Прем'єри тижня: «Я, Деніел Блейк» і «Моя бабуся Фанні Каплан»

У прокат виходять британська соціальна драма і українська історична мелодрама
Прем'єри тижня: «Я, Деніел Блейк» і «Моя бабуся Фанні Каплан»
Фото з офіційного джерела

8 грудня в український прокат виходять британська соціальна драма «Я, Деніел Блейк» і українська історична мелодрама «Моя бабуся Фанні Каплан». Перший із них з блискучою режисурою і переконливою історією навряд чи викличе відгук в українських глядачів, оскільки розповідає про занадто далекі для нас проблеми. Другий при цікавій зав'язці виявляється занадто сентиментальним і вульгарним, як для фестивального хіта, і занадто заплутаним за структурою і насиченим незрозумілими символами, як для міцної глядацької мелодрами.

«Я, Деніел Блейк»

Літній британський тесля на пенсії Деніел Блейк приходить у відповідну службу, щоб цю пенсію оформити. Він не дуже доброзичливий зі співробітницею служби, йому не подобаються питання, на які йому доводиться відповідати. У підсумку він не набирає необхідної кількості балів, пенсію йому не оформляють. І до тих пір, поки йому не призначать дату подання апеляції, він змушений шукати роботу, хоча після пережитого ним серцевого нападу лікарі працювати йому заборонили. Ситуація ускладнюється тим, що значна частина бюрократичної системи Британії переведена в онлайн, а Деніел Блейк з комп'ютерами не дружить.

В один з візитів в соціальну службу Деніел знайомиться з Кеті ─ матір'ю-одиначкою, яка виховує двох дітей. Вона насилу зводить кінці з кінцями, працює прибиральницею і недоїдає, щоб нагодувати дітей. Деніел допомагає їй доглядати за дітьми, але в підсумку система ламає їх обох.

За картину «Я, Деніел Блейк» британський режисер Кен Лоуч цього року отримав у Каннах «Золоту пальмову гілку». Лоуч, майстер соціальної драми, в своїй свіжій роботі показує без прикрас ─ правда, і без надриву ─ проблемне життя британських бідняків. Виявляється, в одній з найрозвиненіших країн Європи бюрократична система зовсім не дружня до людей, навіть до тих, хто все життя чесно працював або хоче це робити. Люди при цьому залишаються людьми: всі герої в Лоуча, включаючи і деяких соціальних працівників, готові допомагати один одному.

Виявляється, в одній з найрозвиненіших країн Європи [Британія] бюрократична система зовсім не дружня до людей, навіть до тих, хто все життя чесно працював або хоче це робити

Зрозуміло, чому міжнародне журі провідного європейського кінофестивалю відзначило картину головним призом: в благополучній Європі, яка останнім часом регулярно отримує докази слабкості цього благополуччя, озвучені Лоучем речі сприймаються як одкровення. А ось в українського глядача, у якого звичний побут буває ще менш привабливим, історія навряд чи викличе щире співчуття. Хоча не визнати силу режисерської роботи і акторської гри не можна.

«Моя бабуся Фанні Каплан»

1917 рік, Фанні Каплан повертається з десятирічної каторги. Туди вона потрапила, тому що в юності захопилася красивим бандитом на прізвисько Міка. У 1905 році той, перекваліфікувавшись із злодіїв в анархісти-революціонери, збирався підірвати чиновника в Києві, але не догледів за бомбою, і та рвонула в незапланований час, Міка втік, а Фанні спіймали і не розстріляли тільки тому, що вона була неповнолітньою.

На каторзі вона, дізнавшись, що її коханий загинув, втратила зір. А коли Фанні вийшла на свободу за амністією, їй дали путівку в санаторій в Євпаторію. Там у неї закохується місцевий лікар і молодший брат Леніна Дмитро Ульянов. Спочатку він відправляє Фанні до Харкова на операцію, а потім вчить її стріляти ─ щоб тренувати відновлений зір. Іноді він розповідає їй історії про Леніна, наприклад, як той вбивав зайців прикладом, щоб зекономити набої.

Деякий час по тому Фанні їде в Москву і там раптово стикається зі своїм начебто загиблим коханим. Той насправді живий. Більше того, тепер він не анархіст, а більшовик, а також ─ чоловік і батько, але про це він замовчує, запрошуючи Фанні провести ніч в готелі. Фанні впевнена, що вони з Мікою знову будуть разом, але в нього інші плани. Одного разу він призначає їй побачення на заводі Міхельсона. Там, за дивним збігом обставин, проходить більшовицький мітинг, під час якого стріляють у Леніна. У Фанні з не дуже ясної причини був при собі пістолет, її хапають, тут же оголошують винною і буквально через кілька днів розстрілюють без суду.

Фільм «Моя бабуся Фанні Каплан» взагалі-то мав бути іншим. Інтрига повинна була закручуватися навколо мемуарів онука Фанні Каплан (за легендою, до того, як вона потрапила на каторгу, у неї народилася дитина). Коли в 2013 році стартували зйомки, група була російсько-українська, а головну роль мала грати ізраїльська актриса. Потім в Україні почалася революція, і режисерові Олені Дем'яненко і автору сценарію Дмитро Томашпольському довелося багато переграти.

