Піонер рітейлу

Борис Музальов уважний до деталей, яким його конкуренти не надають значення. Педантичність і новаторство допомогли засновнику компанії «Таврія В» стати найбільшим рітейлером в Одеській області та одним із найуспішніших в Україні
Піонер рітейлу
Володимир Герасимов для Forbes Україна

Із засновником компанії «Таврія В» Борисом Музальовим ми зустрічаємося в особняку князів Гагаріних в одеській Аркадії. Відреставрована триповерхова будівля на березі Чорного моря слугує резиденцією почесного консула Кіпру, яким уже три роки є бізнесмен. У кімнатах – антикварні меблі, роялі, колекція скрипок, стіни обвішані картинами епохи соцреалізму. Друзі та партнери характеризують Музальова як творчу й неординарну людину. «Поява на офіційному прийомі в смокінгу і рваних джинсах для Бориса так само природна, як і в фрачній трійці», – каже про господаря «Таврії В» власник компанії «Вина Гулієвих» Роберт Гулієв.

Інвестбанкір Сергій Алексєєнко згадує, як влітку 2007-го він приїхав до Одеси, щоб запропонувати Музальову провести IPO його компанії. «Ми зустрілися на будівництві, Музальов був у касці й туфлях із крокодилячої шкіри», – розповідає Алексєєнко. «Особистість Музальова сильно позначається на бізнесі, – ділиться спостереженнями генеральний директор компанії «Енергобуд Девелопмент» Геннадій Сульдін. – Він дуже педантично підходить до всіх деталей».

За 17 років Музальов побудував найбільшу торговельну мережу в Одеській області. «2013 року в Одесі на «Таврію В» припадало близько 40% ринку сучасного роздробу міста», – зазначає гендиректор дослідницької компанії GT Partners Ukraine Ігор Гугля. Музальов управляє 57 продуктовими магазинами і 10 торговими центрами по всій країні. Кризу 2008–2009-х бізнесмен, на відміну від конкурентів, пережив без втрат – завдяки акуратному ставленню до запозичень. А своїм успіхом магазини «Таврії В» зобов'язані педантичності їхнього господаря в питаннях асортименту й обслуговування покупців. Оборот компанії Музальова 2013-го перевищив $400 млн. Зі статками $161 млн 55-річний бізнесмен посідає 47-ме місце в рейтингу Forbes.

У дитинстві Музальов мріяв стати директором привокзального ресторану, але вивчився на педіатра. Пропрацювавши за фахом понад десять років, на початку 1990-х він пішов із професії і разом із братом Михайлом зайнявся комерцією. Музальови відкрили кілька ларьків. Спочатку продавали китайський ширвжиток, але потім перекваліфікувалися на торгівлю їжею. «Речі потрібно було продавати довго, а продукти просто розліталися», – пояснює бізнесмен. Через півтора року у братів вже були два десятки павільйонів, у більшій частині яких реалізовували продукти тривалого зберігання. «Подейкували, що в нас є кімната, забита коробками з грошима. Брехня! У нас таких кімнат було три!» – жартує бізнесмен. 1997 року в депутати Іллічівської міськради він пішов тому, що в той час так робило чимало відомих підприємців. «Тоді помітною людиною в місті був той, хто мав червоний мерседес. А в мене він був!» – згадує Музальов.

Торговельні ятки швидко набридли йому – хотілося більшого: відкрити магазини самообслуговування. Влітку 1996-го Музальов разом із тодішнім заступником мера Іллічівська Сергієм Галімовим поїхав у Туреччину. Зайшовши в магазин, Музальов заявив, що незабаром він відкриє в Одесі такий же. Галімов лише розсміявся. У затію друга він не вірив. А даремно. Уже через рік у центрі Одеси Музальов відкрив перший «Універсам», викупивши недобудовану споруду радянського гастронома. До 1998-го брати відкрили ще три універсами формату «магазин біля дому» та один супермаркет, використавши концепцію турецьких ритейлерів. «Туреччина була такою ж країною, що розвивається, як і Україна, – пояснює Музальов. – Їхній формат магазинів нам підходив більше, ніж європейський».

