Нобелівська історія: Батько економетрики Рагнар Фріш

Чим запам’ятався світові автор понять «макро-» та «мікроекономіки» та нобелівський лауреат з економіки 1969 року

Forbes продовжує цикл статей, присвячених нобелівським лауреатам з економіки.

Першу нобелівську премію у сфері економіки 1969 року розділили двоє вчених: норвежець Рагнар Фріш та голландець Ян Тінберген «за створення та застосування динамічних моделей для аналізу економічних процесів», про якого раніше вже писав Forbes.

Рагнар Фріш задовго до присудження премії зумів зайняти почесне місце в економічній науці. Завдяки ентузіазму норвезького вченого 1930 року світ отримав перше Економетричне товариство та культовий журнал «Econometrica», на шпальтах якого друкувалися праці багатьох майбутніх нобелівських лауреатів.

Саме його авторству належать такі сьогодні широковживані терміни, як «мікроекономіка»,«макроекономіка» і, власне, «економетрика» – наука про математичні і статистичні техніки тестування економічних гіпотез.

Наукові праці Рагнара Фріша дозволили по-новому переосмислити умоглядну економічну теорію Адама Сміта, Давида Рікардо та Стюарта Мілля. Норвежець зумів розвернути економічне мислення на 180 градусів, запропонувавши активніше використовувати статистику та математику для аналізу конкретних економічних подій з метою підтвердження або спростування загальних висновків теоретиків.

Сфера інтересів нобелівського лауреата

Рагнар Фріш народився у сім’ї ювеліра з обробки срібла і з дитинства мав намір продовжувати родинний бізнес. Проте за порадою матері паралельно зі стажуванням в ювелірній фірмі David Andersen хлопець вирішує здобути університетську освіту.  Плануючи якнайшвидше перейняти батьківські справи, Фріш обирає найлегший за тривалістю та навантаженням курс – економіку.

Процес навчання виявився для Фріша настільки цікавим, що замість ювелірної справи, він починає займатися наукою. Після отримання диплому Рагнар вирушає у подорож до Франції, Німеччини, Великобританії, США та Італії, щоб поглибити знання з математики та економіки. У 1923 році виходить друком його стаття французькою, у якій вперше світ відкриває нову синтетичну дисципліну під назвою «економетрика».

27-річний Фріш писав: «Посередині між математикою, статистикою та економікою ми знаходимо нову дисципліну, котру через брак кращої назви, можна називати економетрикою. Економетрика має на меті піддати абстрактні закони теоретичної політекономії або «чистої» економіки експериментальній і числовій перевірці, і таким чином перетворити чисту економіку, наскільки це можливо, на науку в повному значенні цього слова».

Наступні півстоліття творчого життя Рагнара Фріша були підпорядковані амбітній меті виведення економетрики на рівень невід’ємної складової економічної науки.

Необхідність кількісної верифікації економічних догматів XIX століття давно витала у повітрі. Так, єльський професор Ірвінг Фішер ще 1912 року намагався, втім безуспішно, створити товариство для популяризації використання математики в економічній науці.

На початку 1920-х років докторська дисертація Фішера «Дослідження в теорії вартості і цін» 1892 р. справляє велике враження на Фріша. Наукові праці Фішера були не лише наріжним каменем в тогочасній математичній економіці, а й містили аналіз досягнень захисників математичного погляду на економічні процеси: Курно, Вальраса, Джевонса, Парето, Вікселя, Маршала.

Ідентифікуючи себе математичним економістом, Рагнар Фріш знайомиться з Ірвінгом Фішером та активно підключається до математико-статистичної революції в економічній науці, що мала на меті завершити епоху описової економіки з низьким рівнем логічної довершеності. Адже на той час у деяких країнах, зокрема, СРСР, надмірне використання математики в економічних журналах і  економічній освіті жорстко обмежувалося.

Організаційні здібності Фріша допомогли втілити спільну з Фішером мрію – створити міжнародне Економетричне товариство. Рагнар Фріш залучає до економетричного руху найкращих європейських математиків від економіки, серед яких Ладіслаус фон Борткевич з Берліна, Артур Боулі з Лондона, Чарльз Джордан з Будапешту і Євген Слуцький із Москви. Останній, до речі, розпочинав свою наукову кар’єру  у Київському комерційному інституті, нинішньому КНЕУ.

