Свої серед чужих: хто є хто в українському лобі

Як у країні формується культура відстоювання бізнес-інтересів
Свої серед чужих: хто є хто в українському лобі
Фото shutterstock

Після серії публікацій Forbes про витоки та сучасні тенденції світового й українського лобізму авторові цих матеріалів почало надходити чимало запитань, які стосуються цієї сфери суспільного життя. Звідки беруться лобісти? Де їх вчать? Як вони примудряються бути ефективними в хаосі українського лобі-поля? Борис Тизенгаузен надав свої відповіді, які допоможуть скласти картину української лобі-спільноти на найближчі кілька років.

На думку експерта, в Україні на сьогодні сформувалися чотири групи учасників процесу лобіювання, якщо говорити не про структури, а про конкретних особистостей, їхні шляхи в цю сферу, сильні та слабкі сторони.

Стара гвардія

Почну зі «старої гвардії»: це люди, які займалися лобізмом ще в ті часи, коли й поняття такого толком не було. Вони, як правило, мають «стаж роботи за фахом» від 12 і більше років. Але називати цю групу «старою гвардією» варто зовсім не через стаж. Просто вони вже десять-п'ятнадцять років є частиною політичного ландшафту. Стара гвардія – це Олег Назаренко, який блискуче лобіює інтереси автобізнесу, очолюючи ВААІД. Це Олександр Ольшанський, який захищає інтереси IT. Це, наприклад, гендиректор Української федерації убезпечення Галина Третьякова.

До їхніх незаперечних переваг можна віднести авторитет серед учасників ринку, який вони опікають, здатність говорити з ними на рівних

Як правило, у них у минулому або паралельно з лобістською діяльністю є успішний бізнес-досвід, управління реальними проектами – неодмінно у приватному секторі. Вони є носіями цінностей саме своїх підопічних. І тому зважені, активні, блискуче розбираються у предметній сфері. Вони, як правило, прекрасні комунікатори: важко побудувати помітний бізнес, не маючи комунікаційних навичок.

До їхніх незаперечних переваг можна віднести авторитет серед учасників ринку, який вони опікують, здатність говорити з ними на рівних. Звідси – можливість планувати і реалізовувати стратегічно вибудовані галузеві концепції, гнучкість у рішеннях, здатність приводити своїх підопічних до консенсусу. Хоча, як ми розуміємо, далеко не завжди всі помітні учасники ринку мають консолідовану позицію щодо питання, яке лобіюється.

Із недоліків – «стара гвардія» дуже неохоче змінює сферу докладання зусиль, що й зрозуміло.

Звідки приходять? Як правило, із приватного сектору.

Де навчаються? У колег, конкурентів, суперників.

Звідки черпають ефективність? Зі схильності до стратегічного мислення.

Десант

«Десантники» – це ті, хто «висадився» в лобізм із коридорів влади. Це може бути й екс-чиновник високого рангу, і колись впливовий депутат, навіть раніше відомий партійний функціонер. Наприклад Роман Шпек, який встиг побувати і постійним представником України при ЄС у Брюсселі, і віце-прем'єром з економіки, і народним депутатом (свідомо опускаю кілька важливих посад, їх було дуже багато). Сьогодні він головує в Раді Незалежної асоціації банків України (НАБУ) й одночасно – радник президента Альфа Банку (Україна). Роман Шпек – безумовно, дуже впливовий на банківському ринку, з його ім'ям пов'язано чимало позитивних рішень у сфері банківського регулювання. Як лобіст Роман Шпек цілком публічний, доброзичливий і ефективний.

Інший приклад – екс-депутат, колишній міністр економіки Сергій Терьохін. Він сам цілком відверто називав себе лобістом ще 15 років тому. І не приховував свого авторства щодо перших версій законодавства про податок на додану вартість. Що багато хто, до речі, закидає йому: аж надто багато там було витончених «лазівок». Сьогодні Терьохін відіграє роль тіньового лобіста у фракції БЮТ і відповідає за економічні та, зокрема, за податкові законопроекти. У нього в активі безумовна обізнаність про предмет, яким він опікується, а також широкі зв'язки з депутатським корпусом і середнім ешелоном чиновників у профільних відомствах. Звичайно, Сергієві Терьохіну часом заважає властивий йому невимушений цинізм, але в цілому на ринку до нього ставляться більш ніж шанобливо, тим паче що за ним стоїть досить впливова фракція.

