Веселі хлопці

Як нехлюї й торговці факсами Гарік Корогодський та Олександр Меламуд перетворилися на головних рантьє України
Веселі хлопці
У тандемі друзів Меламуд відповідає за аналіз та прийняття рішень
Ігор Тишенко для Forbes Україна

Відомими зробив їх відеокліп. Вісім чоловіків бешкетують і співають у громадському туалеті, дев'ятий диригує. Ролик – оригінальний подарунок до 50-річчя співвласника Dream Town Олександра Меламуда – на початку лютого 2011-го на сторінці у Facebook виклав його найкращий друг і партнер із бізнесу Гарік Корогодський. У ролях – народний депутат і власник агрохолдингу «Дружба-Нова» Дмитро Сандлер, співвласник мережі заправок «КЛО» Олександр Кац, колишній топ «ТНК-ВР Україна» й «Інтерпайпу» Олександр Городецький та інші мільйонери. Епатажну витівку і хвалили, і засуджували, але подивилися десятки тисяч людей.

Веселуни Корогодський і Меламуд уже три роки поспіль лідирують у рейтингу українських рантьє. Dream Town, який їм належить, – найбільший торговельний центр столиці загальною площею майже 170 000 кв. м – приносить $55 млн на рік. У друзів декілька ресторанів «Шахерезада» і 15 магазинів джинсового одягу Lee Cooper. Вони були девелоперами першого торговельного центру столиці – «Глобуса» на майдані Незалежності.

«Корогодський і Меламуд – суміш особливого ​​чуття і дуже детального аналізу»

У кабінеті Корогодського – меблі в бежево-червоних тонах і помаранчеві штори. Ляльки і статуетки, схожі на господаря, – подарунки друзів. Посеред кабінету – чотириметровий човен, у ньому – фарфоровий півень. Теж подарунок. Із журналістом Forbes Корогодський розмовляє, сидячи в червоному кріслі. Курить сигару і постійно жартує.

Кабінет Меламуда – через стінку. Традиційні дерев'яні меблі та шкіряні крісла. Та й сам Меламуд стриманіший. «Вони завжди були такими. Протилежності ж притягуються?» – каже Городецький.

На зйомку для Forbes Корогодський приходить у в'язаному комбінезоні, Меламуд – у камуфляжній куртці. «Діловий костюм? Набридло», – зауважує Корогодський. «Меламуд завжди одягався скромно і функціонально. Корогодський любить родзинку в зовнішньому вигляді», – описує приятелів Городецький.

Шалапути, котрі казна-як сколотили мільйони? Враження випаровується, як тільки мова заходить про бізнес. Корогодський сипле цифрами і з холодною логікою пояснює, чому прийняв те чи те рішення. «Корогодський і Меламуд – це суміш особливого ​​чуття і дуже детального аналізу, – вважає співвласник девелоперської компанії «XXI Століття» Олег Салмін. – Вчасно вийшли в 1990-ті з нафтового бізнесу. Побудували «Глобус» і грамотно його продали».

Ось історія найвеселіших підприємців країни.

Колобродити друзі почали, як повелося, у студентські роки. Меламуд і Корогодський на початку 1980-х жили в одній кімнаті в гуртожитку Московського інституту інженерів залізничного транспорту. Першу скрипку грав Меламуд, який уже тоді проявив менеджерські здібності, створивши студентський клуб самодіяльної пісні «Шалом». «Він, найбільший нехлюй, став моїм провідником у соціально-розпусне життя інституту», – характеризує Корогодський друга у своїй ще не опублікованій книжці.

1 травня 1987 року московський фарцовщик Григорій Корогодський, син київських виконроба і бухгалтера, став комерсантом. Цього дня в СРСР набув чинності закон про індивідуальну трудову діяльність, який дозволив кооперативи і так легалізував малий приватний бізнес. «Закон був дуже важливий для моєї мами, вона хвилювалася, що син, замість того щоб працювати, спекулює», – розповідає Корогодський, якого з народження називали Гаріком.