На етапі зародження економетричного руху Слуцький радить Фрішеві «якщо ми не визначимо ключові цілі нашого співтовариства, то нашим починанням бракуватиме душі». Норвежець обома руками підтримує такий підхід.

1930 року Фріш очолює новостворене Економетричне товариство, котре об’єднало однодумців з обох боків Атлантики. Учасники товариства проводять регулярні конференції у США та Європі, де діляться останніми здобутками в своїй галузі знань. Рагнар Фріш засновує і стає редактором впливового журналу «Econometrica», що поступово змінив ландшафт економічної науки з «літературного» на «математичний».

Чітко окресливши мету економетричного товариства як пропагування наукових досліджень на стику чистої економіки та економічної статистики, Фріш завжди боровся за її дотримання, як під час присвоєння членства, так і в редакційній політиці. Наприклад, він не приймав до друку статті математиків, котрі не володіли економічним апаратом.

З іншого боку, Рагнар Фріш переконував Ірвінга Фішера не обирати членами Економетричного товариства багатьох відомих «описових» економістів, гарні зв’язки з якими могли швидше принести визнання і полегшити фінансові справи спільноти. Утримання контенту журналу унікальним за своїм «нелітературним» стилем і відмінним від решти наукових видань стало  ідеєю-фікс, котру усіма силами захищав професор, перебуваючи на посаді редактора з 1933 по 1955 роки.

Після закриття німцями університету Осло у 1943-44 роках, Фріш мав вимушену перерву в редакторській роботі, оскільки упродовж року перебував у нацистській в’язниці.

Окрім розвитку економетрики, у вільний від роботи час Рагнар Фріш займався гірським туризмом і тримав пасіку. Проте навіть у вирощуванні бджіл норвезький професор використовував статистичні дослідження в сфері генетики. У своїй автобіографії він жартома зазначав, що для нього це хобі вже давно втратило риси приємної розваги і перетворилося на одержимість.

Суть вчення нобелівського лауреата

Сьогодні Рагнар Фріш відомий світові як автор численних фундаментальних статей з економетрики. Він одним із перших на початку 1930-х років розробив теорію циклів на основі динамічних моделей, які за допомогою рівнянь для інвестиційних та споживчих витрат з певними монетарними обмеженнями генерують згасаючі хвилі тривалістю у декілька років.

Піддавши цю змодельовану динамічну систему випадковим зовнішнім шокам, Фріш виявив, що згасаючі циклічні коливання можуть стати постійними та нерівномірними, нагадуючи реальні періоди економічних бумів та спадів.

Повністю усвідомити внесок Рагнара Фріша в економічну науку зможе небагато технічно підкованих фахівців. Адже нобелівський лауреат займався масою різнопланових проблем: писав роботи на тему споживчого попиту, визначив можливість емпіричного вимірювання граничної корисності, формалізував теорію виробництва, посилив неокласичну теорію реальних ділових циклів, вдосконалював метод лінійного регресійного аналізу.

Фріш активно використовував свої економетричні методи для зведення містка між теоретичною частиною економічної науки і фактичними спостереженнями над рухом економічного життя. Його безапеляційну фразу «справжній економіст-теоретик має бути одночасно і статистиком» можна вважати гаслом економетрики.

Водночас норвежець критикував ранніх американських інституціоналістів за їхній принцип «хай факти говорять самі за себе». На його думку, різнобічні економічні події потребують глибокого пояснення математично точною економічною теорією, оскільки «самі по собі факти часто говорять дуже наївною мовою».

Всіляко заохочуючи використання новоствореної науки на практиці, Рагнар Фріш наприкінці життя наголошував на тому, що «економетрика має відповідати конкретним реаліям, інакше вона деградує у щось не достойне назви економетрики, а радше ігрометрики».

Утвердивши в економічній науці метод моделювання за аналогією з фізикою, астрономією чи біологією, норвезький професор закликав своїх послідовників чітко відрізняти раціональні закони, які діють у змодельованих економічних системах, від так званих емпіричних законів, що керують реальним економічним життям.

Нехтування цією відмінністю регуляторами та великими учасниками ринку під час сліпого прив’язування політичних чи інвестиційних рішень до результатів моделювання здатне завдати значної шкоди, потенційні масштаби якої світ остаточно усвідомив лише після подій 2008 року.

