«Чорноморнафтогаз»: наскільки довгою буде дорога в міжнародних судах

Крим може стати найбільшою справою Міжнародного суду ООН
«Чорноморнафтогаз»: наскільки довгою буде дорога в міжнародних судах

Через півтора року після втрати контролю над шельфом Чорного моря і компанією «Чорноморнафтогаз» Україна вирішила звернутися із позовом до міжнародного суду. У «Нафтогазі України» підтвердили, що компанія готує документи до одного з комерційних арбітражних міжнародних судів щодо повернення або компенсації активів у Криму.

Більше політики – менше економіки

«У нас є наша пропозиція, яку ми хочемо презентувати Кабміну. Це компанія з оригінальним походженням із США, що спеціалізується на арбітражних спорах. Мін’юст іде шляхом ЄСПЛ (Європейський суд із прав людини), а ми розглядаємо дещо іншу альтернативну тактику, яка дасть змогу нам як компанії піти в суд», – сказав голова «Нафтогазу» Андрій Коболєв.

Окрема позиція «Нафтогазу» щодо позову проти Росії фактично може стати першою серйозною і реальною спробою відсудити кошти за відібране майно у Криму або повернути майно, яким нині користується уже де-факто російська компанія «Чорноморнафтогаз».

Підготовка «Нафтогазу» своєї юридичної лінії засвідчила відсутність єдиної позиції органів влади щодо судових процесів проти Росії з питання майна Криму. Справді, Міністерство юстиції робить акцент на політичних аспектах і вже подало чотири позови до ЄСПЛ, а наразі готує п’ятий пакет документів.

Підготовка «Нафтогазу» своєї юридичної лінії засвідчила відсутність єдиної позиції органів влади щодо судових процесів проти Росії з питання майна Криму. Справді, Міністерство юстиції робить акцент на політичних аспектах і вже подало чотири позови до ЄСПЛ, а наразі готує п’ятий пакет документів

Улітку цього року міністр юстиції Павло Петренко звітував про четвертий позов проти Росії: «Я анонсую подання четвертої міждержавної заяви проти Російської Федерації в Європейський суд із прав людини. У цій заяві мова йде про нові факти порушень прав людини у Криму, зокрема кримських татар. Ми порушуємо питання про політичне переслідування українців у Криму».

Отож нині на розгляді Європейського суду з прав людини перебувають чотири міждержавні справи «Україна проти Росії». Проте жодна із них не зачіпає економічних питань Криму, що є наслідком пасивної позиції Мін’юсту в підготовці економічного блоку. Сьогодні більше уваги приділяють політичним проблемам. При цьому у грудні 2014 року і в липні 2015-го міністр Петренко заявляв, що сума збитків від анексії Криму становить 1–1,2 трлн грн.

Водночас безпосередній керівник Петренка прем’єр-міністр Арсеній Яценюк називав кардинально інші цифри збитків у червні та жовтні цього року: «Щодо юридичної справи з Росією в нас два ключові кейси, і ці дві юридичні справи стосуються як російської анексії Криму, так і інтервенції в Донецьк та Луганськ. Перший кейс мав загальну суму понад 1 трлн доларів, але фінальна сума збитків з’явиться на стадії розгляду справи».

Така розбіжність в оцінках збитків від втрат у Криму пояснюється тим, що в уряді фактично вже понад рік працюють дві самостійні групи з судових позовів – при прем’єрові Яценюку і при Мін’юсті. Також окремо питання судових позовів вивчають в Адміністрації президента і, як тепер виявилося, у «Нафтогазі України».

Більше судів – не означає краще

Проте навіть «мінімальна» озвучена Мін’юстом сума збитків – 1 трлн грн – може дисонувати з очікуваним позовом «Нафтогазу». Компанія планує вимагати в суді приблизно 30 млрд грн. Мова йде про балансову суму втрачених активів, які на кінець 2013 року становили 19,6 млрд грн.

У звіті «Нафтогазу» за 2014 рік вказано, що активи «Чорноморнафтогазу» було оцінено у 13,8 млрд грн. Ця сума враховує і дві самопідйомні бурові установки, які у 2011–2012 роках «Чорноморнафтогаз» придбав за 800 млн дол. (6,4 млрд грн). Вартість інших активів «Нафтогазу» у Криму на кінець 2013 року становила 5,8 млрд грн.

Ще приблизно 11–13 млрд грн «Нафтогаз» планує відсудити в російського «Чорноморнафтогазу» як компенсацію за недоотриманий прибуток від продажу 2 млрд куб. м газу, видобутого 2014 року на шельфі Чорного моря.

Якщо справу «Україна проти Росії» щодо Криму розглядатиме Міжнародний суд ООН, то вона матиме форму «особливого прецеденту». Розраховувати на створення спеціального «судового трибуналу» не варто

Водночас комерційний арбітраж розглядатиме ділові взаємовідносини «Нафтогазу України» і «Чорноморнафтогазу». І єдиним доказом винності кримської компанії перед «Нафтогазом» є видання кредитів для закупівлі бурового обладнання. Тодішній віце-прем’єр-міністр Юрій Бойко (нинішній лідер «Опоблоку»), за якого закуповували «бурові», також підтверджує факт існування заборгованості: «Офіційно за документами бурові платформи були куплені на «Нафтогаз України» і ними користується «Чорноморнафтогаз». Але є фіксована заборгованість «Чорноморнафтогазу» перед «Нафтогазом» у розмірі 16 млрд грн. І її можна стягнути в міжнародних судах. Найбільша біда в тому, що разом із Кримом і буровими від нас «поплили» родовища, на яких вони стояли. Це була головна база нашого видобутку».

