Гарвард, трохи MTI та «держдепівське печиво»: де вчать лобістів у США

Імовірне майбутнє українського лобізму на прикладі двох формацій західного лобі
Гарвард, трохи MTI та «держдепівське печиво»: де вчать лобістів у США
Фото shutterstock

Звідки в Україні виникають лобісти, експерт в управлінні репутацією Борис Тизенгаузен уже розповідав у своїй колонці для Forbes. Тепер автор пропонує детально розглянути, що можна вважати «кузнею кадрів» у країнах зі столітніми традиціями лобізму, зокрема США. Для цього, на його думку, якнайкраще підійдуть конкретні реалізовані кейси.

Досвід вивчення і практика спілкування з американськими професійними лобістами дають змогу побудувати приблизно такий профіль успішної лобістської кар'єри.

Де їх роблять

Освіта. Бакалаврат – у будь-якому пристойному університеті. «Ліга плюща» – топова група американських університетів – у цьому випадку не обов'язкова. Магістратура (якщо вона є) – уже в дуже пристойному університеті. Чому? Там формуються зв'язки, звідти простіше потрапити на стажування чи на роботу в місця, цікаві для майбутньої лобістської кар'єри: в апарат політичної партії, держоргани вищих рівнів. Особливо популярні стажування в Конгресі та Білому домі.

Доволі доречна робота волонтером чи молодшим персоналом у виборчих штабах – там майбутні зірки лобізму обзаводяться найбільш міцними і довірчими зв'язками. Так, це все теж про освіту – про ту її частину, яку не здобути навіть на найкрутішому факультеті Political Science.

Часто після магістратури напрямок навчання різко змінюється на користь юриспруденції: зазвичай такі випускники йдуть здобувати ступінь доктора права в дуже відому юридичну школу при якомусь знаменитому університеті. Іноді це відбувається паралельно з роботою на держслужбі.

Нерідко в лобісти приходять люди, які здобули спочатку не Political Science чи юридичну освіту, а інженерну, медичну, аграрну або в точних науках. І це відкриває додаткові перспективи, оскільки знання в якійсь предметній галузі здатні допомогти говорити з клієнтами і/або контактерами з держструктур однією мовою.

Достатньо подивитися на команди, які лобіюють інтереси сфери High Tech, – там велика питома вага фахівців саме цього профілю. Те ж саме можна сказати про медицину, фармацевтику, страхування, транспорт, енергетику. Навряд чи можна знайти справді успішну команду, яка складається виключно з профільних фахівців, але як необхідні «підсилювачі» вони є скрізь, де потрібні носії певних головних компетенцій.

Так чи інакше, але робота в лобізмі – це робота з особистими зв'язками за потужної підтримки аналітиків із бек-офісу та зовнішніх Think-Tank (мозкових центрів)

Рання кар'єра. Здебільшого вона частково перетинається з освітнім етапом, який триває 5–8 років. Рання кар'єра – це, як правило, робота в держорганах і/або на політиків чи політичні партії. Цей етап займає приблизно 4–10 років, з яких 1–3 роки зазвичай є поєднанням старших кроків навчання (магістратура або докторантура) зі стажуванням чи роботою помічником у конгресмена, сенатора або в держструктурах.

Це той самий період, коли академічні знання інтенсивно доповнюються навичками спілкування з політиками, обростанням зв'язками, наповненням телефонних книжок, формуванням майбутніх лобістських бригад (поки що не команд) чи долученням до вже наявних лобістських команд. Саме тоді й напрацьовуються можливості «зайти, спитати і не бути виставленим за двері».

Сидіти в офісі й готувати документи за заявками шефа – у цьому періоді навіть не третина роботи, хоча вона й займає щонайменше 8 годин на день і 6 днів на тиждень. Так, юна лобістська поросль на цьому етапі працює по 12–15 годин на добу. Але воно варте того. Бо наближається...

Середня фаза кар'єри. На цьому етапі майбутній успішний лобіст зазвичай переходить у приватний сектор. Тут він знайомиться з перспективними клієнтами, бере активну участь у роботі галузевих асоціацій, земляцтв тощо. Тобто відбувається насичення вже «клієнтськими» зв'язками – телефонна книжка наповнюється номерами тих людей, які «платитимуть за обід».

