Кіно і гроші

За останні три роки українські бізнесмени вклали у вітчизняний кінематограф більше, ніж за всі попередні роки. Що ними рухає?
Кіно і гроші
За гроші Антона Клименка зняли перший в Україні справжній трилер «Тіні незабутих предків»
Ігор Присяжний

Восени вітчизняні кіномани могли спостерігати дивну картину – у кінотеатрах показували відразу чотири українські фільми: «Ломбард», «Іван Сила», «Параджанов» та «Вічне повернення». Усього, за даними Держкіно та Асоціації продюсерів України, 2013 року з'явиться понад 20 вітчизняних стрічок. Для порівняння: 2012-го їх було вісім, а роком раніше – п'ять. До цього в Україні робили в найкращому разі один-три фільми на рік.

Причини кінобуму лежать на поверхні: із 2010 року держава виділила на українську «фабрику мрій» 457 млн ​​гривень, і вже видно результати. «Це більше, ніж будь-коли за 20 років незалежності», – зазначає віце-президент Асоціації продюсерів України Тетяна Смирнова. Майже дві третини фільмів, які вийшли цього року, частково або повністю профінансовано державою. Але сім кінострічок, зроблених за приватні гроші, – це теж рекорд. За оцінками Асоціації продюсерів, із 2011 року приватні інвестори вкладають у кіно по $3–4 млн. Небачена щедрість.

Найбільше «довгий метр» люблять у Донбасі. На місцевих підприємців припадає левова частка приватних інвестицій у кіно. Так, компанія Wise Vision, пов'язана з бізнесменом Ігорем Компанцем, випустила цього року дві стрічки: «Вічне повернення» Кіри Муратової та новорічну комедію «Полярний рейс». Їхній загальний бюджет – близько $4 млн. Ще один донецький інвестор – брат голови міністерства доходів і зборів Антон Клименко. Він витратив на молодіжний трилер «Тіні незабутих предків» близько $500 000.

Навіщо українські бізнесмени дають гроші кінематографістам? «Українських інвесторів можна поділити на тих, хто вірить, що в кіно можна заробити, романтиків, закоханих у кінематограф, і «татусів», котрі фінансують творчі пошуки дітей, дружин і коханок», – зазначає відомий український продюсер.

Співвласник страхової компанії «АСКА» Олександр Сосіс не приховує, що для нього кіно не бізнес. Два роки тому він профінансував фільм «Чемпіони з підворіття», стрічка не потрапила в прокат, підприємець втратив гроші. 2012-го він став співінвестором фільму «Передчуття моря». «Моя дочка вчиться на режисера, – пояснює він. – Вирішили подивитися, як у кіно все влаштовано».

Компанець також виділяє гроші під близьку людини. «Ми підходимо до кіно як до бізнесу, але це ще і можливість підтримати талановиту людину, і спосіб самореалізації», – стверджує генеральний продюсер Wise Vision, його дружина Ореста Компанець. Антон Клименко категоричніший: «Кіно для мене – це бізнес. Гарний, але бізнес. Яку віддачу на капітал отримаємо – не беруся сказати».

Заробити в Україні на кіно – архіскладне завдання. І річ не тільки в тому, що вітчизняним фільмам доводиться конкурувати за глядача з голлівудськими блокбастерами. За рік українці витрачають на квитки $100 млн, за цей час у кінотеатрах показують приблизно 200 фільмів. Продюсер Ігор Кохан на пальцях розкладає арифметику кіно: у країні близько 400 кінозалів, це дає змогу найуспішнішим фільмам рівня «Гаррі Поттера» зібрати касу понад $ 4 млн. Половина суми залишається в кінотеатрах, 15–25% потрібно віддати за дистрибуцію і маркетинг. Тобто навіть дуже успішне вітчизняне кіно може відбити за рахунок прокату $1–1,5 млн. «За такі гроші блокбастер не знімеш», – каже Кохан. До слова, планку в мільйон подолав лише один український фільм – це вдалося стрічці «Сафо» 2008 року. «Допоміг випадок. В Україні ввели обов'язкове дублювання, виникла нестача фільмів. У цю вільну нішу якраз потрапила «Сафо», – пояснює продюсер постпродакшн-компанії «Кінотур» Дмитро Колесников. Це не допомогло продюсерам «Сафо» заробити, бюджет кінокартини був $1,95 млн. Поки що єдиний вітчизняний фільм, якому вдалося покрити витрати прокатом, – це дипломний проект Любомира Левицького «Штольня». За бюджету $80 000 він потрапив у прокат і зібрав $192 000. Левицький запевняє, що окупив виробництво.

