Презумпція винуватості: як «валютна пеня» вбиває український бізнес

І чому закон, який зобов’язує суб’єктів ЗЕД звертатися в такому разі до суду, відірваний від реалій
Презумпція винуватості: як «валютна пеня» вбиває український бізнес
Фото Shutterstock

Відповідно до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», прийнятого ще в далекому 1994-му, виторг експортера має бути зарахований на його рахунок, а товар, оплачений імпортером, має бути постачений не пізніше встановленого Національним банком терміну з оплати або відвантаження відповідно. До липня цього року цей термін становив 90 днів. А відповідно до Постанови НБУ від 7 червня 2016-го № 342 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», термін збільшено до 120 днів. Однак таке «послаблення» життя бізнесу нітрохи не спростило. Чому – спеціально для Forbes роз’яснює адвокат Оксана Кобзар.

Якщо підприємцю – експортеру або імпортеру – не вдалося вкластися у встановлені 120 днів, то він має сплатити державі пеню за порушення термінів повернення валютного виторгу в розмірі 0,3% на день від недоотриманого виторгу або вартості товару, але не більше загальної суми боргу. Пеню нараховує фіскальна служба за результатами перевірки.

Винятком є операції в космічній галузі та літакобудуванні, угоди про розподіл продукції. В інших галузях продовження термінів можливе тільки за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерного постачання, гарантійного обслуговування, постачання складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Призупинити нарахування пені можна тільки на час дії форс-мажорних обставин, офіційно підтверджених сертифікатом ТПП відповідної країни. Або на період судового розгляду позову до боржника. Але складно собі уявити таких українських експортерів, яким вдалося отримати від російських партнерів сертифікат про форс-мажор, який полягає, наприклад, у неоголошеній торговельній війні. Або від казахських – сертифікат про девальвацію.

Звертатися до суду, як правило, також не має сенсу. По-перше, тому що це пов’язано зі значними витратами. Часто мова йде про міжнародні комерційні арбітражі. По-друге, звертатися до суду має сенс, коли є перспективи реального стягнення в доступному для огляду майбутньому. Але отримання і, головне – виконання рішення суду в іноземній юрисдикції – це дуже складне завдання.

По-третє, остання хвиля прострочень за контрактами із країнами пострадянського простору була викликана об’єктивними обставинами, коли реальні іноземні покупці дійсно не змогли вчасно розрахуватися, але борг не заперечували й поступово погашали.

Тому закон, який зобов’язує суб’єктів ЗЕД звертатися до суду, відірваний від реалій.

Другий наслідок прострочення – якщо на момент перевірки заборгованість повністю погашена, то поряд із нарахуванням пені фіскальна служба звертається до Мінекономіки з поданням про застосування ще однієї санкції – режиму індивідуального ліцензування – заборони будь-яких ЗЕД-операцій без дозволу Мінекономіки. Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» Міністерство застосовує тимчасову заборону ЗЕД (це коли взагалі не можна відвантажувати і платити) або частіше – режим індивідуального ліцензування – коли відвантажувати і платити можна тільки з дозволу Мінекономіки.

Остання хвиля прострочень за контрактами із країнами пострадянського простору була викликана об’єктивними обставинами, коли реальні іноземні покупці дійсно не змогли вчасно розрахуватися, але борг не заперечували й поступово погашали

Практика складається так, що валютна пеня й режим індивідуального ліцензування застосовується незалежно від вини суб’єкта ЗЕД у настанні прострочення.

Тобто, діє презумпція винуватості підприємця. Держава вважає, що, коли вам не платять ваші покупці, ви скоюєте злочин, за що заплатите державі пеню. Тому що ви винні. Всім. Насамперед – державі.

Коли ви нічого не робите, не створюєте робочі місця, не платите податки, – ви винні. Ви повинні створювати робочі місця і платити податки. А коли ви робите, створюєте робочі місця, платите податки, експортуєте, – ви теж винні. Ви повинні ще краще працювати і платити ще більше. Коли щось пішло не так і з вами не розрахувалися контрагенти, ви теж винні. Для початку – маєте заплатити 0,3% на день.

Чиновник із Мінекономіки заборонить вам імпортувати сировину й експортувати товар. Він прийме це рішення сам, керуючись державними інтересами, стоячи на сторожі українських капіталів. Навіть не поставивши до відома.

Щоб отримати від чиновника дозвіл оплатити сировину, розмитнити її, відвантажити товар на експорт, ви маєте сплатити державний збір у розмірі 0,2% від ціни операції. Також ви повинні подати цілий пакет документів чиновнику й чекати два тижні, поки він вирішить – можна або не можна.