Корогодський почав торгувати й епатувати ще зі шкільної лави
Ігор Тишенко для Forbes Україна

Торгувати Гарік почав ще в школі. Ішли торованою дорогою: спочатку жуйки і значки, потім – джинси. Навчаючись в інституті, влаштувався на роботу провідником поїзда, працював у театрі звірів і спекулював із театральними квитками. «Гарік продавав книжки, речі, майки, чоботи і джинси, – згадує студентський друг Корогодського Сандлер. – Його знали всі, він умів зачаровувати людей».

Нові закони – нові можливості. Після ухвалення закону про кооперацію Корогодський разом із Меламудом створив кооператив «Партнер», де друзі шили штани із дефіцитної балонової тканини. Пара штанів коштувала 3 рублі, за місяць продавали понад 100 пар по 10-12 рублів за одиницю. Шили разом із дружинами. Але були заняття і серйозніші. «Інші кооперативи. Монтажні та будівельні роботи, – наводить приклад Меламуд. – Чіткої спеціалізації не було; що підверталося під руку, тим і займалися».

Розпад СРСР відкрив кордони. У Сінгапурі Корогодський із Меламудом купували побутову техніку, яка в Москві була новинкою. Привозили дводверні холодильники, магнітоли, комп'ютери, навіть незвичні на ті часи кондиціонери. «Хорошим бізнесом були факси, – ділиться Корогодський. – Факс відразу робив квартиру офісом». Середня маржа тих операцій з урахуванням усіх поборів і неофіційних платежів – 30-50%, згадує з ностальгією Меламуд.

У Москві ставало затісно – торгівлю почали прибирати до рук майбутні місцеві олігархи. 1995 року молоді підприємці приїхали в Київ – покликав компаньйон зі студентських вечірок Сандлер, який торгував бензином.

Уміння знайомитися і швидко налагоджувати контакти знадобилися. Приятель Корогодського із сінгапурських поїздок Олег Пальтін працював тоді в компанії «Альфа-Еко», українському підрозділі «Альфа-Груп» Михайла Фрідмана. Він познайомив молодих комерсантів із Германом Ханом, співвласником «Альфи», який відповідав за місцевий бізнес групи, що збиралася завойовувати ринок нафтопродуктів. Вирішальним фактором стала репутація: друзі відрекомендували Корогодського з Меламудом як відповідальних, порядних і працездатних людей, розповідає Городецький, який тоді працював на «Альфу». «Бізнес розвивався стрімко, рішення приймали швидко й емоційно», – додає він. В «Альфа-Еко Україна» Корогодському з Меламудом дали 30%.

Новоспечені нафтотрейдери зняли під офіс три номери в готелі «Либідь». Знову перепродували, цього разу – бензин. Закуповували в Росії, доставляли в Україну, продавали гуртом із нафтобаз. «За два роки обсяг продажів зріс до 50 000-60 000 т на місяць, ми були одним із найбільших торговців на ринку», – згадує Меламуд. «Альфа» на початковому етапі допомогла ідеями і грошима, а Меламуд із Корогодським завжди були незалежні й самостійні, приймали рішення без огляду на Москву», – зазначає Городецький.

Співпраця вийшла недовгою. У липні 1997 року «Альфа» одержала власну нафту, купивши на приватизаційному конкурсі 40% «Тюменської нафтової компанії», майбутньої « ТНК-ВР». Потреби в «шукачах нафти» вже не було. «Ми побачили, що перспектив розвитку торгівлі нафтою на наші гроші немає, потрібно було вкладати в заводи і заправки, а грошей ніхто не давав», – пояснює Корогодський причини, які спонукали його розійтися з «Альфою».

Нових спільників комерсанти знайшли майже відразу. Партнерами знову стали росіяни – нафтотрейдери Віталій Григорянц і Валерій Габріелян, співвласники групи «АРЧ».