На початку нульових у регіоні почали з'являтися інші «універсами», і Музальову довелося перейменувати свої магазини. Назва «Таврія» виникла випадково, а буква «В» додалася тому, що батька бізнесменів звали Віктор. Тоді ж брати вирішили розділити обов'язки: Михайло вів фінанси, а Борис зосередився на операційній діяльності. «Михайло є одним із засновників, але мотор бізнесу – Борис. Останнє слово – за ним», – зауважує Сульдін.

«Музальов – перший рітейлер в Україні, який відкрив професіональний гіпермаркет. У ньому був широкий асортимент продуктових товарів, а також одяг, мала побутова техніка, книжки, – згадує директор консалтингової компанії RetaiNet Олександр Ланецький. – У багатьох пострадянських країнах тоді ще не було нічого подібного». Задумавши відкрити гіпермаркет, Музальов зіткнувся з проблемою: сучасного торговельного центру в Одесі не було. Бізнесмен вирішив побудувати його самостійно. Він купив напівзруйнований завод на південному заході Одеси, і 2002 року на його місці відкрився ТЦ «Аеропортівський». «Тоді була дешева земля, дешеве узгодження, дешево було будуватися. Ми витратили на об'єкт близько $1 млн, – розповідає Музальов. – Тепер витрати були б значно більшими». Багато девелоперів сумнівалися, що проект буде успішним – через його незвичне розташування. «Аеропортівський» розташований у спірному з погляду девелопменту районі», – зазначає один із найбільших одеських девелоперів. У Музальова жодних сумнівів не було. Він одразу зметикував, що дорога на знаменитий одеський ринок «Сьомий кілометр», яка проходить повз нього, забезпечить додатковий потік покупців. Поруч із новим гіпермаркетом «Таврія В» площею 10 000 кв. м з'явилася велика парковка. Щоб сюди було зручно добиратися клієнтам, у яких нема власних автомобілів, рітейлер запустив безплатні автобуси. У Києві перші безплатні автобуси до гіпермаркету «Караван» з'явилися роком пізніше.

Найбільше за всіх

Успіх «Аеропортівського» надихнув Музальова на будівництво нових об'єктів. «Музальов – прекрасний девелопер. Він уміє домовлятися з владою, веде всі документи, особисто контролює будівництво», – констатує Сульдін. Всі ТРЦ Музальова створені за класичними канонами. Якірним орендарем стає «Таврія В», а решту площі бізнесмен здає в оренду, отримуючи додатковий дохід.

До 2006 року заповзятливий одесит відкрив п'ять ТРЦ. Оборот його роздрібної мережі досяг майже $150 млн, а до 2012-го цей показник збільшився утричі. Як Музальову вдалося досягти таких результатів? У нього є сім правил.

1. Правильний асортимент. Спочатку бізнесмен робив ставку на багатий набір продуктів – покупцеві, який виріс на дефіцитах, потрібен був вибір. У кожному магазині продавали по 30 000–40 000 найменувань товарів. Із часом їхня кількість скоротилася. Нині в супермаркеті представлено трохи більш як 20 000 артикулів. «Прибирали товар, який уже не мав попиту, – пояснює господар «Таврії В». – Це як у заваленій непотребом квартирі – потрібно постійно прибирати».

2. Головне – сервіс. Друге правило Музальова – оточити покупця турботою. Це в його магазинах касири вперше почали упаковувати продукти в пакети. Рітейлери визнають: для одеситів якість обслуговування важливіша за ціни та асортимент. «Найчастіше загальноукраїнський сервіс в Одесі не проходить. Тут потрібно зовсім по-іншому розмовляти і спілкуватися», – пояснює власник групи компаній «Реста» Савелій Лібкін. Із національних операторів в Одесі закріпилася мережа «Сільпо», але її магазинів в регіоні удвічі менше, ніж «Таврії В». За словами Музальова, найважче було навчити продавців ввічливо розмовляти з покупцями. У компанії організували тренінг «Зроби його». Продавець повинен був стати покупцеві другом. Серед працівників розгорнулося справжнє змагання на витримку. Незабаром запрацювала і школа для персоналу.

Колишній особняк князів Гагаріних Музальов реконструював і перетворив на резиденцію почесного консула Кіпру
Володимир Герасимов для Forbеs Україна

Засновник «Таврії В» одним із перших серед українських рітейлерів ввів електронний документообіг. «На відміну від інших компаній, це люди системні, у них налагоджена схема роботи, – каже генеральний директор дистриб'юторської компанії «Арікол» Сабухі Азімов. – Це як у фастфуді, який купує франшизу і повинен працювати за строго встановленими правилами».

