Прем'єри тижня: «Страшилки», «Добрий динозавр» і «Тепер я буду любити тебе»

У прокат виходять комедійний фільм жахів, мультик із глибоким змістом та українська романтична комедія
Прем'єри тижня: «Страшилки», «Добрий динозавр» і «Тепер я буду любити тебе»
«Страшилки»
Фото: kino-teatr.ua

Головна прем'єра 31 грудня – це святкова романтична комедія вітчизняного виробництва «Тепер я буду любити тебе». Щоправда, головна вона здебільшого тому, що є прецедентом: фільм такого формату і жанру – до того ж українськомовний – виходить вперше. Стрічка має скласти конкуренцію комедійному фільму жахів «Страшилки» та мультику студії Pixar «Добрий динозавр».

«Страшилки»

Зак із мамою переїжджають з Нью-Йорка в маленьке містечко – вони вирішили змінити обстановку, щоб якось втамувати біль від утрати: близько року тому помер батько Зака. На новому місці хлопець знайомиться із симпатичною сусідкою. Але в тієї – дуже суворий батько, він майже не випускає дочку з будинку. Якось Заку здалося, що сусід піднімає руку на свою дочку. Але пробравшись до сусідського будинку, Зак виявляє там зовсім іншу таємницю – стелажі з книжками, палітурки яких замкнені на ключ. Книжки – дитячі страшилки, і якщо їх розгорнути – монстри оживають.

Звичайно, всі книжки в підсумку будуть відкриті, і Зак, а також його сусідка та її батько, який виявився відомим письменником Р.Л. Стайном (Джек Блек), мають вигадати спосіб, як перемогти монстрів. Монстри, серед яких лялька-черевомовець, єті, гігантський богомол, недружні гноми і роботи, рослини-людожери, перевертень та інші плоди письменницької фантазії, виглядають цікаво. Усе інше у фільмі – від діалогів до придуманого героями виходу із ситуації – досить передбачуване.

Утім, нехитромудрий сюжет робить «Страшилки» цікавими. Р.Л.Стайн – це реальний письменник і автор популярних дитячих страшилок. І цей факт перетворює досить посередній фільм, не достатньо смішний для комедії й не надто страшний чи напружений для хорору, в метафоричну історію. Писати тексти – не просто складати букви у слова, а слова – в речення. Письменство – дуже відповідальна робота, адже те, що автор може вважати безневинним плодом своєї фантазії, може назавжди змінити чиєсь життя.

«Добрий динозавр»

65 мільйонів років тому на Землю впав метеорит – і динозаври вимерли. А якби він пролетів мимо? Вони б не вимерли і розвивалися б далі – і до того часу, коли на планеті з'явилися люди, динозаври освоїли б скотарство, землеробство та інші корисні речі. Саме в такому світі – у сім'ї пристойних динозаврів-хліборобів – народився Арле. Наймолодший і найменший з трьох дітей, він і кроку не наважувався ступити без підтримки батьків і боявся навіть курей. Батько намагався пояснити синові: щоб відчути красу життя, страх потрібно перебороти. Але істинний сенс цих слів Арле зрозумів тільки тоді, коли одного разу бурхливий потік забрав його далеко від дому, і щоб повернутися, маленькому динозаврові довелося подолати чимало труднощів.

«Добрий динозавр» – із тих мультфільмів студії Pixar, які нібито розраховані на дітей: симпатичні герої, не надто заплутаний сюжет, ненав’язлива мораль. Але при цьому зовсім маленьким глядачам здадуться страшнуватими. У «Доброму динозаврі», наприклад, досить прямолінійно показано смерть, а епізоди, в яких герої падають чи вдаряються об каміння, доволі фізіологічні. А деякі моменти в таких мультфільмах узагалі будуть зрозумілими лише дорослим: як, скажімо, персонаж, що страждає чимось на зразок шизофренії, або епізод, у якому Арле і його приятель Скок (дитинча первісної людини) з'їдають фрукти, які вже забродили, і в них починаються галюцинації.

У Pixar завжди працювали за відомим принципом: для дітей треба знімати кіно так само, як для дорослих, тільки краще. Тому майже завжди мультфільми студії – і «Добрий динозавр» не виняток – виходять глибшими й цікавішими, ніж багато фільмів. Ну а думки, які ці мультфільми прагнуть донести до дітей (цього разу – що від страху не втекти, йому потрібно поглянути в очі й пройти через нього, і тільки так вдасться його подолати), іноді корисно згадати і дорослим.

«Тепер я буду любити тебе»

За кілька днів до Нового року від ресторатора Мішеля (Богдан Бенюк) йде дружина (Ольга Сумська) – до бідного, але дуже талановитого художника. Художник здає одну з кімнат у своїй квартирі дівчині Олі (Арина Анпілогова). Зовсім випадково Мішель знайомиться з її старшою сестрою (Христина Кисельова), яку теж щойно кинув бойфренд.