Проте навіть такі суми не відображатимуть реальних збитків України від втрати Криму. Адже питання компенсації від втрати активів вимірюється лише майном – це 29 плавзасобів, зокрема 12 суден (кранові судна, судна постачання, аварійно-рятувальні, протипожежні та водолазні), судноремонтний комплекс, інше обладнання і вже згадувані дві самопідйомні бурові установки.

Але питання родовищ і свердловин у Чорному морі може залишитися поза компетенцією комерційного суду. Відповідно, «Нафтогаз» і Україна не зможуть отримати компенсацію за видобутий газ та нафту, які «Чорноморнафтогаз» нині видобуває у Криму. На сьогодні «Чорноморнафтогаз» оперує на 17 родовищах (11 газових, 4 газоконденсатних і 2 нафтових). Сумарні запаси всіх родовищ на сьогодні становлять: з природного газу – 58,56 мільярда кубометрів, з газового конденсату – 1231 тисячу тонн, з нафти – 2,53 млн тон. Водночас росіяни називають значно більші запаси. Міністр природних ресурсів і екології Росії Сергій Донський повідомляв, що запаси газу на території Криму становлять 165,3 млрд куб. м газу, 18,2 млн т нафти і 47 млн т газового конденсату.

Тож рішення «Нафтогазу» звернутися із окремим позовом до одного з комерційних арбітражних судів (Стокгольм, Лондон, Відень, Париж) у результаті ускладнить і нашкодить можливим спробам України у майбутньому спробувати повернути частину територій Криму, відновити контроль над шельфом Чорного моря і отримати компенсації за видобутий газ і нафту. До того ж арбітражні суди будуть обмежені у своїх оцінках відсутністю правової бази, яка б регулювала відносини «Нафтогазу» і насправді нині російського «Чорноморнафтогазу». Тому дії через різні суди – комерційні арбітражі, ЄСПЛ і Міжнародний суд ООН – можуть затягнути отримання і погіршити сам результат суду. Зазвичай такі суди тривають від 5–10 років і навіть затягуються на період до 30–40 років.

Якщо ж справу «Україна проти Росії» щодо Криму розглядатиме Міжнародний суд ООН, то вона матиме форму «особливого прецеденту». Розраховувати на створення спеціального «судового трибуналу» не варто. Наразі Міжнародний суд ООН не стикався із територіальним конфліктом такого масштабу. Адже мова йде про Крим як обжиту, забудовану, промислову, рекреаційну і багату природними копалинами територію, а не невелику спірну частину суші чи морської території. Міжнародний суд ООН від 1945 року по нинішній час розглянув майже 130 спірних справ. Із них понад 100 – це все територіальні та прикордонні конфлікти. Але лише 9 стосувалися територій і шельфу.

Також суперечлива ситуація в урядових структурах щодо суду з питань Криму передбачає для України конкретизувати предмет суду – вимагати повернення територій і шельфу чи компенсації завданих збитків. Раніше президент України Петро Порошенко неоднозначно заявив про необхідність повернути під контроль держави шельфові родовища, зокрема Одеське і Безіменне: «Ми маємо відновити українську нафтогазову галузь. Ми обговорили, наскільки важливо зараз повернути, жорстко поставити в суді питання і повернути наші шельфові родовища, зокрема Одеське і Безіменне».

Наразі Крим може стати найбільшою справою Міжнародного суду ООН. Адже відомі схожі суперечки мають менший масштаб: справа «Сальвадор – Гондурас» 1990 року, «Німеччина – Данія – Голландія» 1969 року щодо шельфу, «Лівія – Туніс» 1985 року щодо шельфу, «Лівія – Мальта» 1985 року щодо шельфу.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Лідери думок
Пошуковий гігант Google оголошує війну «грошам до зарплати»
Що буде з українськими мікрофінансовими компаніями, і де українці позичатимуть гроші
12081
Ефект плацебо: чи врятують українську економіку іноземні інвестиції, кредити МВФ і приватизація
І що потрібно зробити для якнайшвидшого накопичення внутрішніх ресурсів
4160
Повернутися в авангард: як українцям подолати комплекс неповноцінності
На початку ХХ століття українські художники сформували світове мистецтво. Як використати це сьогодні в економіці?
3938
FORBES У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ
Коментарів 0
Увійдіть, щоб опублікувати коментар
Останні погляди
Своє – ближче: як показати українцям свої ж товари
Досвід об'єднання місцевих виробників на одній платформі
Пошуковий гігант Google оголошує війну «грошам до зарплати»
Що буде з українськими мікрофінансовими компаніями, і де українці позичатимуть гроші
Руйнуючи держмонополію: крок назустріч державно-приватному партнерству
Високий рівень інтересу до питання роботи з відкритими державними даними веде до консолідації зусиль на цьому ринку
Повернутися в авангард: як українцям подолати комплекс неповноцінності
На початку ХХ століття українські художники сформували світове мистецтво. Як використати це сьогодні в економіці?
Конкурувати по-європейськи: наскільки держдопомога виробнику суперечить нормам ЄС
І якими документами це регулюється
Ефект плацебо: чи врятують українську економіку іноземні інвестиції, кредити МВФ і приватизація
І що потрібно зробити для якнайшвидшого накопичення внутрішніх ресурсів
Тотальний контроль: власники веб-сайтів і власники хостингів в Україні можуть опинитися «під ковпаком»
Чому нові законодавчі ініціативи Кабміну працюють на побудову тоталітарної держави
Біткойн: таємний агент приватного капіталу
Які глобальні події вплинули на ціну криптовалют