Меморандум МВФ: що варто змінити в роботі Фонду з Україною

І чому роль Фонду в порятунку потопаючих економік вельми неоднозначна
Меморандум МВФ: що варто змінити в роботі Фонду з Україною
Петро Порошенко і Крістін Лагард
Фото УНІАН

Міжнародний валютний фонд 3 вересня оприлюднив на своєму сайті документ меморандуму про співпрацю з Україною. У Фонді зазначають прогрес країни в приватизації держпідприємств, у боротьбі з корупцією, але при цьому акцентують увагу на незадовільних темпах впровадження пенсійної реформи. Інвестиційний аналітик Іван Угляниця проаналізував для Forbes, які помилки допускає Фонд в роботі з Україною і чому його вимоги виконуються лише формально.

Участь МВФ у порятунку потопаючих економік досить суперечлива ─ існує безліч досліджень на цю тему, а тривалі суперечки тільки підкреслюють неоднозначну роль, яку відіграє МВФ у долі таких країн. Основна проблема полягає в тому, що Фонд застосовує шаблонний підхід, причому часто «потопаючі» держави, яких він рятує, ─ інституційно слабкорозвинені з високим рівнем корупції.

Рецепт «порятунку» застосовується один для всіх ─ скорочення витрат з метою збалансувати публічні фінанси. Але, як показує практика, не маючи реальної політичної влади, виправити фінансову ситуацію практично неможливо. Спроби врятувати потопаючий корабель, доливаючи в нього ще більше води зверху і скорочуючи пайок команді, ведуть до очевидного результату.

Фіскальне і монетарне стримування не дає економіці оговтатися самостійно і вибратися з ями навіть з урахуванням сформованої системи координат. Відсутність базових інститутів ─ таких, як система правосуддя, гарантування майнових прав, правоохоронної системи і так далі ─ робить саму політику стримування контрпродуктивною і практично безглуздою.

Рецепт «порятунку» застосовується один для всіх ─ скорочення витрат з метою збалансувати публічні фінанси. Але, як показує практика, не маючи реальної політичної влади, виправити фінансову ситуацію практично неможливо

Як ілюстрацію того, що рецепти МВФ можуть працювати або не працювати ─ залежно від інституційної розвиненості країн-реципієнтів, ─ можна згадати приклади Аргентини і Греції з одного боку, і Ірландії з країнами Балтії ─ з іншого. Разом з тим, рекомендації Фонду містять багато технічних аспектів, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією будь-якої економічної політики, а мають, швидше, простий раціональний сенс.

Наприклад, спрощення системи оподаткування та адміністрування податків, покращення регуляторного клімату, докапіталізація банківської системи, побудова хоча б базового контролю за держвидатками, включаючи аудит Пенсійного фонду, і так далі. Але в підсумку виходить, що в нашій системі координат навіть такі базові речі виявляються практично неможливими для реалізації без зовнішнього впливу ─ «поліцейського» і «контролера» в особі МВФ.

Сам же Фонд у цій ролі швидше нагадує кредитора і кризового керівника, якому не передали саме управління, але просять дати ще грошей і не втручатися в діяльність підприємства, керівництво якого не намагається змінювати підходи до управління. На превеликий жаль, МВФ при виданні/невиданні кредитів часто керується політичними мотивами, які не пов'язані з фактичним виконанням або невиконанням програми. І тим самим він створює негативні стимули для державного керівництва.

Основні ж «досягнення», які фіксуються в звіті, відносяться переважно до ринкових та інших зовнішніх факторів, і практично не пов'язані з якимись послідовними діями, спрямованими на вихід країни з кризи. Те, що звіт називає «макроекономічною стабілізацією», насправді є стагнацією.

Зниження темпів інфляції пов'язане з тим, що попередній сплеск був викликаний девальвацією і її похідними, а нинішня ситуація описується тривалим падінням попиту в реальному вираженні практично у всіх секторах. Тобто це не знак одужання, а продовження хвороби. Заради справедливості треба сказати, що точно така ж картина спостерігається і в багатьох інших країнах, і не тільки в тих, що розвиваються.

Меморандум МВФ: что стоит изменить в работе Фонда с Украиной
Петро Порошенко і Крістін Лагард
Фото УНІАН

Практично єдиним суб'єктом економічної активності в державі залишається сама держава, тобто держсектор, вага якого в економіці продовжує зростати. В цілому, і це не дивно ─ так дуже часто відбувається в кризові часи.