«Бізнесу в прокатному кіно немає», – резюмує власник компанії Film.ua Сергій Созановський.

Шанс повернути кіноінвестіції з'являється, якщо показувати фільм не тільки в Україні. «Заробити реально, якщо фільм знімають з розрахунком на прокат в інших країнах», – констатує режисер стрічки «Хайтарма» Ахтем Сейтаблаєв. Очевидне рішення – російський ринок, обсяг якого у 13 разів перевищує український. Щорічно кілька десятків фільмів збирають касу понад $10 млн. Зірвати джек-пот у Росії непросто: у фаворі в місцевого глядача – атракціонне американське кіно. За даними дослідження «Невафільм Research», із 126 російських кінокартин, що виходили в прокат за останні два роки, тільки чверть фільмів зібрали касу, яка перекривала бюджет.

Успішні приклади, коли українські інвестори заробляли на російських кіноглядачах, є. Так, фільм «Студії Квартал-95» «Службовий роман. Наш час» за бюджету $2,5 млн зібрав у Росії $11,8 млн. Два українські продюсери запевняють, що інвестором художніх фільмів «Кварталу» був колишній власник телеканалу «Інтер» Валерій Хорошковський.

Є інші приклади – на гроші Михайла Спектора, співвласника однієї з найбільших енергетичних компаній України VS Energy, знімали фільм «Все включено», який зібрав у Росії $6,1 млн.

Але до сьогодні нікому з продюсерів або інвесторів і в голову не приходило позиціонувати фільми, орієнтовані на російського глядача, як українські. Вітчизняне кіно – не бренд.

Левицький, який зняв за гроші Клименка «Тіні незабутих предків», збирається порушити це правило. «Я не хочу, щоб «Тіні» виглядали як черговий або перший український фільм. Це нецікаво, – зазначає Левицький. – Це проект, що має принести прибуток. Тому ми робили кіно, яке не поступалося б американським зразкам». Прокат фільму в Україні заплановано на кінець року, російського глядача «Тіні» підкорюватимуть уже 2014-го.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Журнал Forbes
Екскурс в історію
Інвестиції в дохідні будинки можуть стати хорошою альтернативою банківським депозитам та іншим видам вкладень
Продавець інтелекту
Для гендиректора Google Сундара Пічаї штучний інтелект ─ це не модна фраза з фільмів про далеке майбутнє. Це те, на чому інтернет-гігант вже найближчим часом має намір заробити мільярди
Бути за кадром: як власнику вибрати грамотного топ-менеджера
І в чому полягає основне завдання менеджменту
Усі матеріали розділу
Погляд
Найтемніший час перед світанком: як подолати кризу в компанії
Які завдання ляжуть на плечі команди, а які ─ безпосередньо на власника
20790 переглядів
Колектори і юрособи: з бізнесом не церемоняться
Чим відрізняється поведінка колекторських структур стосовно боржників-фізосіб і бізнесменів
22718 переглядів
Скромна чарівність біткоіна: українські реалії використання криптовалют
Хоча криптовалюти поки що офіційно заборонені в Україні, країна входить у топ-5 країн світу за кількістю користувачів різними біткоін-гаманцями
37745 переглядів
Новий-старий порядок атестації від Мін'юсту: що змінилося
Про особливості нового порядку атестування складу Державної кримінально-виконавчої служби України
7843 перегляду
сентябрь 2018
ПнВтСрЧтПтСбНдПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30
FORBES У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ
Коментарів 2
Увійдіть, щоб опублікувати коментар
sam lowrey
sam lowrey — 28.12.2013, 16:35

Почніть зі зйомок мильних серіалів, щоб витиснути з ефіру російський треш. А там і бюджети на якісне кіно з'являться і, можливо, наш український Кубрік

Александр Лысенко
Александр Лысенко — 25.12.2013, 12:29

Для того, чтобы можно было говорить о кино как о бизнесе, создателям нужно прежде всего избавиться от комплекса Пигмалиона. Снимать нужно для людей. Поверьте, они в состоянии оценить хорошую работу.
Productplacement.com.ua – вот вам инструмент, который еще до начала съемок вернет часть бюджета и приблизит фильм к его аудитории.