Основною лінією стала любовна: роман Фанні Каплан і Дмитра Ульянова, спогади Фанні про її роман десятирічної давності з Мікою і новий виток відносин з ним. Ці кілька ліній перемішані досить хаотично, іноді логічний зв'язок між фрагментами рветься. Втім, на самому початку фільму глядача попереджають: коли в 1990-і розсекретили справу Фанні Каплан, з'ясувалося, що десять сторінок, які відносяться саме до 1917-1918 років, з нього безслідно зникли.

Творці фільму зловживають не тільки оголеною натурою і відвертими сценами, але й символізмом

Роль Фанні дісталася актрисі Катерині Молчановій. Її героїня ─ зовсім не революціонерка з залізним характером, а безмежно закохана жінка, що Молчанова блискуче відіграє. Проблема тільки в тому, що їй ще доводиться багато оголюватися, що, як не дивно, фільм не прикрашає, а робить брутальним: наприклад, бомба в анархіста Мікі вибухає не там, де потрібно, а в готельному номері, тому що в пориві пристрасті він випадково смикає якусь стрічку і запускає вибуховий механізм, а вибух лунає, звичайно ж, у момент кульмінації. Дмитра Ульянова грає Мирослав Слабошпицький. За цю роль він отримав премію на Одеському кінофестивалі в цьому році ─ і вельми заслужено, його герой вийшов найбільш достовірним і людяним. Але проблема, знову ж таки, в тому, що і йому доводиться оголюватися.

Творці фільму зловживають не тільки оголеною натурою і відвертими сценами, але і символізмом. Після того як Дмитро Ульянов розповідає Фанні історію про Леніна і зайців, зайці починають час від часу з'являтися в кадрі. Ленін, до речі, теж з'являється ─ після замаху його показують припадочним істериком, який безупинно регоче. Все це, очевидно, має донести до глядача думку про жорстокість комуністичної машини, яка перемелює людей цілими і не давиться. Але замість цього від фільму залишається відчуття не дуже смішного абсурдного анекдоту. Режисер Олена Дем'яненко не раз говорила в інтерв'ю, що її фільм ─ це, крім усього іншого, ще й один з методів декомунізації суспільства. Ну, от хіба що цим «Мою бабусю Фанні Каплан» можна виправдати.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Стиль життя
Як незвичайні формати аукціонів сприяли продажам мистецтва в 2016 році
І чого світовому та українському арт-ринків чекати від 2017 року
Пішли в тираж: як пройшли перші в цьому році великі українські торги мистецтвом
І наскільки затребуваним виявився тиражний арт
Прем'єра тижня: «Велика стіна»
Навіщо дивитися новий фільм Чжана Імоу
Усі матеріали розділу
FORBES У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ
Коментарів 0
Увійдіть, щоб опублікувати коментар
Вибір редактора
Приватне і відверте: 5 книг грудня
Приватне і відверте: 5 книг грудня
На які новинки художньої літератури варто звернути увагу цього місяця
Як ізраїльська армія стала «кузнею стартапів»
Як ізраїльська армія стала «кузнею стартапів»
Колишні бійці загадкової ізраїльської служби кіберрозвідки – Підрозділ 8200 – створили приблизно 1000 нових IT-компаній. Саме їм Ізраїль багато в чому зобов’язаний іміджем «нації стартапів»
Ходіння по колу: як у Мінфіні переписують Податковий кодекс
Ходіння по колу: як у Мінфіні переписують Податковий кодекс
І чому депутати наполягають на проведенні разового декларування
Олігархи під підозрою: кому потрібен Архів клептократії та чому до нього потрапили тільки «обрані»
Олігархи під підозрою: кому потрібен Архів клептократії та чому до нього потрапили тільки «обрані»
Українські публічні персони готові оскаржувати дані, опубліковані в Архіві
Зараз на головній
Технічні роботи на сайті Forbes Україна
Технічні роботи на сайті Forbes Україна
Випуск матеріалів на сайті тимчасово припинено
Олександр Шлапак: «Судитися з великими боржниками банку безглуздо, оскільки ці борги не мають забезпечення»
Олександр Шлапак: «Судитися з великими боржниками банку безглуздо, оскільки ці борги не мають забезпечення»
Глава ПриватБанку - про повернення боргів колишніх акціонерів, розвиток банку та перспективи кримських вкладників
Найтемніший час перед світанком: як подолати кризу в компанії
Найтемніший час перед світанком: як подолати кризу в компанії
Які завдання ляжуть на плечі команди, а які ─ безпосередньо на власника
Колектори і юрособи: з бізнесом не церемоняться
Колектори і юрособи: з бізнесом не церемоняться
Чим відрізняється поведінка колекторських структур стосовно боржників-фізосіб і бізнесменів