Іноді, хоча й нечасто, рання і середня фази кар'єри об'єднуються в одну, якщо майбутній лобіст робить сильну кар'єру на держслужбі, у судовій системі, у силових структурах або в медіа. Успішних професіоналів із цієї сфери купувати готові навіть без виразного лобістського досвіду. Адже за першими зазвичай маячить колосальний досвід і зв'язки в судовій чи виконавчій владі, а також серед юристів-практиків. А медійники традиційно сильні у стратегічному плануванні, медіа-рілейшнз, стратегічних комунікаціях.

Топовий етап кар'єри. Дозрілого професіонала зі зв'язками, як правило, купують відразу на високу позицію в лобістську структуру – зазвичай як партнера. Разом із такою людиною приходить або група нових клієнтів, або група ефективних контактів в органах влади та медіа. Якщо ж лобістська фірма наймає на роботу вчорашнього випускника університету або ще не досвідченого стажиста, то для нього ймовірність прорватися «наверх» значно слабша. Він ризикує застрягти на рівні старанного виконавця-середнячка. Вирватися із замкнутого кола в принципі можна. Наприклад, якщо взяти на себе функції координатора з роботи з якимось галузевим об'єднанням або НДО.

Так чи інакше, але робота в лобізмі – це робота з особистими зв'язками за потужної підтримки аналітиків із бек-офісу та зовнішніх Think-Tank (мозкових центрів). Звідси випливають основні принципи у формуванні стратегії:

  • контакти важливіші за формальні знання;
  • знання важливіші за назви університетів;
  • практичні навички у потрібній галузі важливіші за спеціальність, зазначену в дипломі.

Для ілюстрування зазначеного: перший кейс – це велика лобістська компанія із сильною історією, з досвідом роботи в інтересах урядів іноземних держав (це вищий пілотаж лобізму). Другий кейс – молоді і жваві, які спеціалізуються на «новій економіці».

Класика жанру

Ось, для прикладу, лобісти, яких наймали у Вашингтоні особи з оточення Віктора Януковича, коли той був президентом України. Це цікаво з двох причин. По-перше, стосується українських реалій. По-друге, з урахуванням репутації Януковича за його обслуговування могли взятися гранично ефективні та дорогі лобісти.

Фігура головного лобіста Януковича в США вражає – це 73-річний Ентоні «Тоні» Подеста (Anthony T. Podesta), бос Podesta Group Inc (бізнесу – понад 28 років). У його портфоліо – Хосні Мубарак (екс-президент Єгипту), але є і BP (British Petroleum), Walmart, уряди Саудівської Аравії, Грузії, Азербайджану, Албанії та багато інших іменитих клієнтів. Йому регулярно робили чимало компліментів провідні видання та інформаційні агентства (Fortune, Bloomberg, The Hill, The National Law Journal, The Huffington Post). У нього за плечима докторський ступінь права в Georgetown University Law Center, а також повна освіта з політичних наук: бакалаврат у University of Illinois at Chicago і магістратура в MIT (Массачусетський технологічний інститут).

Гарвард, немного MTI и госдеповские печеньки
Ентоні «Тоні» Подеста (Anthony T. Podesta), головний лобіст Віктора Януковича в США
Фото podesta.com

Ще у студентські роки Подеста брав участь у виборчих кампаніях – перша на користь сенатора Юджина Макарті. У цілому такою роботою він займався 20 років. Після чого 1988-го з братом Джоном створив свою лобістську фірму (зараз – Podesta Group Inc). Джон Подеста спеціалізувався на проведенні виборчих кампаній: працював на Білла Клінтона, був радником у Барака Обами, наразі веде кампанію Гілларі Клінтон.

З освітою у Джона Подести все чудово: він закінчив Knox College університету Georgetown University, потім здобув докторський ступінь юриспруденції в Georgetown University Law Center (як і його брат). Разом із братом Тоні він брав участь у своїй першій виборчій кампанії на користь сенатора Юджина Макарті. У Джона за спиною – робота в волонтерських проурядових структурах і в офісі Білого дому на високих позиціях за часів президентства Білла Клінтона.

