Тетяна Єфименко: Кризи несуть у собі нові шанси

Президент Академії фінансового управління при Мінфіні − про розвиток державних банків та ефективність держфінансів

Тетяна Єфименко − екс-заступник міністра фінансів України і президент Академії фінансового управління при Міністерстві фінансів, при якій аналізуються перспективи фінансового сектору України та розробляються плани з розвитку цього сегмента. І хоча більшість таких рішень сьогодні продиктована залежністю від угод із міжнародними фінансовими донорами, українська фінансова думка збирається в стінах академії, якою керує Єфименко.

Forbes зустрівся з Тетяною Єфименко в період активного обговорення стратегії розвитку держбанків в Україні. Саме в академії провідними банкірами українських і закордонних банків, держбанками, представниками Національного банку України та Мінфіну було сформовано рекомендації для уряду щодо майбутнього розвитку держбанків.

В інтерв'ю Тетяна Єфименко розповіла про те, яку роль мають відігравати державні банки в економіці країни, і про стратегію щодо розвитку всього фінансового сектору країни.

Ефименко
Фото: Александр Козаченко для «Forbes Украина»

− У 2008-2009 роках, під час фінансової кризи, держава націоналізувала низку банків, наростивши свою частку у фінансовому секторі. Вже тоді критики говорили, що держбанки не можуть бути ефективними − бо чиновники не можуть бути такими ж успішними, як приватні управлінці. Зараз роль державних банків підвищується. Будь ласка, розкажіть, як Ви оцінюєте збільшення ролі і впливу держбанків у контексті ризиків стагнації української економіки, враховуючи глобальні тенденції у фінансовій сфері?

− В останнє десятиліття в центрі уваги світової громадськості знаходяться проблеми невизначеності у фінансовому секторі. Розвиток національної та міжнародної економіки відбувається циклічно. Амплітуда коливань істотно зросла в період глобальної рецесії 2007-2010 років. Це започаткувало дискусії про інструменти антикризового державного регулювання.

Сучасне розуміння ринкової економіки виходить із концептуальних положень про наявність провалів ринку і провалів держави, так званих market failures і government failures.

В інституті надання гарантій для приватних інвесторів відомо, що міжнародні організації, виділяючи кошти, насамперед прагнуть мати справу з державою, і вже потім − з малим та середнім бізнесом. Залишається вибрати життєздатні держбанки, яким можна надавати такі ресурси для подальшого кредитування комерційних організацій.

Це − основи державного регулювання, викладені в працях Джона Кейнса, нобелівських лауреатів Джозефа Стігліца і Пола Кругмана, інших відомих економістів. Фінансово «здорові» і стійкі держбанки зміцнюють банківську систему, сприяють довірі населення до неї і до держави в цілому.

Чи можливо мотивувати державного чиновника на успішне управління бізнесом? За статусом він не повинен цим займатися. Але мова може йти про стимули для найманих ризик-менеджерів господарюючих суб'єктів державної форми власності.

Чи достатньо ефективно уряд у той чи інший період використовує свої можливості? Зайве, неправильне, запізніле чи просто неграмотне втручання в ринкові механізми не обіцяє нічого хорошого. Важелі державного регулювання необхідно використовувати для підвищення конкурентоздатності національної економіки, вдосконалення її соціальної сфери. Саме на це спрямовані нещодавно прийняті ООН Цілі Сталого Розвитку на період до 2030 року.

У багатьох країнах державні банки брали і беруть активну участь у фінансуванні загальнонаціональних довгострокових програм. Комерційний банк може дозволити собі спонсорство в межах якогось відсотка від свого прибутку, виділити бюджет на навчання персоналу, але не завжди здатний нести тягар витрат на науково-дослідні, освітні чи інфраструктурні проекти.

Тому я вважаю, що по відношенню до результативності держбанків не можна застосовувати тільки ті критерії, за якими оцінюються комерційні банки − прибутковість, якість активів і т.д. Треба враховувати їх внесок у вирішення поставлених завдань із виконання державою своїх конституційних обов'язків, включаючи підтримку стійкості державних фінансів, фінансового сектору та економіки в цілому.

− Критики політики посилення ролі держбанків звертають увагу на ризик високого рівня корупції у державному секторі. І в деяких ситуаціях держбанки через цей рівень корупції можуть розглядатися як приватні корпорації, які працюють на користь певного приватного капіталу...