Перед друзями поставили масштабніше завдання – не просто торгувати нафтою, а будувати вертикально інтегровану компанію. Стратегією стала купівля облнафтопродуктів – компаній, до складу яких входили одночасно і нафтобази, і заправки. Корогодський і Меламуд із власників стали найманими топ-менеджерами, заробіток яких був прив'язаний до обігу. Нова компанія називалася «Альфа-Нафта», хоча до групи Фрідмана товариші стосунку вже не мали.

За подібною схемою сколотили свої капітали і два учасники списку Forbes – Василь Хмельницький та Андрій Іванов. Восени 2013-го Хмельницький наводив приклад вигідності вкладення: «Харківнафтопродукт» – це відразу 20 нафтобаз і 170 заправок. За словами Корогодського, вартість такого підприємства – від $2 млн до $7 млн. Скуповував українські бази і заправки – знову для росіян, тепер уже з «ЛУКОЙЛу», і добрий приятель комерсантів Сандлер. «Ми боролися за одні об'єкти, наприклад за «Полтаванафтопродукт», – розповідає він. Дружити не переставали, просто не спілкувалися про роботу.

Усього «Альфа-Нафта» скупила сім облнафтопродуктів, отримавши у власність 300 заправок. Хмельницького з Івановим обіграти не вдалося – ті купили близько тисячі АЗС.

Корогодський із Меламудом примудрилися попрацювати і з «Приватом» Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова. Знову скуповування, але не баз із заправками, а цінних паперів заводів галузі – Дрогобицького й Надвірнянського НПЗ. Деякий час «Альфа-Нафта» була навіть міноритарним акціонером найбільшої нафтовидобувної компанії країни, державної «Укрнафти», яку Коломойський із Боголюбовим поступово брали під контроль за згодою Леоніда Кучми й Віктора Пінчука.

«Хлопці справляли дуже позитивне враження, – зазначає Салмін, який керував тоді «Укрнафтою». – Гарік був креативним та імпульсивним, Меламуд – господарник. Якими були тоді, такі й донині». Усі друзі та партнери говорять про бізнесменів однаково: різні й доповнюють один одного. «Меламуд любить заглянути в деталі і глибоко занурюється в процес, – описує Городецький. – Гарік – комунікабельний і хороший стратег».

Нафтовим бізнесом керував здебільшого Меламуд, розповідає Корогодський. «Я підносив снаряди. Знайшов себе, коли почалося скуповування власності і спілкування з Фондом держмайна – як купити, юридично оформити і продати».

Атріуми Dream Town оформлено в стилі популярних туристичних місць
Дмитро Стойков

Так і не ставши повноцінними компаньйонами «Привату», комерсанти пішли з «нафтянки». 1999 року розійшлися дороги і з «АРЧ». Росіяни розпродували українську нафтянку приватникам.

Меламуда й Корогодського приваблював девелопмент. «У Києві не було сучасних торговельних центрів, які ми бачили в Москві чи Європі. Усі ходили на ринки, – пояснює Меламуд. – Житлова нерухомість була дешевою – $10 000 за однокімнатну квартиру. Було зрозуміло, що ціна зростатиме».

За два роки до святкування 10-річчя незалежності України мер столиці Олександр Омельченко затіяв реконструкцію центру міста. До справи підійшов з розмахом, залучивши приватний бізнес.

Вихідці із газового бізнесу Вагіф Алієв та Ігор Ніконов, колишні топ-менеджери корпорації «Республіка» Ігоря Бакая, взялися за реконструкцію Бессарабського кварталу. Дистриб'ютор побутової техніки Мстислав Скоробогатов вирішив спорудити «Метроград» у підземному переході станції метро «Площа Льва Толстого». Корогодський і Меламуд дістали найцікавіше – можливість будувати торговельний комплекс на майдані Незалежності.

Перші кроки в девелопменті Корогодський із Меламудом уже зробили. Купивши старий басейн в Оболонському районі, до 2000 року вони відкрили там фітнес-центр AQUARIUM. Проект коштував $7 млн, включаючи купівлю та реконструкцію.

