Чим обертається продовження валютних обмежень НБУ

І чому «валютний голод» всередині країни – в основному політичне рішення
Чим обертається продовження валютних обмежень НБУ

Національний банк України, як і очікувалося, продовжив основні валютні обмеження ще на три місяці − до 4 березня 2016 року. Зокрема, збережено норму про обов'язковий продаж 75% валютного виторгу юридичних осіб та про розрахунки за експортно-імпортними операціями до 90 днів. Разом з тим Нацбанк послабив деякі адміністративні заходи, що стосуються нерезидентів та місій міжнародних благодійних організацій. Експерт Forbes проаналізував, наскільки значною є на даний момент потреба в ліберальному і прозорому валютному законодавстві з позиції громадянина України і з позиції іноземного інвестора.

Валютні обмеження дають можливість на короткий час погасити паніку і пом'якшити негативні явища, які завдали шкоди українському фінансовому сектору. Однак для подальшого розвитку країни вкрай необхідно мати чіткий план скасування цих нововведень та інтеграції у світову фінансову систему. Навіть Кіпр, переживши важку банківську кризу в 2013 році і ввівши найсуворіші обмеження щодо руху капіталу, зумів відновити економіку й банківську систему до того рівня, при якому всі обмеження за два роки було поступово знято. Україна понад 20 років живе в умовах закритої економіки, і, як показала практика, від криз це не сильно вберегло. А ось розвитку завадило досить суттєво, що особливо помітно на тлі динаміки країн, які встигли побудувати за той же період часу більш ліберальну систему.

У той час як будь-який інвестор може мати доступ до 36 фондових і 22 ф'ючерсних бірж, може торгувати 182 валютні пари, а також опціони, CFD, облігації з усього світу, і все це через один рахунок з екрану свого комп'ютера, − рудиментарне українське законодавство обмежує своїх громадян рамками недорозвинених локальних фінансових інструментів. Повноцінний ринок акцій в Україні відсутній, дві найбільші біржі позбавлено ліцензій, та й раніше торгівля українськими акціями – через мізерні обсяги ринку і практично необмежені можливості цінових маніпуляцій − нагадувала швидше казино, ніж фінансові інвестиції. Ринок нерухомості не є привабливим для спекулятивних і короткострокових інвестицій, а говорити про його потенційне відновленні можна буде тільки після підвищення бізнес-активності в країні, що призведе до зростання доходів фізичних осіб та відновлення банківських іпотечних програм.

Україна понад 20 років живе в умовах закритої економіки, і, як показала практика, від криз це не надто вберегло. Зате розвитку завадило досить суттєво, що особливо помітно на тлі динаміки країн, які встигли побудувати за той же період часу більш ліберальну систему

Таким чином, для вкладення своїх накопичень середньостатистичному українцеві залишаються тільки депозити в українських банках з гарантією всього близько 7000 євро (для порівняння, депозити в банках Євросоюзу гарантовано на 100 000 євро), з можливістю зняття не більше 20 000 гривень з валютного рахунку (близько 700 євро), і то − якщо банк має достатню ліквідність. А в цьому, на жаль, не можна бути на 100% впевненим, навіть незважаючи на визнання банку системним або запевнення Нацбанку і ФГВФО про його платоспроможність.

Але і в такому випадку, з точки зору прийняття на себе ризику банку, український резидент перебуває у менш вигідних умовах. Депозит − це за своєю економічною суттю борг банку перед клієнтом. Є прекрасний борговий інструмент − єврооблігація, яку іноземний інвестор може вільно купувати і продавати через будь-який банк чи брокерську компанію. При цьому, на відміну від депозиту, цей інструмент є більш ліквідним (може бути проданий на міжнародному ринку в будь-який момент), його прибутковість може суттєво перевищувати заявлені депозитні ставки для українських клієнтів (наприклад, в українських банках прибутковість єврооблігацій досягала 25-40% річних у валюті, в той час як депозитні ставки не перевищували 10%).

Ну і головне: у разі проблем із ліквідністю українському вкладникові гроші можна просто не віддавати (особливо з урахуванням обмежень НБУ про видачу готівки з рахунків), а з іноземними кредиторами доводиться домовлятися про реструктуризацію.

Проте всі ці переваги доступні будь-якому іноземному інвесторові, який торгує на світових фінансових ринках, але не українському громадянинові. Чому українське законодавство таке неприхильне до своїх же власних громадян, ставлячи їх у менш вигідні умови?

На сьогодні Україна є країною із сумнівно високою дохідністю за безумовно високих ризиків. Тому частка таких інвестицій у портфелі помірного і тим більше консервативного інвестора не перевищує 10–25%. Решта коштів диверсифікується за регіонами, галузями, інструментами з меншим рівнем ризику. То чому українське законодавство своїми обмеженнями змушує українських інвесторів вкладати в Україну всі 100% своїх заощаджень?