Один із керуючих партнерів Podesta Group – Девід Адамс – закінчив бакалаврат у University of Connecticut, магістратуру в American University і здобув ступінь MBA в Loyola University. У нього за плечима майже 30 років роботи на Капітолійському Пагорбі та в держсекретаріаті (зокрема на позиції помічника держсекретаря США). Його спеціалізація – закордонні справи та юриспруденція.

Ще один керуючий партнер – Джон Андерсон – закінчив бакалаврат Harvard University, після чого багато років працював іноземним кореспондентом у Washington Post, очолював бюро в Єрусалимі, Стамбулі, Парижі, Мехіко, Нью-Делі. Він також деякий час редагував впливове видання Politico.

Фігура головного лобіста Януковича в США вражає: це 73-річний Ентоні «Тоні» Подеста (Anthony T. Podesta), бос Podesta Group Inc (бізнесу – понад 28 років). У нього в портфоліо – Хосні Мубарак (екс-президент Єгипту), але є і BP (British Petroleum), Walmart, уряди Саудівської Аравії, Грузії, Азербайджану, Албанії та багато інших іменитих клієнтів

Його колега Крістіна Антело здобула ступінь бакалавра (політичні науки і держуправління) в Georgetown University, а ступінь доктора юриспруденції – у The George Washington University Law School. Ще під час бакалаврату вона встигла попрацювати аналітиком у JP Morgan. Потім як інвестиційний банкір – у Goldman Sachs. Уже навчаючись у юридичній школі Університету Джорджа Вашингтона, Крістіна Антело почала працювати в міжнародній юридичній фірмі DLA Piper (її дочірня компанія є і в Україні). Ну і далі – перехід у Podesta Group Inc.

Ще один учасник цієї команди – Поль Бретвейт – теж має юридичний ступінь (доктор права Duke University School of Law), точно так само починав освіту у сфері політичних наук і держуправління – магістратура в Duke University Sanford School of Public Policy, а до того – бакалаврат у Delaware State University. Здобуту юридичну освіту він успішно застосовував майже три роки на позиції спеціального помічника міністра праці США. Після цього був виконавчим директором дуже впливової організації – Congressional Black Caucus, яка об'єднує членів конгресу-афроамериканців. Ось, до речі, згадана трохи раніше пані Антело є президентом аналогічного типу організації – Congressional Hispanic Caucus Institute, яка об'єднує конгресменів з іспанським (латиноамериканським) корінням.

Можна було б описати кар'єру ще трьох десятків партнерів Podesta Group Inc, але в цілому все досить типово: часто є юридичний ступінь, є сильний досвід роботи у приватному секторі та/або держструктурах, вагомі неформальні і формальні зв'язки з певними етнічно забарвленими структурами (що в принципі дуже характерно для такого «плавильного котла», яким є США). Що ще цікаво: в компанії мирно уживаються партнери, які прийшли як із демократичного табору (як сам Тоні Подеста), так і з республіканського. Нічого особистого – тільки бізнес.

Молоді й зухвалі

А ось принципово інша «зіркова» лобістська структура, орієнтована на «нову економіку», – Franklin Square Group, яка неодноразово входила в топ-10 лобістів за версією авторитетного видання The Hill, незважаючи на досить скромний вік (неповні вісім років) за мірками американського лобі-ком'юніті.

Співзасновники Franklin Square Group – Джош Екіл і Метт Тейнілейн. Apple, Google, Cisco, Uber, eBay, GoPro, Belkin, Dropbox – такий (тут він ще й неповний) список клієнтів Franklin. Компанія зосереджена на обслуговуванні американського хай-теку, її лідери називають себе «голосом Кремнієвої долини у Вашингтоні». Можливо, саме тому одному з її співзасновників – 44-річному Джошу Екілу – вдалося пробитися на вершину, не засвічуючи у своєму життєписі якогось гучного університету. Формальну освіту йому замінили сім років роботи в Білому домі (за часів Клінтона) і в Конгресі – на позиціях помічника, помічника начальника штабу тощо. Звідти він пересів у крісло віце-президента Індустріальної ради з інформаційних технологій – своєрідного галузевого лобі-НДО. Вже звідти, після майже п'яти років роботи, Джош Екіл подався створювати свій Franklin.