Практичне використання досліджень

Внесок Фріша у розробку методів статистичного тестування економічних гіпотез випередив свій час, як і його пропозиції урядам і центральним банкам проводити активну економічну політику на основі досліджень макроекономічного розвитку. Фріш був одним із перших, хто відстоював необхідність державного впливу на сукупний попит через підвищення рівня державних видатків.

Уряди капіталістичних країн, які складно переживали наслідки економічного спаду, з ентузіазмом сприймали такі поради, започаткувавши нову епоху етатизму та соціальної орієнтованості, що змінила обличчя держав, котрі на початку XX століття вважалися уособленням принципу laissez-faire – невтручання в роботу вільного ринку.

Упродовж 2-ї Світової війни Рагнар Фріш розробив нові методи ведення національних рахунків, які використовувалися у першому повоєнному державному бюджеті Норвегії. Вчений працював економічним радником у країнах, що розвиваються, найбільше часу приділивши Індії та Єгипту.

Нобелівський лауреат прагнув зробити економічне планування однією із головних засад розвитку так званої «живої демократії», котра на відміну від формальної не обмежується виборами та свободою слова. За визначенням вченого, «жива демократія» здатна природнім чином залучати якомога більше громадян до активної участі не лише в житті локальної громади, а й у вирішенні проблем національного масштабу.

Одним зі шляхів утвердження економічного планування Фріш називав посилення кооперації між політиками та експертами задля чіткого визначення реальних економічних цілей та пріоритетів державної влади.

Живучи у XXI столітті, ми можемо констатувати економічний успіх країн, які дотримувалися принципів, окреслених видатним норвежцем. Хоча 45 років тому його ідеї сприймалися не так одностайно, викликаючи численні дискусії як у лівому, так і в ліберальному середовищах.

Досьє нобелівського лауреата

Рагнар Фріш народився 1895 року в м.Осло, Норвегія. Здобув ступінь Ph.D.  з математичної статистики в університеті Осло. З 1925 року працював в альма-матер. Очолював перше у світі Економетричне товариство. На кошти Фонду Рокфеллера Рагнар Фріш організував і очолив Економічний факультет в університеті Осло, що став вагомим центром економетричних досліджень в Західній Європі. Фахівець з питань статистики та економетричного аналізу. Помер вчений 31 січня 1973 р.

Науковці про Фріша: Олаф Б’єркгольт, Петтер Б’єрве, Джон Чіпмен.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Лідери думок
Maximum minimorum: що принесуть бізнесу нові умови оплати праці
Як Україні входити в Новий рік з рекордно високою мінімальною зарплатою
19588
Одкровення Онищенка: чи стане нардеп-утікач новим майором Мельниченком
І які питання виникають до самого «викривача» української політичної корупції
12312
Новинський vs Банкова: торг все ще доречний
Як голосування за зняття недоторканності з Вадима Новинського вплине на атмосферу в Раді, і чим може закінчитися кримінальна справа проти екс-регіонала
3434
FORBES У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ
Коментарів 0
Увійдіть, щоб опублікувати коментар
Останні погляди
Maximum minimorum: що принесуть бізнесу нові умови оплати праці
Як Україні входити в Новий рік з рекордно високою мінімальною зарплатою
Новинський vs Банкова: торг все ще доречний
Як голосування за зняття недоторканності з Вадима Новинського вплине на атмосферу в Раді, і чим може закінчитися кримінальна справа проти екс-регіонала
Виживе найсильніший: як страховим компаніям залучити інвесторів
І чи готові інвестори задовольнити потреби ринку у фінансуванні
ROPO-ефект: вибрати в онлайні, купити в магазині
Три професійних поради, як «подружити» онлайн і офлайн у торгівлі
Безцінні люди: навіщо знати вартість людського життя
І як цінність громадянина позначається на розвитку економіки країни
Між Болгарією та Барбадосом: як почувається Україна в рейтингу простоти сплати податків
Дослідження Paying Taxes як індикатор податкової привабливості країни
Як розвиваються ділові стосунки між Україною та Італією
І на що треба скеровувати подальші зусилля у співпраці
Одкровення Онищенка: чи стане нардеп-утікач новим майором Мельниченком
І які питання виникають до самого «викривача» української політичної корупції