У цій групі багато учасників. І зрозуміло чому: в них товстезні записники, колосальний набір зв'язків і домовленостей. І тому бувають на рідкість ефективними в нинішніх українських умовах

До цієї категорії також можна віднести нардепа від БЮТ Олександру Кужель (екс-голова Держкомпідприємництва, депутат багатьох скликань), а також віце-президента Асоціації платників податків України Олександра Шлапака (екс-міністр економіки і фінансів, колишній заступник голови НБУ).

У цій групі багато учасників. І зрозуміло чому: в них товстезні записники, колосальний набір зв'язків і домовленостей. І тому бувають на рідкість ефективними в нинішніх українських умовах. А ще вони досить легко інтегруються в нові проекти, якщо бачать там для себе цікаві перспективи.

Що зазвичай заважає «десантникам»? Як правило, певний негатив привносить колишня приналежність до тієї чи іншої політичної групи. Але ще більші проблеми сьогодні створює упевненість у тому, що «все можна порішати». У жодному разі не хотів би, щоб це визначення було віднесено до всіх, хто «десантувався» в лобісти з високих кабінетів, але таке явище є, і його треба брати до уваги.

Звідки приходять? Із високих кабінетів.

Де навчаються? Зазвичай вчаться мало, використовують старий багаж, що нерідко б'є по ефективності.

Звідки черпають ефективність? Зі своїх записників.

Євангелісти

Євангелісти в чомусь схожі зі «старою гвардією». Насамперед походженням. Як правило, вони вихідці з приватного сектору, іноді – з громадських рухів. Але! У них є дві кардинальні відмінності. Перша: ця група лобістів як клас зросла на хвилі піднесення впливовості громадянського суспільства. Вони легко і невимушено формують громадську думку, найменше схильні до непублічних методів, які все ще ефективні в Україні, але вже потроху всихають. Друга відмінність: для них цінності завжди стоять на першому місці. Вони менше схильні до компромісів. На відміну від більшості «десантників» і окремих «старогвардійців», не готові виконувати замовлення. І вже тим паче йти за неочевидними примхами третіх осіб.

До євангелістів цілком можна віднести венчурних капіталістів Яніку Мерило і Дениса Довгополого – вони блискуче лобіюють ідеї електронного уряду, дерегуляції IT-бізнесу. До них же можна віднести і Валерія Пекаря (власник успішного виставкового бізнесу), який активно просуває економічні реформи як такі.

Якщо ваші інтереси збігаються з їхньою позицією, отримаєте надефективних добровільних промоутерів. Якщо ні, то ні. Причому останнє означає зазвичай жорстке і непохитне «ні», яке поєднується з активною контрпозицією

Із відносно юного покоління євангелістів можна назвати Дмитра Дубілета (заступник голови правління, IT-директор ПриватБанку) – одного з ідеологів проекту iGov (платформа для реалізації функції електронного уряду).

У чому переваги – у стабільності позицій. Якщо ваші інтереси збігаються з їхньою позицією, отримаєте надефективних добровільних промоутерів. Якщо ні, то ні. Причому «ні» означає зазвичай жорстке й непохитне «ні», яке поєднується з активною контрпозицією.

У євангелістів завжди багато добровільних спільників на будь-який смак, тому вони і євангелісти. Серед останніх можуть опинитися чимало найнесподіваніших людей: від медійних персон і блогерів до амбітних українських політиків і впливових людей в істеблішменті, а також бізнесі в найрізноманітніших країнах.

У чому уразливість євангелістів? Нерідко вони тією чи іншою мірою схильні до популізму, що пов'язано з їхньою інтегрованістю у структури громадянського суспільства. Вони віддають перевагу бути «на очах у всіх», і цей стан створює ризики маніпульованості. Втім, і те, й інше зазвичай так чи інакше компенсується твердим дотриманням певних принципів і цінностей.

Звідки приходять? Із приватного сектору і громадських рухів.

Де навчаються? Прихильники безперервної освіти. Легко виловлюють знання з контактів із колегами та контрагентами.

Звідки черпають ефективність? Із готовності до змін і підтримки громадянського суспільства.

