А може, домовимося: чому Україні потрібен новий суспільний договір

І проти кого насправді воює країна
А може, домовимося: чому Україні потрібен новий суспільний договір

Друга річниця Революції гідності – вагомий привід згадати основні ідеї, з яких вона починалася. Це були не зовсім «свобода, рівність і братерство», але пересічні (і не тільки) українці вийшли на барикади під гаслами боротьби за європейське майбутнє своїх дітей. Натомість тепер, після двох років, європейські перспективи так і залишилися перспективами, а суспільство ще більше розшарувалося за економічною, політичною та ідейною ознаками. Криза і війна штовхають до пошуку ворогів і винуватих, а ніяк не до соціального діалогу. Чи можливим він є у нинішній Україні у принципі, навколо яких ідей варто об’єднатися і якою є роль у цьому процесі так званих неписаних законів, розмірковує колумніст Forbes Уріель Штерн.

Талан, успіх, багатство – ці поняття завжди йдуть через кому. Кожен із нас мріє почути ці слова про себе, своїх близьких, про свою країну. Чому одні колективи й цілі суспільства процвітають, а інші бідують?

Будь-який соціум завжди прагне до самоорганізації за допомогою механізму суспільного договору. Кожен із нас знайомий із ним із дитинства. Наприклад, в Одесі з дівчиною можна було гуляти за північ – ніхто не чіплятиметься. У бійці били до першої крові, лежачого не чіпали взагалі. Це не було зафіксовано в жодному кримінальному кодексі й не є законом, але… було частиною суспільного договору. І вулиця жила тихо.

Спостерігаючи за українськими реаліями в останні 25 років, розумієш, що її громадяни теж уклали суспільний договір. Він дуже простий: не утримувати своїх хворих, старих і сиріт, та й узагалі незаможних. У принципі, нічого страшного, якщо нація складається з молодих безсмертних і здорованів-багатіїв. Але особисто ви не сподіваєтеся постаріти? Або дожити до пенсії.

У цивілізованих країнах суспільний договір реалізується за допомогою податків. Місцевих, міських, федеральних. Кожен чиновник знає, що він краде (якщо краде) не в держави – а у свого народу. У США так і відкривають кримінальні провадження: народ Сполучених Штатів проти Доу Джонсона

Вам однаково, у яку лікарню вас покладуть через 20–30–40 років? Пам’ятаю, рік тому зателефонував у рідне місто багатієві – власнику відомої лакофарбової фірми, з проханням допомогти будматеріалами переселенцям. Відповідь була простою: «Хай ідуть воювати за свій дім у Луганську». Аргумент, що там одні старі, жінки та діти, не подіяв – «хазяїн життя» заявив, що йому однаково.

Мені можуть заперечити, мовляв, за останні пару років в Україні з’явилися сотні тисяч волонтерів і виникло безліч фондів. Це правда, але суспільний договір так не працює. Він виражається в неухильному дотриманні правил кожним (підкреслюю, кожним) членом суспільства, і в невідворотності покарання для тих, хто його порушує. Побив хлопця у присутності дівчини – чекай реакції у відповідь, ризикуєш залишитися інвалідом.

У цивілізованих країнах суспільний договір реалізується за допомогою податків. Місцевих, міських, федеральних. Кожен чиновник знає, що він краде (якщо краде) не в держави – а у свого народу. У США так і відкривають кримінальні провадження: народ Сполучених Штатів проти Доу Джонсона.

А в Україні… В Україні мене дивує реакція на хабарництво лікарів, викладачів, правоохоронців. Ви ж самі затвердили їм зарплати за межею виживання. Людям, від яких залежить здоров’я нації – фізичне та інтелектуальне – і її, нації, безпека.

Вчитель початкової школи має відрізняти добро від зла. І свято вірити в це. Лікар має шукати причину хвороби, а не гроші на рюкзак синові-першокласникові. Страж закону має заарештувати завгоспа дитбудинку, який тицяє йому в руки купюру, заощаджену на харчуванні сиріт.

Ми 25 років будували Содом і Гоморру, де взагалі було заведено вбивство за допомогу бідним. І воно в нас відбулося. Вбивство, революція, а потім війна.

Зараз саме час укласти новий суспільний договір. Ми зобов’язані вийти з тіні, прозоро сплачувати податки. Розуміти, куди вони йдуть. Утримувати своїх старих, ветеранів та інвалідів. Ми зобов’язані. Як громадяни своєї країни і як люди. Якщо, звичайно, історичний досвід Содому й Гоморри нас ще може чогось навчити.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Лідери думок
Топ-5 змін до Податкового кодексу, запропонованих Мінфіном
Короткий юридичний аналіз чергових «міністерських» нововведень
6256
Пенсійна реформа: реалії та виклики
Економічна історія та перспективи розвитку ПФУ
5075
Про що свідчать результати роботи банківської системи в II кварталі 2016 року
Очевидним є заморожене кредитування на тлі зростання депозитного портфеля
3010
FORBES У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ
Коментарів 0
Увійдіть, щоб опублікувати коментар
Останні погляди
Чому Brexit переспрямує потоки впливу з Лондона у Брюссель
Як спроба виходу Британії з ЄС позначиться на глобальній лобістській активності і де в цьому процесі інтереси України
Пенсійна реформа: реалії та виклики
Економічна історія та перспективи розвитку ПФУ
Топ-5 змін до Податкового кодексу, запропонованих Мінфіном
Короткий юридичний аналіз чергових «міністерських» нововведень
Про що свідчать результати роботи банківської системи в II кварталі 2016 року
Очевидним є заморожене кредитування на тлі зростання депозитного портфеля
Навіщо українським банкам прозорість
Як вимоги АМКУ і НБУ змінюють умови роботи фінансових установ
Чи допоможе фінансовому ринку ліквідація Нацкомфінпослуг
Це реальна реформа чи бутафорія для виконання вимог ЄС
Сімейний бізнес: заможний дід, благородний батько, бідний син
Як формують прошарок бізнес-наступників у Бразилії й чому може навчитися Україна
Мінімальні ціни на тютюн: конкуренція не по-європейськи
Чому не всі виробники підтримують ініціативу ДФС