Звичайно, у таких умовах накопичений капітал іде з України, хоч тушкою, хоч опудалом. Малі інвестори вивозять по 10 000 євро, дозволені до переміщення через кордон без декларування. Великі інвестори користуються складнішими офшорними схемами, які, незважаючи на боротьбу Нацбанку, були і залишаються на ринку, просто стають дорожчими і залежно від чинної влади змінюють своїх «покровителів». Зупинити цей процес неможливо, його можна і потрібно лібералізувати під підвищеним контролем.

Капітал не витікатиме з країни в тому разі, якщо він: 1) може це зробити в будь-який момент, 2) захищений і 3) має цікаві з економічного погляду можливості для примноження. Об'єктивно на сьогодні перші дві умови не виконуються взагалі, а третя – з великою натяжкою.

Тепер подивімося на ситуацію очима іноземного інвестора. Який розсудливий бізнесмен вкладатиме у країну, в якій заборонена купівля валюти при виведенні дивідендів і виході з господарських товариств? Якщо в інвестора немає цілком прозорої та прогнозованої exit strategy, він не інвестуватиме. Нехай навіть буде «вхід – гривня, вихід – дві», але єдині й прозорі правила для всіх, щоб ці умови можна було закладати в бізнес-план.

Капітал не витікатиме з країни в тому разі, якщо він: 1) може це зробити в будь-який момент, 2) захищений і 3) має цікаві з економічного погляду можливості для примноження. Об'єктивно на сьогодні перші дві умови не виконуються взагалі, а третя – з великою натяжкою

Не варто думати, ніби на кордоні, прагнучи вкладати в Україну, стоїть черга інвесторів із мільярдами євро/доларів. За інвестора потрібно боротися і створювати для нього всі можливі сприятливі умови. І можливість вільного руху капіталу одна з ключових у цьому списку!

Тоді як США, Європа, Японія використовують кількісне стимулювання і накачують економіку грошима, українська економіка відчуває грошовий голод, пов'язаний із низьким рівнем довіри до національної грошової одиниці, до банківської системи, концентрацією неефективно використовуваних ресурсів у великих банках і НБУ, а також відсутністю повноцінного припливу прямих іноземних інвестицій.

Необхідно зняти валютні обмеження на рух капіталу, визначити пріоритетні напрямки розвитку економіки, пріоритетні галузі й надати іноземним інвесторам максимально сприятливий режим вкладення коштів. Потрібно наситити ринок грошима і валютою, що дасть змогу підвищити економічну активність і позитивно позначиться на доходах населення, яке також дістане можливість інвестувати через передову торговельну платформу у фінансові інструменти по всьому світу.

А найголовніше – владі необхідно припинити політичні ігри, перестати думати про власну вигоду і почати робити прості очевидні речі, які вже в короткостроковій перспективі принесуть позитивний ефект для населення і країни в цілому.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Лідери думок
Буде гаряче: чого чекати Україні в новому політичному сезоні
За якими напрямами влада піде «в наступ», і які головні помилки може зробити
3285
Чому Brexit переспрямує потоки впливу з Лондона у Брюссель
Як спроба виходу Британії з ЄС позначиться на глобальній лобістській активності і де в цьому процесі інтереси України
2555
У полоні великих ілюзій: у чому суть урядової податкової реформи
Чому запропоновані зміни в ПКУ не можна вважати проривом
472
FORBES У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ
Коментарів 0
Увійдіть, щоб опублікувати коментар
Останні погляди
Двигун регресу: як імпортозаміщення впливає на вітчизняний авіапром
І чому «Антонов» поки що представлений не у виграшному світлі
У полоні великих ілюзій: у чому суть урядової податкової реформи
Чому запропоновані зміни в ПКУ не можна вважати проривом
Буде гаряче: чого чекати Україні в новому політичному сезоні
За якими напрямами влада піде «в наступ», і які головні помилки може зробити
Чому Brexit переспрямує потоки впливу з Лондона у Брюссель
Як спроба виходу Британії з ЄС позначиться на глобальній лобістській активності і де в цьому процесі інтереси України
Пенсійна реформа: реалії та виклики
Економічна історія та перспективи розвитку ПФУ
Топ-5 змін до Податкового кодексу, запропонованих Мінфіном
Короткий юридичний аналіз чергових «міністерських» нововведень
Про що свідчать результати роботи банківської системи в II кварталі 2016 року
Очевидним є заморожене кредитування на тлі зростання депозитного портфеля
Навіщо українським банкам прозорість
Як вимоги АМКУ і НБУ змінюють умови роботи фінансових установ