Як не дуже відомим на той час підприємцям удалося вхопити такий ласий шматок? Корогодський посміхається. «У конкурсній пропозиції мерії був тільки один параметр: мінімальна ціна квадратного метра, яку місто хоче отримати від інвестора, – трохи більш як $1000, – каже він. – Ми заявили на кілька сотень гривень більше і виграли».

Переговори з мерією, як правило, завершувалися на користь комерсантів. «Перша частина комплексу була пристосована під торгівлю, а з другої і третьої довелося повозитися, – визнає Меламуд. – Місто планувало каток під землею, у скляній частині хотіли зробити музей історії України. А потім усе віддали нам».

Друга спроба співпраці з мерією завершилася невдачею. Бізнесмени одержали дві ділянки землі біля стадіону «Олімпійський». Хотіли за $200 млн побудувати легкоатлетичний манеж і водний стадіон, натомість розраховували отримати від міста комерційні площі. Але в квітні 2007 року Україна виграла право на проведення футбольного Євро-2012. Першу ділянку довелося повернути – знадобилася для реконструкції стадіону. Проект фітнес-залу з водним стадіоном попросили заморозити до закінчення чемпіонату. «За першу ділянку нам не повернули грошей за оренду землі, яку ми платили кілька років, – каже Корогодський. – Тепер без підтримки на рівні держави ми не починатимемо».

До будівництва центру під Майданом друзі наближалися методом проб і помилок. «Коли ми працювали з Корогодським і Меламудом, вони ще нічого не розуміли в архітектурі ТРЦ, – розповідає колишній головний архітектор Києва Сергій Бабушкін. – Вони прислухалися і вбирали все, як губка. Це велика рідкість».

Дещо доводилося виправляти вже під час будівництва. Наприклад, не знали, що в торговельних центрах не має бути тупиків – туди не зайде ні покупець, ні, відповідно, орендар. «Ескалатор із першої лінії на другу нам побудували неправильно – з'явилися тупики, – згадує Корогодський. – Консультанти підказали, що вигідніше знести цей ескалатор і побудувати інший».

Корогодський із Меламудом вклали в проект $50 млн і побудували 37000 кв. м. Партнером став власник банку Синтез Олександр Лойфенфельд. Із будівництвом першої частини – підземного торговельного комплексу – впоралися за рік із чимось. Червону стрічку «Глобуса» Омельченко перерізав у День Києва в травні 2001 року. Концепцією та набором орендарів керував Меламуд. На момент відкриття ТРЦ було заповнено на 70%, а через кілька місяців – на всі 100%.

Перші орендні ставки не перевищували $50-60 за квадратний метр на місяць. Основними орендарями стали мережеві бренди – Monton, Tommy Hilfiger, Mothercare і McDonald's. Із наповненням другої і третьої ліній 2002-го було важче, але і тут на пошук та підписання договорів знадобилося всього півроку.

Розташований у серці Києва «Глобус» був найдорожчим торговельним центром країни. На піку, 2007-го, оренда квадратного метра на першій лінії коштувала $150-200 на місяць. Для порівняння: у сусідньому «Метрограді» платили в півтора-два рази менше.

Того ж року бізнесмени продали комплекс британському інвестфондові London & Regional Properties (L&RP) братів Яна і Річарда Лівінгстон. Суму угоди досі тримають у таємниці. Консалтингові компанії оцінили її в $200 млн, назвавши найбільшим на той момент продажем української нерухомості.

Навіщо розлучатися з куркою, яка несе золоті яйця? Гроші знадобилися на ще масштабніший проект – центр Dream Town на Оболоні.

Улітку 2006 року голова Оболонського району Микола Товкач привів до Меламуда Валентина Ісака, власника корпорації «Столиця» та забудовника найдорожчої житлової нерухомості в районі – Оболонських Липок. У нього були дві земельні ділянки: одна – між станціями метро «Оболонь» і «Мінська», друга – трохи далі. Власник «Столиці» хотів побудувати торговельний центр. «Ісак був фахівцем із будівництва житла, але нічого не тямив у торговельній нерухомості, – згадує Меламуд. – Шукав партнерів із досвідом і грошима».