Головна перевага фільму «Тепер я буду любити тебе» – акторський склад. Відкриття режисера фільму Романа Ширмана і продюсера Олени Фетисової – актриса Арина Анпілогова: її жвавість і чарівність витягли б історію, навіть якби у партнери їй дісталися вирізані з картону фігури. Чого насправді не сталося: виконавці і головних, і другорядних – причому навіть цілком епізодичних – ролей створили об'ємні образи, з характерами та історіями. А Бенюк і Сумська взагалі доводять: якби в Україні існувала розвинена кіноіндустрія, вони були б у першому ешелоні її зірок.

При тому що героїв у стрічці досить багато, а їхні історії розказано за допомогою численних флешбеків, усі сюжетні кінці у фільмі сходяться. Для українського фільму це вже великий успіх. Щоправда, трохи псує враження сценарний прийом «зненацька», який іноді спливає в оповіді: деякі епізоди з'являються в історії незрозуміло навіщо, а мотиви певних вчинків героїв викликають подив.

Та головний мінус фільму – в тому, що він страждає на типову для новітнього українського кіно хворобу: намагається бути глибокодумнішим і дотепнішим, ніж є насправді. Через це з'являються довгі кадри, в яких нічого не відбувається і які створюють ефект затягнутості, – і це при тому що фільм іде лише півтори години. Через це як саундтрек використано класичну музику, а також спеціально створені мелодії, стилізовані під класику, які, втім, перетворюють дію на екрані у фарс, позбавлений смаку. Через це – велика кількість закадрового тексту. Іноді оповідач справді говорить ефектними афоризмами, але частіше пояснює деталі, які краще б залишити без такого детального тлумачення.

Гасло фільму – «Від любові не втечеш». Про любов у фільмі, звичайно, йдеться. Але не про ту романтичну, до якої глядачі звикли завдяки закордонним романтичним комедіям і мелодрамам. А про ту, яка фігурує у приказці «Звикне, то й полюбить». Хоча, зважаючи на афіші, досить прямолінійно запозичені в «Реальної любові» та інших новорічних ромкомів, такого майже соціального підтексту творці «Тепер я буду любити тебе» добилися випадково. Для українських фільмів це, до речі, теж доволі характерно: мати на увазі одне, а сказати щось зовсім інше. Очевидно, у випадку з «Тепер я буду любити тебе» доречнішим було б гасло «Від природи не втечеш».

Якщо Ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Стиль життя
Як незвичайні формати аукціонів сприяли продажам мистецтва в 2016 році
І чого світовому та українському арт-ринків чекати від 2017 року
Пішли в тираж: як пройшли перші в цьому році великі українські торги мистецтвом
І наскільки затребуваним виявився тиражний арт
Прем'єра тижня: «Велика стіна»
Навіщо дивитися новий фільм Чжана Імоу
Усі матеріали розділу
FORBES У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ
Коментарів 0
Увійдіть, щоб опублікувати коментар
Вибір редактора
Приватне і відверте: 5 книг грудня
Приватне і відверте: 5 книг грудня
На які новинки художньої літератури варто звернути увагу цього місяця
Як ізраїльська армія стала «кузнею стартапів»
Як ізраїльська армія стала «кузнею стартапів»
Колишні бійці загадкової ізраїльської служби кіберрозвідки – Підрозділ 8200 – створили приблизно 1000 нових IT-компаній. Саме їм Ізраїль багато в чому зобов’язаний іміджем «нації стартапів»
Ходіння по колу: як у Мінфіні переписують Податковий кодекс
Ходіння по колу: як у Мінфіні переписують Податковий кодекс
І чому депутати наполягають на проведенні разового декларування
Олігархи під підозрою: кому потрібен Архів клептократії та чому до нього потрапили тільки «обрані»
Олігархи під підозрою: кому потрібен Архів клептократії та чому до нього потрапили тільки «обрані»
Українські публічні персони готові оскаржувати дані, опубліковані в Архіві
Зараз на головній
Технічні роботи на сайті Forbes Україна
Технічні роботи на сайті Forbes Україна
Випуск матеріалів на сайті тимчасово припинено
Олександр Шлапак: «Судитися з великими боржниками банку безглуздо, оскільки ці борги не мають забезпечення»
Олександр Шлапак: «Судитися з великими боржниками банку безглуздо, оскільки ці борги не мають забезпечення»
Глава ПриватБанку - про повернення боргів колишніх акціонерів, розвиток банку та перспективи кримських вкладників
Найтемніший час перед світанком: як подолати кризу в компанії
Найтемніший час перед світанком: як подолати кризу в компанії
Які завдання ляжуть на плечі команди, а які ─ безпосередньо на власника
Колектори і юрособи: з бізнесом не церемоняться
Колектори і юрособи: з бізнесом не церемоняться
Чим відрізняється поведінка колекторських структур стосовно боржників-фізосіб і бізнесменів