Прем'єри тижня: «Дитинство лідера», «Вона» і «Дуелянт»

У прокаті – артхаус за мотивами Сартра, еротичний трилер від Пола Верховена і російський фільм від продюсера Олександра Роднянського
Прем'єри тижня: «Дитинство лідера», «Вона» і «Дуелянт»
«Дитинство лідера»
Фото: kinopoisk.ru

29 вересня в український прокат вийшли «Дитинство лідера», «Вона» і «Дуелянт». Перший із них варто подивитися шанувальникам Жана-Поля Сартра і фестивального артхаусу, другий – поціновувачам глибокої й дотепної психологічної драми. На третій фільм є сенс сходити не для того, щоб отримати задоволення від стрічки, а щоб подивитися на народження нового кінопрокатного тренду.

«Дитинство лідера»

Перша світова війна наближається до кінця, дипломати зібралися в Парижі, щоб підписати Версальський мир. Американський переговірник (Ліам Каннінгем) із дружиною (Береніс Бежо) і маленьким сином живуть у передмісті. Оскільки процес обіцяє затягнутися, дружина дипломата – європейка, яка вільно говорить по-французьки, – намагається завести друзів, регулярно ходить до церкви і знаходить вчительку французької мови для сина.

Прем'єра стрічки відбулася на Венеційському кінофестивалі, де «Дитинство лідера» здобуло відразу два призи – як найкращий дебют і за найкращу режисуру

Дитині мова дається легко, а ось спілкування з людьми, які її оточують, – не дуже. Почасти в цьому винні батьки, які приділяють хлопцеві занадто мало уваги, а коли роблять це, то так, що на батьківську любов це мало схоже. До того ж у них доволі натягнуті стосунки: глядачеві раз-у-раз натякають на подружні зради. Наприклад, друга сім'ї – британського журналіста Чарльза, який час від часу з'являється у французькому будинку дипломата, – і хлопчика, коли він уже виріс (утім, його показують лише мимохідь і в самому фіналі) грає один і той же актор – Роберт Паттінсон. У результаті дитина поводиться дедалі гірше, іноді впадаючи в істерики, а закінчується все катастрофою, причому не тільки для однієї окремої сім'ї, а й для світу в цілому.

Свій перший повнометражний фільм американський актор і режисер Бреді Корбет зняв одночасно за мотивами оповідання Жана-Поля Сартра «Дитинство лідера» і роману Джона Фаулза «Волхв». Прем'єра стрічки відбулася на Венеційському кінофестивалі, де «Дитинство лідера» здобуло відразу два призи – як найкращий дебют і за найкращу режисуру. Крім режисерської роботи – до слова, режисер виступив також і співавтором сценарію, – варто відзначити операторську роботу. Кілька несподіваних рішень на зразок зйомок догори ногами разом із драматичним саундтреком, іноді пронизливим, а іноді потойбічним, небагатослівністю складних за характером персонажів, які до того ж чудово зіграно, і витриманим у темних тонах довкіллям створюють таку загальну атмосферу, що з самого початку ясно, про якого лідера йдеться.

«Вона»

Мішель (Ізабель Юппер) – немолода успішна бізнес-леді, яка залізною рукою керує компанією з розроблення комп'ютерних ігор. Одного разу до неї в будинок вривається людина в масці, ґвалтує її і відразу ж тікає. Через кілька хвилин Мішель підводиться, підмітає уламки посуду, який розбився під час боротьби, і замовляє суші – на вечерю має прийти син, щоб поговорити про квартиру, яку він планує купувати зі своєю сильно вагітною подружкою.

«Вона» – значно більше, ніж еротичний трилер. Це радше психологічна драма, місцями з елементами чорної комедії, що розповідає про ставлення Мішель до себе і довколишніх

До поліції Мішель не звертається: виявляється, у неї ще з дитинства з правоохоронними органами важкі взаємини. Заплутані стосунки в неї і з колишнім чоловіком; і з найкращою подругою, з якою вони ділять бізнес і чоловіка, хоча про це подруга якраз і не здогадується; і з матір'ю, яка завела собі молодого коханця і має намір вийти за нього заміж; і з сусідами – милою, але трохи дивною парою. Мішель хоче забути про інцидент – подія іноді несподівано вривається в її думки, але залізна сила волі допоможе з цим впоратися. Проте насильник починає нагадувати про себе, як з'ясується ближче до фіналу, лише для того, щоб виявити себе в найнесподіваніший момент.

«Вона» Пола Верховена позиціонується як еротичний трилер. Верховен справді знає толк у цьому жанрі – йому належать, наприклад, «Основний інстинкт» і «Шоуґьолз». І в його новій, знятій після десятирічної перерви великій стрічці секс справді займає важливе місце. Але «Вона», прем'єра якого відбулася в Каннах, де фільм брав участь в основному конкурсі, і який висувають на «Оскар» від Франції, – значно більше, ніж еротичний трилер. Це радше психологічна драма, місцями з елементами чорної комедії, яка розповідає про ставлення Мішель до себе і довколишніх. Причому якщо в деяких інших фільмах Верховена герої шукають своє «я» – «Робокоп», «Згадати все», то Мішель себе вже давно знайшла. А новий травматичний досвід, який вона взагалі не сприймає як жертва, лише виводить із тіні ті риси її особистості, які вона довгий час намагалася приховати, іноді – і від себе теж.