3. Додаткові послуги. Музальов першим в Україні запустив інтернет-магазин і організував доставку продуктів додому. У далекому 1999-му цей формат був дивиною. Ще один бонус для покупців – відділи, де готували гарячу піцу. Партнером рітейлера став Лібкін. Дружні стосунки не завадили Музальову жорстко вести переговори. «Коли почали домовлятися, я побачив іншого Бориса, – згадує Лібкін. – Я запитав: як же ми мірятимемо інфляцію? Зафіксуймо ціну хліба, запропонував Музальов». Ідея з міні-ресторанами виявилася вдалою, і, коли компаньйони завершили співпрацю, рітейлер відкрив у цих відділах свої піцерії. Пізніше в багатьох ТРЦ Музальова з'явилися власні «Т-Спринт Кафе» з окремими зонами самообслуговування чи з офіціантами та банкетним залом. У всіх своїх магазинах Музальов розмістив відділи з обслуговування пенсіонерів, де понад 100 товарів першої необхідності продають зі знижкою.

4. Лакшері − окремо, економ – окремо. Цей принцип торгівлі закладено в Україні Музальовим. Формат «Таврій В» залежав від місця розташування. Невеликі гастрономи перетворювалися на «магазини біля дому», більші універсами ставали супермаркетами. Гіпермаркети Музальов вважав за краще будувати з нуля на околицях міста. У 2007 році в нього з'явився преміальний магазин, коли бізнесмен запустив в Одесі свій новий ТРЦ «Сади Перемоги» площею понад 20 000 кв. м. Це найдорожчий і найулюбленіший проект Музальова. Фасади зі світлозахисного скла, панорамні ліфти, навіть колони підземного гаража обшиті морений дубом. На шести рівнях розташовуються бутики дорогих світових марок, є картинна галерея і концертний зал. Досі із «Садами Перемоги» може конкурувати лише київський «Мандарин Плаза».

Звичайний магазин «Таврія В» для ТРЦ класу люкс не підходив. Тоді в Музальова виникла ідея відкрити преміальний супермаркет «Космос». «Ми розуміли, що рано чи пізно нам доведеться розділити формати, як у Європі. Не можна в магазині середнього сегмента продавати дорогі коньяки або віскі − у покупця псується настрій», − зазначає Музальов. Багато українських рітейлерів зрозуміли це через багато років. Так, перший делікатес-маркет «ВК Select» з'явився у «Рітейл Груп» влітку 2011-го, Fozzy Group відкрила перший Le Silpo в Харкові в березні 2012-го. «Зайшовши в «Космос», ви можете бути впевнені, що вас не штовхне той, хто прийшов за дешевою горілкою», − пояснює Музалєв. У торговельному залі гіпермаркету приємна атмосфера: дороге підсвічування, великі вітрини. Головною фішкою нового формату стали не дорогі продукти, а ще вищий сервіс. Ковбасу та сири почали упаковувати не в плівку, а в папір, в молочному відділі з'явилася лупа, щоб легше розгледіти, що написано дрібним шрифтом на пачці йогурту. Ідея одеситам сподобалася.

«У «Космосі» немає маргінальної реклами на зразок «купи соняшникову олію на 10 копійок дешевше», − каже Лібкін.

5. Бізнес − не рулетка. Від пропозицій інвестбанкірів провести IPO в 2007 році Музальов відмовився. Такі великі кошти йому не були потрібні. «Музальов надає перевагу недорогому банківському фінансуванню», − пояснює Алексєєнко. У питаннях позик і витрат одеський бізнесмен ще більш педантичний, ніж у сервісі. Музальов одним із перших відчув наближення кризи і до лютого 2009 року погасив заборгованість за облігаціями на 40 млн гривень. Багато інших українських рітейлерів через девальвацію гривні були змушені реструктуризувати борги. «Рітейл Груп» заборгувала банкам 500 млн гривень, «Фуршет» − 150 млн гривень, «Амстор» − 50 млн гривень, «Караван» прострочив купонні виплати за облігаціями на 190 млн гривень і вдвічі знизив номінальну вартість паперів. «У Музальова була хороша кредитна історія. Він завжди вчасно платив і не мав проблем із банками, коли інші рітейлери не могли розрахуватися за позиками», − констатує Алексєєнко. Банкіри називають Музальова найсумліннішим рітейлером. «За 20 років ми ні на день не прострочили кредитні виплати», − пишається одеський підприємець.