Для українських умов доведеться набагато частіше адаптувати досвід «нової хвилі» – тих, хто обслуговує інтереси «нової економіки»

У цьому йому допоміг його партнер з заснування компанії – Метт Тейнілейн. Ось у нього кар'єра еталонна: спершу бакалаврат у Boston University (політичні науки, звичайно), потім – доктор права після American University, Washington College of Law. Молодий юрист спершу попрацював у Федеральній виборчій комісії, потім – радником в одного з сенаторів. Робота в політиці та в держапараті зайняла в нього майже п'ять років. Потім – зліт: посада віце-президента Індустріальної ради з інформаційних технологій. Звільнившись із ради через три роки, він передав це крісло Джошу Екілу. Пішов він відразу в крісло одного з численних директорів Cisco Systems, звідки через чотири роки подався створювати Franklin.

Із топових працівників (партнерів) Franklin можна згадати Кару Кемпбелл – у неї за плечима бакалаврат у University of Wyoming, чотири з гаком роки роботи помічником з законодавчої роботи в одного із сенаторів. Згодом – зліт кар'єри: три роки роботи директором з GR в Індустріальній раді з інформаційних технологій. Ну і після цього – з 2009 року – робота в новоствореному Franklin.

Або візьмімо наступного в команді Franklin – Браяна Петерса, який закінчив бакалаврат University of Washington, після чого п'ять років пропрацював прес-секретарем і помічником з законодавчої роботи в палаті представників Конгресу США. Після цього, як заведено, робота в Індустріальній раді з інформаційних технологій (теж за часів віце-президентства там Екіла). Потім – робота в галузевих об'єднаннях і з 2010 року – у Franklin. Паралельно, з 2015 року, Петерс як виконавчий директор управляє роботою вельми перспективного і впливового галузевого союзу – Financial Innovation Now. Тобто Franklin таким чином застовпив собі клієнтське поле у сфері фінтеху – гібрида хай-теку і фінансових послуг.

Що це означає для України

В Україні лобістське ком'юніті формується значно швидше, ніж це відбувалося у країнах зі «старими демократіями». Щось із тамтешніх схем буде успішно адаптовано на вітчизняному ґрунті, щось не приживеться. Але я впевнений, що головні принципи залишаться в силі: і ті, що стосуються важливості особистих контактів, і необхідності знань, і в контексті ключового значення практичних навичок. Тобто все те ж саме, але з меншими формальностями і з високими вимогами до конкретних результатів в умовах обмеженості часу.

Мені дуже подобаються результативність і «гра в довгу», які демонструє стара школа. Але для українських умов доведеться значно частіше адаптувати досвід «нової хвилі» – тих, хто обслуговує інтереси «нової економіки».

Якщо Ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
FORBES У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ
Коментарів 0
Увійдіть, щоб опублікувати коментар
Останні погляди
Найтемніший час перед світанком: як подолати кризу в компанії
Які завдання ляжуть на плечі команди, а які ─ безпосередньо на власника
Колектори і юрособи: з бізнесом не церемоняться
Чим відрізняється поведінка колекторських структур стосовно боржників-фізосіб і бізнесменів
Скромна чарівність біткоіна: українські реалії використання криптовалют
Хоча криптовалюти поки що офіційно заборонені в Україні, країна входить у топ-5 країн світу за кількістю користувачів різними біткоін-гаманцями
Новий-старий порядок атестації від Мін'юсту: що змінилося
Про особливості нового порядку атестування складу Державної кримінально-виконавчої служби України
Експортні міфи, або Як підкорити Велику Китайську стіну
Ринок КНР дуже привабливий для експортерів усього світу, продукція яких сьогодні китайському споживачеві здається набагато цікавішою, ніж українська
Скільки коштує професійне вигорання персоналу
І як бізнес може застрахуватися від проблем зі співробітниками
Розрубати гордіїв вузол: єврооблігаційні LPN-структури і нові правила оподаткування
Про нові правила оподаткування відсотків, що виплачуються українськими емітентами так званих «облігацій участі в кредиті» на міжнародних ринках капіталу
Примус у приватному порядку: нововведення в сфері виконання судових рішень
Чи стане інститут приватних виконавців необхідною і достатньою умовою ефективної і об'єктивної роботи судової системи