− В обстановці тотальної недовіри повноцінний розвиток держбанків може ускладнюватися. Адже прийняття рішень у державній сфері пов'язане не тільки з ризиком корупції, але і з політичними інтересами, які впливають на ефективність управління. Слід звернути увагу на висновки спеціальної національної комісії з розслідування причин фінансово-економічної кризи в США, які було опубліковано в 2011 році. На думку авторитетних учених і фахівців, багатьох негативних процесів у світовій господарській системі можна було уникнути.

Представники державних регуляторів, яким було довірено управляти відповідними інститутами, вкрай пасивно реагували на загрози нестабільності фінансової системи.

У звіті комісії зазначено, що державні діячі багато в чому проігнорували попередження про необхідність використання більш жорстких критеріїв оцінки ризиків у фінансовому секторі.

Водночас у регуляторів було достатньо повноважень для захисту фінансової системи. Однак мали місце системні порушення звітності та етики, в безпрецедентних розмірах було збільшено видатки на лобіювання, політичну підтримку окремих осіб, виборчих кампаній і т. п. Рішення уряду щодо управління головними фінансовими інститутами під час кризи не були послідовними.

Представники державних регуляторів, яким було довірено управляти відповідними інститутами, вкрай пасивно реагували на загрози нестабільності фінансової системи. Тобто абсолютно очевидно, що прийняття рішень у державній сфері пов'язане не тільки з корупцією, але і з багатьма загальнополітичними обставинами, що надзвичайно важливо для прогнозування ситуації і в нашій країні. В умовах політичної нестабільності критика держорганів може виходити з кон'юнктурного принципу «покарання невинних і нагородження непричетних».

Тетяна Єфименко: Кризи несуть у собі нові шанси
Фото: Олександр Козаченко для «Forbes Україна»

− Що Ви розумієте під стабільною політичною ситуацією?

− Політична стабільність пов'язана із зовнішніми і внутрішніми факторами. Україна офіційно визнала агресором сусідню країну, яка донедавна була ключовим партнером у зовнішньоекономічній діяльності, але анексувала частину нашої території, другий рік тліє військовий конфлікт на Сході. Неприпустимо в таких умовах розхитувати ситуацію всередині країни. Це просто унеможливить швидкий вихід із фінансової кризи. Заклики якихось політиків до конфронтації, не пропонуючи нічого конкретного для вирішення проблем, можуть завести суспільство в глухий кут. Протестні рухи за своєю природою є оновлюючою суспільною силою, але у випадку абсолютизації можуть призвести до хаосу, якщо не будуть конструктивними.

Серед об'єктивних причин нестабільності слід назвати занадто коротку тривалість політичних циклів у нашій країні протягом усього періоду незалежності. Проходять два-три роки, і щоразу оголошується помилковим усе, що відбувалося раніше. Такі елементи «совковості» не сприяють поступальному розвитку, ми рухаємося ривками, з неприпустимими затримками і повторенням помилок.

− Найрозвиненіші економіки світу живуть у стані політичних змін, постійні протести проходять у США і Європі, і часто жорсткіші, ніж в Україні.

− Так, але там сильна державна система підтримує владні контрольні повноваження на всіх рівнях. Є формальний і неформальний інституційний запас міцності, який дозволяє ефективно демпфірувати загрози, хоча останнім часом протестні рухи набули значних масштабів навіть у соціально та економічно благополучних регіонах світу.

− Україна не має часу на формування такого запасу...

− Запас міцності вичерпується, але процеси його якісної зміни й оновлення йдуть паралельно. Україна перебуває у стані підвищеної загрози фінансової, економічної та політичної нестабільності. Це не сприяє зростанню довіри до держави як з боку кредиторів, так і населення.

Розглядаючи в даному контексті проблеми державних банків, слід зазначити, що керівники, які отримують певні повноваження від держави на проведення стабілізаційних заходів, повинні бути строго підзвітні кваліфікованим наглядовим радам.

Якщо говорити про інститут надання гарантій для приватних інвесторів, то відомо, що міжнародні організації, виділяючи кошти, насамперед прагнуть мати справу з державою, і вже потім − з малим та середнім бізнесом. Залишається вибрати життєздатні держбанки, яким можна надавати такі ресурси для подальшого кредитування комерційних організацій.