Криза змусила рітейлера ще ретельніше прораховувати рентабельність нових об'єктів. Якщо в 2007-му він відкрив відразу шість магазинів і два торговельних центри (в Одесі та Миколаєві), то в 2009-му його мережа поповнилася всього одним супермаркетом. «У штуках ми дійсно відкривали менше, але в квадратних метрах − ні», − уточнює Музальов. У 2012 році він завершив будівництво ТРЦ «Суворовський» і відкрив у ньому гіпермаркет площею 20 000 кв. м. Довелося переглянути й асортимент. Від дорогих імпортних товарів компанія відмовилася. Зате почала самостійно завозити деякі позиції, без посередників їх ціна стала на 20% нижчою. «У Музальова є інтуїція, який продукт піде на ринку, а який − ні», − вважає член наглядової ради групи «Терра Фуд» Вадим Чагаровський.

6. Не захоплюватися експансією. «Рости потрібно поступово. Можна набудувати супермаркетів, а потім вони будуть збитковими або менш конкурентними», − ділиться Музальов.

«Перший регіональний супермаркет «Таврія В» з'явився в Харкові в 2006 році. У регіони компанія пішла, бо розвивати бізнес в Одеській області через апетити чиновників стало занадто дорого. Питання з логістикою вирішили просто − стали закуповувати товар у місцевих виробників. Багато рітейлерів стверджують, що працювати в Харкові складно. У Музальова проблем немає, в 2014 році він збирається відкрити в цьому місті другий магазин.

У 2011-му рітейлер ризикнув вийти на столичний ринок. Оформлений у чорному кольорі стильний «Космос», відкритий у другій черзі ТРЦ Dream Town, припав киянам до душі. Він швидко витіснив конкурента − минулої осені закрилася мережа делікатес-маркетів Delight. А Музалєв відкрив новий «Космос» у ТРЦ «Глобал UA» і зупинятися не збирається. Свій успіх він пояснює просто: «У Києві народ не розбещений сервісом. Нас кличуть у багато хороших ТЦ, де потрібен престижний блиск».

Відкривати в столиці магазини «Таврія В» рітейлер поки що не планує. Він вважає, що це занадто дорого, та й найкращі об'єкти вже зайняті. У Києві «Таврія В» широкому споживачеві не дуже відома. «Навіщо лізти в Київ? Купувати торговельні площі по $4000 за квадратний метр − це просто абсурд. Будеш повертати гроші 20 років», − пояснює бізнесмен. Куди вигідніше відкрити магазин у провінції, де вартість квадратного метра − близько $600-800, а оборот не менший, ніж у столиці.

Підкорювати регіони Музальов збирався разом із власником «Епіцентру» Олександром Герегою. У 2008-му компанії підписали угоду про партнерство. Тоді Музальов заявляв: «Через рік ви не впізнаєте нашу мережу». Але співпраця не вдалася. Разом компанії відкрили всього два об'єкти − в Миколаєві та Хмельницькому. «Переговори з «Епіцентром» ідуть важко, а домовлятися і працювати треба легко і швидко, − переконаний Музальов. − Ідея хороша, може, спільні проекти ще будуть».

Ще до виходу на столичний ринок одеський бізнесмен вирішив спробувати сили в Західному регіоні і в 2008-му відкрив супермаркет «Таврія В» у Хмельницькому, а в 2013-му − у Львові. Рітейлер зізнається, що працювати в західних областях непросто. За його словами, місцеві жителі там «отримують задоволення від скупості» і рідко купують все в одному місці. У «Таврію В» вони ходять за овочами і фруктами, до конкурентів − за розчинною кавою або крупами. У Львові торгівля не пішла, і відкритий у березні 2013-го магазин через рік довелося закрити. «Поруч розташований фітнес-центр, і люди вважають, що якщо біля нього стоять дорогі машини, то і магазин поруч дорогий», − пояснює невдачу Музальов. Жителям Хмельницького супермаркет по-одеськи сподобався, в 2012-му рітейлер відкрив там другий магазин.