Дійшли згоди у грудні 2006 року. Компанія «Віта Верітас» Корогодського і Меламуда мала вкласти близько $120 млн у будівництво двох торговельно-розважальних комплексів загальною площею 160 000 кв. м. Будувала компанія Ісака ЗАТ «Трест «Київміськбуд-1». Публічною особою проекту був власник «Столиці», про участь Корогодського і Меламуда знали тільки одиниці.

Будівництво розтягнулося на кілька років. Ділянка містилася прямо над станцією метро. Щоб зняти навантаження на склепіння, опорні стійки фундаменту розташували по обидва боки широкого Оболонського проспекту, витративши понад $10 млн.

Першу чергу триповерхового Dream Town площею 80 000 кв. м партнери відкрили восени 2009 року, у розпал фінансової кризи. Проте площі забили майже повністю. Торговельний комплекс між станціями метро у величезному спальному районі – головна фішка Dream Town, на яку клюнули орендарі. «Запуск Dream Town сильно вдарив по ТРЦ« Караван», розташованому на Оболоні, але в промзоні і порівняно далеко від метро», – зазначає директор девелоперської компанії Aurora Development Надія Шевченко.

Довгий торговельний центр розділили на частини й задекорували в міжнародній стилістиці – Голлівуду, Бразилії, Китаю, Греції та Франції. Два поверхи займали торгові галереї, на першому – розмістили супермаркет. На третьому поверсі розташувався кінотеатр «Оскар», фуд-корт і великий розважальний простір.

Другу частину планували здати до кінця 2010 року. Не склалося.

Із кінця 2009-го Ісак несподівано для Корогодського з Меламудом почав цуратися партнерів − не відповідав на телефонні дзвінки, на листи, розказують вони. У грудні повідомив: будувати другу чергу торговельного центру не збирається, і крапка. Незабаром Корогодський і Меламуд отримали повістку в суд і дізналися, що партнер подав позов на розірвання спільного договору. «Ісак був другом, ми відпочивали сімʼями», − нарікає Меламуд.

Друзям довелося виходити на публіку. Звернулися до суду і прокуратури, зібрали першу для себе прес-конференцію, де повідомили, що є власниками Dream Town. Не обійшлося без епатажу: перед журналістами Корогодський із Меламудом для підсилення враження зʼявилися в гавайських сорочках. Піар-хід вдався.

Зрештою Корогодський і Меламуд відсудили понад 600 млн гривень збитків. А Ісака прокуратура Києва звинуватила в організації злочинної групи та привласненні майна в особливо великих розмірах. У липні 2011 року його оголосили в міжнародний розшук. Звʼязатися з Ісаком Forbes не вдалося, де зараз забудовник, не знають навіть його колишні топ-менеджери.

Влітку 2011 року Корогодському з Меламудом знову довелося виходити на люди. Запуск другої черги Dream Town не обійшовся без ексцесів. На третьому поверсі бізнесмени вирішили влаштувати критий аквапарк, який чомусь почав протікати. Відвідувачі скаржилися в мерію, на форумах, і в соцмережах зʼявилися фотографії дитячих надувних басейнів, розставлених на другому поверсі для збирання води з третього. Меламуд поширив заяву: у всьому винні погано виконані оздоблювальні роботи. Корогодський підійшов до процесу креативніше: проводив вечори за компʼютером − дякував відвідувачів Facebook за інтерес до Dream Town і розʼяснював, що і чому відбувається в ТРЦ.

Справу з протіканням владнали за кілька днів. Навіть із цієї ситуації Корогодський із Меламудом змогли дістати вигоду. Кияни спеціально їздили на Оболонь − подивитися, чи тече аквапарк.