Посилення фіскального, тарифного/цінового тиску на приватний сектор ще сильніше обмежує попит і не дозволяє покращити очікування, які могли б сприяти якійсь помітній активізації приватного сектору. Безліч згаданих «маяків» у меморандумі виконуються лише формально, або постійно відкладаються, або не виконуються зовсім.

Назвемо основні з України: приватизація, Антикорупційне бюро, дерегуляція, судова реформа, реформа енергетичного сектору, пенсійна і так далі. Приватизація прогнозовано закінчилася, так і не розпочавшись. НАБУ з моменту свого створення просто стало черговим центром перерозподілу силової влади в країні, таким же, як прокуратура, МВС, СБУ, судові органи та інші. Замість боротьби з корупцією бюро стало ще одним джерелом корупційної ренти. «Реформування» пенсійної системи поки що, як і раніше, полягає переважно в обмеженні пенсій працюючим пенсіонерам, а також у різних варіантах підвищення середнього віку виходу на пенсію (включаючи ті групи трудящих, які отримували право вийти на пенсію раніше).

Основні «досягнення», які фіксуються в звіті, стосуються переважно ринкових та інших зовнішніх факторів, і практично не пов'язані з якимись послідовними діями, спрямованими на вихід країни з кризи

Зміни в енергетичному секторі не привели до формування однієї ціни ─ фактично навіть для роздрібних споживачів зберігається кілька цін з урахуванням субсидій. В результаті фондування «Нафтогазу» та інших енергетичних монополій і олігополій залишилося за бюджетом і платниками податків, як це й було до «реформи». Фактично «Нафтогаз» просто розділили на «поганий» і «хороший» нафтогаз. «Хороший» отримує доходи, а «поганий», тобто витрати компанії щодо субсидування її споживачів, виділений і переданий безпосередньо в бюджет.

На жаль, реальний, а не формальний опис того, що відбувається, і що означають багато з так званих реформ з точки зору реальних економічних процесів, як і у випадку з «макроекономічною стабілізацією», відкидається без пояснень. Те ж саме стосується і встановлених монополістами (державними і квазі-приватними) цін для споживачів у неринковому середовищі, коли державні органи, директивно встановлюючи ціни, аж ніяк не «звіряють свої годинники» з ринком і платоспроможним попитом всередині країни, створюючи перекоси в інших секторах по всьому ланцюжку.

У підсумку основне потенційне джерело зростання ─ приватний сектор, населення ─ залишається максимально затиснутим з усіх боків, і лещата ці все більше стискаються. Найбільш активна частина населення вирішує для себе питання виходу з цієї ситуації за допомогою міграції, тим більше, що сусідні країни зацікавлені у вирішенні проблеми з нестачею кваліфікованої робочої сили через залучення мігрантів.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
FORBES У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ
Коментарів 0
Увійдіть, щоб опублікувати коментар
Останні погляди
Найтемніший час перед світанком: як подолати кризу в компанії
Які завдання ляжуть на плечі команди, а які ─ безпосередньо на власника
Колектори і юрособи: з бізнесом не церемоняться
Чим відрізняється поведінка колекторських структур стосовно боржників-фізосіб і бізнесменів
Скромна чарівність біткоіна: українські реалії використання криптовалют
Хоча криптовалюти поки що офіційно заборонені в Україні, країна входить у топ-5 країн світу за кількістю користувачів різними біткоін-гаманцями
Новий-старий порядок атестації від Мін'юсту: що змінилося
Про особливості нового порядку атестування складу Державної кримінально-виконавчої служби України
Експортні міфи, або Як підкорити Велику Китайську стіну
Ринок КНР дуже привабливий для експортерів усього світу, продукція яких сьогодні китайському споживачеві здається набагато цікавішою, ніж українська
Скільки коштує професійне вигорання персоналу
І як бізнес може застрахуватися від проблем зі співробітниками
Розрубати гордіїв вузол: єврооблігаційні LPN-структури і нові правила оподаткування
Про нові правила оподаткування відсотків, що виплачуються українськими емітентами так званих «облігацій участі в кредиті» на міжнародних ринках капіталу
Примус у приватному порядку: нововведення в сфері виконання судових рішень
Чи стане інститут приватних виконавців необхідною і достатньою умовою ефективної і об'єктивної роботи судової системи