Зростання продажів

7. Завжди краще домовитися. Сьоме, але не останнє за значущістю правило Музальова. Всі опитані одеські бізнесмени запевняють: Музальов − «геніальний парламентер». Влітку 2011 року на сесії Одеської облради депутат Валерій Локайчук повідомив, що компанію «Таврія В» атакували рейдери. Із загрозою недружнього поглинання зіткнувся не тільки Музальов − проблеми виникли у мережі супермаркетів дитячого одягу «Антошка», банку Південний, заводу «Стальканат-Силур». Замовниками називали «донецьких хлопців», які прийшли з командою нового президента Віктора Януковича. Спочатку Музальов факт атаки на свій бізнес заперечував: «З'явилася інформація в пресі, що в мене відібрали «Таврію В». Це неправда». Зараз рітейлер визнає, що відносно його бізнесу дійсно були спроби рейдерського захоплення. Але далі спроб не зайшло. «Музальов зберіг гідність і бізнес, бо знайшов вірний алгоритм поведінки», − пояснює Сульдін.

Як йому це вдалося? Основна якість одесита − вміння будувати стосунки з людьми й уникати конфліктів. Якщо при реалізації проекту виникають проблеми з міською владою або господарем об'єкта, він вважає за краще від нього відмовитися. Музальов розповідає, що просто пояснив непроханим гостям, який це складний бізнес і що в результаті вони отримають не доходи, а головний біль: борги перед банками, які рейдери не зможуть обслужити, борги перед постачальниками і купа мотлоху під назвою «холодильники». «Не можна ось так просто управляти магазинами, − констатує Музальов. − Як кажуть у нас в Одесі, із цим бізнесом треба одружитися».

Якщо Ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Журнал Forbes
Екскурс в історію
Інвестиції в дохідні будинки можуть стати хорошою альтернативою банківським депозитам та іншим видам вкладень
Продавець інтелекту
Для гендиректора Google Сундара Пічаї штучний інтелект ─ це не модна фраза з фільмів про далеке майбутнє. Це те, на чому інтернет-гігант вже найближчим часом має намір заробити мільярди
Бути за кадром: як власнику вибрати грамотного топ-менеджера
І в чому полягає основне завдання менеджменту
Усі матеріали розділу
Погляд
Найтемніший час перед світанком: як подолати кризу в компанії
Які завдання ляжуть на плечі команди, а які ─ безпосередньо на власника
24859 переглядів
Колектори і юрособи: з бізнесом не церемоняться
Чим відрізняється поведінка колекторських структур стосовно боржників-фізосіб і бізнесменів
25686 переглядів
Скромна чарівність біткоіна: українські реалії використання криптовалют
Хоча криптовалюти поки що офіційно заборонені в Україні, країна входить у топ-5 країн світу за кількістю користувачів різними біткоін-гаманцями
40937 переглядів
Новий-старий порядок атестації від Мін'юсту: що змінилося
Про особливості нового порядку атестування складу Державної кримінально-виконавчої служби України
9304 перегляду
май 2019
ПнВтСрЧтПтСбНдПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31
FORBES У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ
Коментарів 2
Увійдіть, щоб опублікувати коментар
Anton69788061
Anton69788061 — 20.06.2018, 17:29

