатів «Метінвест Холдингу» Ріната Ахметова.

Як і більшість представників галузі, Пізик веде непублічний спосіб життя і не дає інтерв'ю.

Експорт брухту «Майстер Груп» веде через Одеський і Херсонський морські торгові порти.

7Група компаній «Промресурс-Сталь»

Група компаній «Промресурс-Сталь»
Власник: Валерій Мазур
Группа компаний «Промресурс-Сталь»

Експортер

Обсяг заготівлі: 10 000 тонн на місяць

Основні клієнти: зовнішні ринки

Група «Промресурс» належить колишньому міністру промислової політики Валерію Мазуру та його синам Валерію та Сергію.

У компанії є приймальний пункт у Дніпропетровському річковому порту, що дозволяє їй скуповувати брухт автомобільними нормами і перевантажувати на річкові судна. Максимальний обсяг заготівлі та експорту, який може забезпечити група, − 10 000 тонн на місяць.

Компанія активно лобіює вільний вивіз брухту з України. Будучи членом-кореспондентом Національної академії наук України і головним науковим співробітником Фізико-технологічного інституту металів і сплавів НАНУ, Валерій Мазур періодично виступає в ЗМІ в якості експерта з металургії, висловлюючись за скасування експортних квот.

У першому півріччі нинішнього року ТОВ «Промресурс-Сталь» і ТОВ «М-Літ», які входять до групи Мазурів, претендували на експорт 20 000 тонн металобрухту.

8«Українська металургійна компанія»

«Українська металургійна компанія»
Власник: Валентин Макаренко
«Украинская металлургическая компания»

Експортер

Обсяг заготівлі: власна заготівля відсутня. Транзитний лом − 3 000 тонн на місяць

Основні клієнти: зовнішні ринки

Будучи одним із засновників створеної в 1999 році «Української асоціації вторинних металів», яка зараз об'єднує понад 200 учасників ринку, голова наглядової ради асоціації Валентин Макаренко регулярно забезпечує експортними квотами наближених трейдерів.

Не маючи власної заготівлі, але маючи квоту на експорт, «УМК» вивозить лом інших трейдерів, фізично наявний у портах. Основним партнером по бізнесу Валентина Макаренко вважають Алі Мохаммада Хані Омрана.

У I-му півріччі 2015 компанії, пов'язані з Макаренко, претендували на експорт 28 000 тонн брухту.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Бізнес
Олександр Шлапак: «Судитися з великими боржниками банку безглуздо, оскільки ці борги не мають забезпечення»
Глава ПриватБанку - про повернення боргів колишніх акціонерів, розвиток банку та перспективи кримських вкладників
Роль особистості в (банківській) історії: на що впливає перша особа банку?
Хто і як керує найбільшими фінустановами країни
Не як у людей: що в Україні заважає іноземним інвесторам
Однорічні дозволи на перебування в країні, неможливість репатріації капіталу, погана англійська мова і так далі
Усі матеріали розділу
FORBES У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ
Коментарів 3
Увійдіть, щоб опублікувати коментар
Макс Вовченко
Макс Вовченко — 09.08.2018, 15:58

Вопрос втом, что этот бизнес наполовину, если не больше, находиться в тени... принимают у населения 10 тонн, а приходуют 1 тонну. Принимают то, что нельзя принимать. Да и сам бизнес требует значительных вложений в оборудование, например в ножницы, дробилки, прессы. Ведь часто бывает габаритные металлолом, который нужно разрезать, спрессовать в блоки. Хотя сейчас есть много мест, где предлагают те же шредерные установки для дробления металлолома: http://www.huahong-rus.ru/catalog /lomopererabatyvayushchee-oborudo vanie/drobilki-shreydery/

Алина Волкова
Алина Волкова — 15.01.2017, 20:22

Вообще я никогда не считала бизнес на металлоломе из вида серьезных бизнесов. Для меня это всегда оставалось темной темой до тех пор пока я не прочитала следующую информацию http://xlom.ru/biznes/kak-otkryt- punkt-priema-metalloloma/ в которой написано что открыть пункт приема металла с дальнейшей перепродажей на переработку очень выгодно. И тут я загорелась)

xakudu1
xakudu1 — 10.07.2015, 10:46

Ничего, скоро укрГТС начнут на лом ломать - всем хватит

Вибір редактора
Приватне і відверте: 5 книг грудня
Приватне і відверте: 5 книг грудня
На які новинки художньої літератури варто звернути увагу цього місяця
Як ізраїльська армія стала «кузнею стартапів»
Як ізраїльська армія стала «кузнею стартапів»
Колишні бійці загадкової ізраїльської служби кіберрозвідки – Підрозділ 8200 – створили приблизно 1000 нових IT-компаній. Саме їм Ізраїль багато в чому зобов’язаний іміджем «нації стартапів»
Ходіння по колу: як у Мінфіні переписують Податковий кодекс
Ходіння по колу: як у Мінфіні переписують Податковий кодекс
І чому депутати наполягають на проведенні разового декларування
Олігархи під підозрою: кому потрібен Архів клептократії та чому до нього потрапили тільки «обрані»
Олігархи під підозрою: кому потрібен Архів клептократії та чому до нього потрапили тільки «обрані»
Українські публічні персони готові оскаржувати дані, опубліковані в Архіві
Зараз на головній
Технічні роботи на сайті Forbes Україна
Технічні роботи на сайті Forbes Україна
Випуск матеріалів на сайті тимчасово припинено
Олександр Шлапак: «Судитися з великими боржниками банку безглуздо, оскільки ці борги не мають забезпечення»
Олександр Шлапак: «Судитися з великими боржниками банку безглуздо, оскільки ці борги не мають забезпечення»
Глава ПриватБанку - про повернення боргів колишніх акціонерів, розвиток банку та перспективи кримських вкладників
Найтемніший час перед світанком: як подолати кризу в компанії
Найтемніший час перед світанком: як подолати кризу в компанії
Які завдання ляжуть на плечі команди, а які ─ безпосередньо на власника
Колектори і юрособи: з бізнесом не церемоняться
Колектори і юрособи: з бізнесом не церемоняться
Чим відрізняється поведінка колекторських структур стосовно боржників-фізосіб і бізнесменів