«Дуелянт»

Санкт-Петербург, 1860 рік. У місто нещодавно приїхав капітан Яковлєв (Петро Федоров), він займається здебільшого тим, що клопочеться про відновлення дворянського титулу для загиблого кілька років тому Количева, заробляє гроші тим, що вбиває на дуелі на замовлення братерів, а в перерві п'є коньяк пляшками. Замовлення на візитівках, як досить швидко з'ясовується, пише граф Беклемішев (Володимир Машков). Він крутить роман з імператрицею й одночасно намагається звабити юну і багату княжну Марфу Тучкову. Та захоплена Беклемішевим, але її брат – категорично проти, тому граф вирішує позбутися його. Юнака, як і попередніх дворян, замовлених Беклемішевим, має на дуелі вбити Яковлєв. Але в того з Беклемішевим – свої давні рахунки.

«Дуелянт» – перший у вітчизняному прокаті російський фільм, повністю дубльований українською мовою. Що цікаво: дубляж звучить досить органічно. Шкода тільки, що на якість стрічки ніяк не впливає

«Дуелянт» замислювали як історичний трилер із детективним сюжетом і елементами мелодрами. Стрічка зібрала зірковий акторський склад – ролі другого плану тут, наприклад, виконують Сергій Гармаш та Олексій Яценко. Співпродюсером «Дуелянта» виступив Олександр Роднянський, а режисером став Олексій Мізгирьов, на чиєму рахунку, серед іншого, – нагороди на кінофестивалі в Локарно й участь у Берлінському кінофестивалі. На стрічку виділили $11 млн бюджету – «Дуелянт» став третім російським фільмом, знятим для IMAX.

Весь цей набір, за ідеєю, мав спрацювати, але не спрацював. Драма – темне минуле Яковлєва, любовна лінія між ним і княжною Тучковою – виглядає радше фарсом, а на інтимних сценах – ще й вульгарним. Фільм мав стати атракціоном, який говорять про такі важливі речі, як дворянська честь, дворянські високі моральні стандарти («Ви дворянин, ви не можете брехати!» – раз-у-раз говорять герої одне одному) і значення дворянського титулу взагалі. А вийшов хоч і досить видовищним, але порожнім, у якому романтичний флер дуелянтського кодексу обертається несмішним анекдотом.

Проте подивитися фільм усе ж таки варто, але не через його художні якості, а тому що він явно поклав початок новому тренду в українському кінопрокаті. «Дуелянт» – перший у вітчизняному прокаті російський фільм, повністю дубльований українською мовою. Що цікаво: дубляж звучить досить органічно. Шкода тільки, що на якість стрічки ніяк не впливає.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Стиль життя
Як незвичайні формати аукціонів сприяли продажам мистецтва в 2016 році
І чого світовому та українському арт-ринків чекати від 2017 року
Пішли в тираж: як пройшли перші в цьому році великі українські торги мистецтвом
І наскільки затребуваним виявився тиражний арт
Прем'єра тижня: «Велика стіна»
Навіщо дивитися новий фільм Чжана Імоу
Усі матеріали розділу
FORBES У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ
Коментарів 0
Увійдіть, щоб опублікувати коментар
Вибір редактора
Приватне і відверте: 5 книг грудня
Приватне і відверте: 5 книг грудня
На які новинки художньої літератури варто звернути увагу цього місяця
Як ізраїльська армія стала «кузнею стартапів»
Як ізраїльська армія стала «кузнею стартапів»
Колишні бійці загадкової ізраїльської служби кіберрозвідки – Підрозділ 8200 – створили приблизно 1000 нових IT-компаній. Саме їм Ізраїль багато в чому зобов’язаний іміджем «нації стартапів»
Ходіння по колу: як у Мінфіні переписують Податковий кодекс
Ходіння по колу: як у Мінфіні переписують Податковий кодекс
І чому депутати наполягають на проведенні разового декларування
Олігархи під підозрою: кому потрібен Архів клептократії та чому до нього потрапили тільки «обрані»
Олігархи під підозрою: кому потрібен Архів клептократії та чому до нього потрапили тільки «обрані»
Українські публічні персони готові оскаржувати дані, опубліковані в Архіві
Зараз на головній
Технічні роботи на сайті Forbes Україна
Технічні роботи на сайті Forbes Україна
Випуск матеріалів на сайті тимчасово припинено
Олександр Шлапак: «Судитися з великими боржниками банку безглуздо, оскільки ці борги не мають забезпечення»
Олександр Шлапак: «Судитися з великими боржниками банку безглуздо, оскільки ці борги не мають забезпечення»
Глава ПриватБанку - про повернення боргів колишніх акціонерів, розвиток банку та перспективи кримських вкладників
Найтемніший час перед світанком: як подолати кризу в компанії
Найтемніший час перед світанком: як подолати кризу в компанії
Які завдання ляжуть на плечі команди, а які ─ безпосередньо на власника
Колектори і юрособи: з бізнесом не церемоняться
Колектори і юрособи: з бізнесом не церемоняться
Чим відрізняється поведінка колекторських структур стосовно боржників-фізосіб і бізнесменів