Давно хотелось оставить честные комментарии по поводу Таврия-В и Бориса Музалёва. Что у Бориса не отнять, так факт того, что он имеет врождённую хватку, действительно умеет видеть за горизонт и очень хороший организатор. И даже, много раз ошибаясь в своём окружении, сумел на людских костях выкарабкаться и масштабно развиться. Но в тени статьи и по понятным причинам осталось очень много людей. Ведь истинными титанами, сотворившими внутреннюю мощь сети были два человека - Олег Александрович Петряков, который до 2003 года был коммерческим директором, проработав в данной должности многие годы. И которого "съел" Малышев Ян Виктороич (от этой ФИО у очень многих людей дёргался глаз), родной брат уже бывшей жены официального директора сети Корандо Виталия Владимировича, который в своё время прикрыл Бориса своим телом и получил пулю, используя свой опыт десантника. Вся кадровая политика, рождение магазина от каждого шурупа и до готового здания, система учёта и контроля и много другое было создано Олегом Александровичем. Про него действительно можно было сказать, что он был женат на этом бизнесе, а не Борис. Вторым титаном был Виктор Михайлович Покидько, который и запустил интернет-магазин Таврия-В, вложив весь огромный опыт и просто гениальные аналитические способности. И именно Виктор учил и убеждал Бориса во многих вещах, был, так сказать, на самой передовой линии понимания и развития интернет-торговли, аналитических механизмов управления торговли, когда ещё не было таких гигантов как Розетка. И после Виктор проработал в сети ЦИТРУС, которая сейчас крайне популярна, и, используя свои огромные познания и опыт, запустил интернет торговлю ЦИТРУС в том виде, в котором перед нами сейчас она предстаёт. Весь подход во внедрении автоматизации всей аналитики сети, передовые методы и подходы, в этом был Виктор.
В статье указывается, что на объект "Аэропортовский" итого было потрачено 1 млн. долларов. Неправда, было потрачено более 15 млн гривен и это по курсу 8 на тот момент времени.
Основная стратегия работы Таврия-В, благодаря которой сеть не просрочила своих выплат ни одного дня и на хорошем счету у любого банка, заключалась в том, что были просто драконовские методы в работе с поставщиками. Всё строилось но длительных и существенных задержках выплат перед поставщиками, и на этих деньгах развивалась сеть. Один из бывших крупных поставщиков красной и чёрной икры просто обанкротился от такой политики, когда больше года не могли погасить долг перед ним в размере более 500 000 долларов, а в это время параллельно ввели нового поставщика, в итоге банкротство, попытка получить хоть часть долга и прочее. А когда Таврия-В открывала новый офис в Аркадии, где всё просто кричало своею дороговизною, поставщики просто взвыли, у них не хватало денег на свою собственную деятельность, но как и в случае с икрой, вводили новых поставщиков. А в масштабах сети в совокупности это дало просто огромные суммы, которые Борис использовал на развитие сети и не платил с этих денег ни одного процента поставщикам.
Но такая же драконовская политика была не только по отношению к поставщикам, но и ко всем подрячкам, которые возводили и оборудовали торговые точки сети. В статье упоминается кризис 2008 года и как Таврия-В достойно из него вышла. Опять таки, много тех же монтажных организаций по полгода не получали выплат и когда гривна резко обесценилась, понесли огромные убытки.
Относительно отношения к пенсионерам и в целом к данной возрастной группе. Сколько было случаев, когда одесские городские власти обращались к Борису относительно поздравлений ветеранам на 9 мая и когда готовились подарочные пакеты, собираемые из круп, которые погрызли крысы, просроченной или близкой к просрочке продукции.
Относительно "наезда" донецких ребят Януковича ситуация была просто смешная. За встречу с Януковичем Борис заплатил 1 млн долларов, его приняли, но в итоге его лишили части доли в бизнесе и в качестве компенсации дали должность почётного консула Кипра.

На сейчас Таврия-В далеко совершенно не такая, какой она была ранее. Уже нет ни той динамичности, ни той неповторимости ассортимента продукции, огромный ассортимент товаров представлен собственным торговыми марками далеко не лучшего качества, что явилось стратегией погони за большей прибылью. Компанию внутри очень съело кумовство и схемы огромных откатов и воровства как в главном офисе, так и на крупных торговых центрах. Чего стоит только ТЦ Вузовский в Одессе, где на кассах работает схема денежного клондайка.

Печально видеть, как такая успешная сеть, с таким богатым на успехи и достижения прошлым, на данный момент времени представляет из себя заурядную сеть, которая прогибается под собственным весом и в которой только ряд торговых точек радуют глаз, например такие как Сады Победа.

Хочется верить, что Борис сможет как птица Феникс возродить свою неуёмную энергетику и вдохнуть в сеть новую жизнь, новый формат и всё самое передовое!

P.S. Очень многое осталось за пределами комментария. Полная антисанитария в огромном количестве точек сети, когда люди фотографируют тараканов, крыс и мышей, этими фактами пестрят в социальных сетях группы, такие как "Чёрный список Одессы" и прочие. Побои персонала магазинов со стороны руководства, принуждения к денежным махинациям.

Pavel Mishustin
Pavel Mishustin — 16.06.2014, 16:09

"Космос" на Оболони весьма неплох. Только мышей очень много (не шучу).