Потяг до жартів та епатажу друзі використовували і в маркетингу. По всьому Києву зʼявилися білборди з віршованими рядками Меламуда: «С новой мебелью из «Дрима» выше качество интима», або «На мебель цены хороши, а сдача – на пропой души». Девелопери подавали нову концепцію другої частини комплексу − «Все для дому». Там зʼявилися магазини меблів, сантехніки та посуду. На вході й на виході два супермаркети побутової техніки та електроніки − «Фокстрот» і «Ельдорадо». «Нехай конкурують», − жартує Корогодський. Якірним орендарем став також перший гіпермаркет «Космос» одеського ритейлера Бориса Музальова.

Перебити пальму першості Dream Town зможе лише ТРЦ Respublika. Вагіф Алієв і Дмитро Фірташ обіцяють до 2015 року здати комплекс загальною площею 300 000 кв. м. біля станції метро «Теремки».

Dream Town працює, бізнесмени розважаються. Меламуд вигадує гумористичні чотиривірші. Корогодський взявся за написання мемуарів, які складаються з коротких історій. Імідж публічних підприємців друзям поки що до душі. У вільний час обидва проводять майстер-класи «Як стати успішним». Багато подорожують. Корогодський − чемпіон світу 2009 року зі спортивного преферансу в категорії професіоналів − влітку легко обіграв журналістів ділових ЗМІ на імпровізованому турнірі.

Продавати Dream Town друзі, за їхніми словами, не мають наміру, хоча, за оцінками девелоперів, можуть виручити за нього $300-400 млн. До кризи Корогодський із Меламудом хотіли будувати в регіонах мережу торговельних центрів по 30 000-40 000 кв. м кожен. Була навіть ідея зʼєднати дві черги Dream Town критим гірськолижним комплексом. Поки що ці плани залишаються на папері.

Чи є зараз реальний проект? Так, відповідає Меламуд, але не розголошує подробиць. Бізнесмени розробили проект ще одного столичного ТРЦ − неподалік від метро «Позняки» − на 50 000 кв. м, розповіли два незалежні консультанти. І вже шукають потенційних орендарів. «Із Сашком і Гаріком піду в усі проекти. Ми поза очі домовилися: вони будують, я входжу, − повідомляє співвласник парфумерної мережі Brocard Юрій Гаткін. − Про них я можу сказати: повний респект і цілковита поважуха!»

Якщо Ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Журнал Forbes
Екскурс в історію
Інвестиції в дохідні будинки можуть стати хорошою альтернативою банківським депозитам та іншим видам вкладень
Продавець інтелекту
Для гендиректора Google Сундара Пічаї штучний інтелект ─ це не модна фраза з фільмів про далеке майбутнє. Це те, на чому інтернет-гігант вже найближчим часом має намір заробити мільярди
Бути за кадром: як власнику вибрати грамотного топ-менеджера
І в чому полягає основне завдання менеджменту
Усі матеріали розділу
Погляд
Найтемніший час перед світанком: як подолати кризу в компанії
Які завдання ляжуть на плечі команди, а які ─ безпосередньо на власника
22203 перегляду
Колектори і юрособи: з бізнесом не церемоняться
Чим відрізняється поведінка колекторських структур стосовно боржників-фізосіб і бізнесменів
23858 переглядів
Скромна чарівність біткоіна: українські реалії використання криптовалют
Хоча криптовалюти поки що офіційно заборонені в Україні, країна входить у топ-5 країн світу за кількістю користувачів різними біткоін-гаманцями
38979 переглядів
Новий-старий порядок атестації від Мін'юсту: що змінилося
Про особливості нового порядку атестування складу Державної кримінально-виконавчої служби України
8395 переглядів
декабрь 2018
ПнВтСрЧтПтСбНдПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31
FORBES У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ
Коментарів 3
Увійдіть, щоб опублікувати коментар
Серега Куринной
Серега Куринной — 03.03.2015, 04:41

погодите! эти ребята далеко не глупые-еще развернут прикол!

Александр Самарин
Александр Самарин — 23.02.2014, 18:40

Горе Исаака в том, что он связался с этими меламудами

Bohdan Tkachivskiy
Bohdan Tkachivskiy — 09.02.2014, 19:54

Підтримую Ігоря. Відвідувачів доречі в 2 Дрім Тауні теж не багато.