Юні падавани

кто есть кто в украинском лобби
Фото shutterstock

Нове покоління лобістів – «юні падавани». Їхня особливість у тому, що вони володіють, можливо, найґрунтовнішою освітою і набором знань з усіх перерахованих категорій, але мають дуже низьку суспільну і політичну вагу. Вони борються на лобістському полі остільки, оскільки перед ними відкривають двері зовсім інші люди – замовники, союзники, а також, можливо, «стара гвардія», «десантники» і «євангелісти».

Вони прекрасно усвідомлюють, що кваліфікація і знання – їхній головний актив. Що робота в сильній команді стрімко поповнює їхні телефонні книжки. Що наявність сильних спільників – головне в лобізмі.

Але категорія «юних падаванів» дуже нестійка. Тому що розвиток призводить до переходу в одну з сусідніх категорій. Наприклад, до «десантників» через перехід у формальні владні структури і знову в лобізм. Або до «євангелістів», якщо пощастить і харизма відросте потрібного розміру.

Називати імена юних падаванів – тільки псувати їм кар'єри, вирощуючи надмірну самовпевненість. Вони гронами висять сьогодні на найрізноманітніших донорських структурах, які просувають в Україні реформи за допомогою «проектних офісів», «реформаторських платформ» та інших сучасних форм лобіювання. Власне, цим і досягається їхня ефективність – убудованістю в глобальний мейнстрим і долученістю до проектів наших головних спільників.

Вкрай важливий акуратний зондаж «падаванів» – багато хто з них насилу розділяє власні вподобання і реальну цінність тієї чи іншої ідеї. Але нагородою селекціонерові-вчителю буде крута команда амбітних і невтомних лобістів

Із слабких сторін можна назвати надмірну зарозумілість і зрештою невдалі спроби говорити з небожителями «однією мовою». Або, навпаки, негативну роль може відіграти «ботанічне» прагнення замкнутися у вежі зі слонової кістки і тихенько писати тексти законопроектів, не надто заморочуючись подальшою долею своїх творінь. Їх точно потрібно залучати на проекти як «робочих конячок», наполегливо просуваючи до спілкування з законодавцями і чиновниками. Так, це потребує окремих зусиль, але воно того варте.

Зрозуміло, вкрай важливий акуратний зондаж «падаванів» – багато хто з них насилу розділяє власні вподобання (найчастіше – помилкові й наївні) і реальну цінність тієї чи іншої ідеї. Все це доводиться враховувати. Але нагородою селекціонерові-вчителю буде крута команда амбітних і невтомних лобістів.

Звідки приходять? Із магістратур і докторантур з економіки, юриспруденції, IТ тощо.

Де навчаються? Скрізь: від «Курсери» до сильних МВА-шкіл, активно використовуючи для навчання спілкування з колегами і замовниками.

Звідки черпають ефективність? Із багажу формальних знань, нетворкінгу і завзятої юнацької амбітності.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
FORBES У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ
Коментарів 0
Увійдіть, щоб опублікувати коментар
Останні погляди
Найтемніший час перед світанком: як подолати кризу в компанії
Які завдання ляжуть на плечі команди, а які ─ безпосередньо на власника
Колектори і юрособи: з бізнесом не церемоняться
Чим відрізняється поведінка колекторських структур стосовно боржників-фізосіб і бізнесменів
Скромна чарівність біткоіна: українські реалії використання криптовалют
Хоча криптовалюти поки що офіційно заборонені в Україні, країна входить у топ-5 країн світу за кількістю користувачів різними біткоін-гаманцями
Новий-старий порядок атестації від Мін'юсту: що змінилося
Про особливості нового порядку атестування складу Державної кримінально-виконавчої служби України
Експортні міфи, або Як підкорити Велику Китайську стіну
Ринок КНР дуже привабливий для експортерів усього світу, продукція яких сьогодні китайському споживачеві здається набагато цікавішою, ніж українська
Скільки коштує професійне вигорання персоналу
І як бізнес може застрахуватися від проблем зі співробітниками
Розрубати гордіїв вузол: єврооблігаційні LPN-структури і нові правила оподаткування
Про нові правила оподаткування відсотків, що виплачуються українськими емітентами так званих «облігацій участі в кредиті» на міжнародних ринках капіталу
Примус у приватному порядку: нововведення в сфері виконання судових рішень
Чи стане інститут приватних виконавців необхідною і достатньою умовою ефективної і об'єктивної роботи судової системи