Тетяна Єфименко: Кризи несуть у собі нові шанси
Фото: Олександр Козаченко для «Forbes Україна»

− МВФ допускає часті зміни урядів і взагалі не розглядає зміну уряду як ключовий фактор, який повинен істотно впливати на економіку.

− Ми зараз активно співпрацюємо з такою ж академічною установою в Нідерландах при Міністерстві фінансів, як і наша Академія фінансового управління. Голландські експерти дійшли висновку, що з метою мінімізації ризиків економіка повинна залишатися «священною коровою» для всіх учасників політичного процесу.

У Нідерландах після Другої світової війни створили незалежну фіскальну раду − Центральне бюро планування, яке в рамках своїх повноважень також аналізує партійні програми. Вважається неетичним і неприйнятним, якщо політики пропонують економічні стратегії, які не пройшли професійну експертизу фіскальної ради. Аналогічна практика існує в багатьох розвинених країнах.

Я думаю, що Україна дозріває для цього. Таким чином можна буде уникнути впливу непрофесіоналізму і популізму на прийняття політико-економічних рішень.

− У фінансовому секторі з'явилося багато безробітних, особливо після краху низки великих банків. На вашу думку, що може бути моральною підмогою для цих людей?

− Держава повинна сповідувати еволюційний шлях розвитку, що багато в чому обумовлюється розвитком людського капіталу. Потрібні технологічні та управлінські інновації, про які писав відомий теоретик підприємництва Йозеф Шумпетер.

Кризи несуть у собі нові шанси як для «творчого руйнування» віджилих структур, так і для інновацій, самореалізації. Досить згадати «східних тигрів» − Південну Корею, Сінгапур та ін. Багато людей в умовах нестабільності освоюють нову професію, самореалізуються в бізнесі, творчості.

Держава повинна брати участь у процесі адаптації своїх громадян до умов невизначеності − надавати податкові пільги, матеріально підтримувати охочих вчитися і підвищувати кваліфікацію, проявляти себе у підприємництві та самозайнятості, особливо в нових сферах інформаційної економіки.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Бізнес
Forbes Global 2000: найбільші компанії світу
Як і раніше, серед лідерів – китайські банки
На перспективу: банківська система і далі показує збитки
Водночас більшість банків працюють у плюс
Коротке замикання: що буде з MoneXy після банкрутства Фідобанку
Система електронних грошей може перейти на обслуговування в ПУМБ, ТАС чи Агрокомбанк
Усі матеріали розділу
FORBES У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ
Коментарів 1
Увійдіть, щоб опублікувати коментар
Ehvald Shabas
Ehvald Shabas — 05.11.2015, 21:58

Кризис-шанс, кризис-шанс... и жизнь прошла!

Вибір редактора
На сторожі стабільності: як інновації допомагають вистояти під час кризи і війни
На сторожі стабільності: як інновації допомагають вистояти під час кризи і війни
Українські інвестори та підприємці здатні розв’язувати проблеми з озброєнням, екологією й обмеженістю енергоресурсів
У зоні ризику: Фідобанку пророкують банкрутство
У зоні ризику: Фідобанку пророкують банкрутство
Як і чому банківський ринок України може втратити ще одного гравця
Київський банкрут: банк «Хрещатик» оголошено неплатоспроможним
Київський банкрут: банк «Хрещатик» оголошено неплатоспроможним
Акціонери залишили фінустанову без підтримки. Міськадміністрація Києва вимагає втручання правоохоронців
Зима під санкціями: кому дісталася основна частина пасажиропотоку Україна – Росія
Зима під санкціями: кому дісталася основна частина пасажиропотоку Україна – Росія
І як українська сторона зуміла компенсувати відсутність російського ринку
Зараз на головній
Forbes Global 2000: найбільші компанії світу
Forbes Global 2000: найбільші компанії світу
Як і раніше, серед лідерів – китайські банки
Врятувати майбутнє: перший рейтинг інноваційних компаній України
Врятувати майбутнє: перший рейтинг інноваційних компаній України
Як інновації та наука здатні відродити українську економіку
Путівник Lonely Planet назвав 10 місць у Європі, які варто відвідати цьогоріч
Путівник Lonely Planet назвав 10 місць у Європі, які варто відвідати цьогоріч
За що Львів потрапив до першої п'ятірки найцікавіших європейських напрямків
Своє – ближче: як показати українцям свої ж товари
Своє – ближче: як показати українцям свої ж товари
Досвід об'єднання місцевих виробників на одній платформі