Щоб чиновник змилостивився, доведеться довести, що ви дуже старалися повернути свої гроші. Може, він повірить вам. І неодмінно покритикує вас за те, що ви не зверталися до суду. Ефективність і доцільність такого заходу його не цікавить, адже для нього важливо, що ви намагалися довести йому, господареві вашого бізнесу, ваших грошей і нашої країни, що ви – добрий. Але найімовірніше, не повірить. «Ліс рубають – тріски летять, – скаже він суворо, погладжуючи вуса. – Ви всі хочете обдурити нас, вкрасти в держави гроші».

Існування закону про валютну піню й санкцію не дивує, адже він дуже старий – 1991–1994 роки. Закон приймали тоді, коли про жодну презумпцію правомірності рішень платника, захист права власності, верховенство права, сучасні методи регулювання економіки навіть не йшлося.

Але цей закон «вистрілив» у важкі для українського бізнесу часи. Втрата ринків, збитки через прострочення в оплаті, девальвація і зниження купівельної спроможності – об’єктивні наслідки того, що відбувається в країні. А ось коли свої ж добивають – це вже суперечить здоровому глузду.

Міняти закон влада не хоче. Для цього потрібно придумати якийсь сучасніший засіб запобігання відтоку капіталу, змусити правоохоронні органи боротися з незаконним виведенням коштів.

Держава вважає: коли вам не платять ваші покупці, ви скоюєте злочин, за що повинні заплатити державі пеню

Ефективність закону теж ніхто офіційно не аналізував. Це нікому не потрібно. Адже чиновники бізнесу нічого не винні: відшкодовувати ПДВ, вчасно оформляти товар на митниці, добре працювати за ту зарплату, яку підприємці їм забезпечують, сплачуючи податки до держбюджету.

Навіть найсучасніших, освічених, молодих ентузіастів, які сідають у крісло чиновника, вражає своєрідний «вірус кріпацької правосвідомості». Вони моментально навчаються нових віртуозних технік тлумачення закону. Вчора вони були такими ж, як ви, а сьогодні в них вже від зубів відскакує, що «це закон, а він один для всіх», вони вміло прикривають свої шкідливі рішення вибірковими нормами закону.

Вони завжди вкажуть на депутатів, які, мовляв, мають прийняти закон кращий. Так, це закон. Але скажу як юрист: читайте і виконуйте його правильно. Немає покарання без вини, про це теж говорить закон.

Чи не занадто широкі повноваження в чиновника ДФС і Мінекономіки для того, щоб із заплющеними очима приймати рішення, що паралізують діяльність бізнесу, який годує й утримує цю державу?

Широкі повноваження можна використовувати на користь, а можна – на зло. Але вони ж нікому нічого не винні. Тому молоді та освічені реформатори настільки лицемірно суворі, настільки брехливо непохитні. Почитайте судову практику.

Ви говорите, потрібно рятувати економіку, розвивати реальний сектор, стимулювати виробництво та експорт? Так, потрібно рятувати. Від них.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
FORBES У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ
Коментарів 0
Увійдіть, щоб опублікувати коментар
Останні погляди
Найтемніший час перед світанком: як подолати кризу в компанії
Які завдання ляжуть на плечі команди, а які ─ безпосередньо на власника
Колектори і юрособи: з бізнесом не церемоняться
Чим відрізняється поведінка колекторських структур стосовно боржників-фізосіб і бізнесменів
Скромна чарівність біткоіна: українські реалії використання криптовалют
Хоча криптовалюти поки що офіційно заборонені в Україні, країна входить у топ-5 країн світу за кількістю користувачів різними біткоін-гаманцями
Новий-старий порядок атестації від Мін'юсту: що змінилося
Про особливості нового порядку атестування складу Державної кримінально-виконавчої служби України
Експортні міфи, або Як підкорити Велику Китайську стіну
Ринок КНР дуже привабливий для експортерів усього світу, продукція яких сьогодні китайському споживачеві здається набагато цікавішою, ніж українська
Скільки коштує професійне вигорання персоналу
І як бізнес може застрахуватися від проблем зі співробітниками
Розрубати гордіїв вузол: єврооблігаційні LPN-структури і нові правила оподаткування
Про нові правила оподаткування відсотків, що виплачуються українськими емітентами так званих «облігацій участі в кредиті» на міжнародних ринках капіталу
Примус у приватному порядку: нововведення в сфері виконання судових рішень
Чи стане інститут приватних виконавців необхідною і достатньою умовою ефективної і об'єктивної роботи судової системи