Економіка непродуктивної праці: як почати працювати і заробляти в Україні

І чому країна поки що практично не здатна створювати проривні продукти
Економіка непродуктивної праці: як почати працювати і заробляти в Україні

Кожен сучасний українець мріє про нову або найкращу продукцію, яку виробляють у світі. Скільки захоплення отримуємо ми від нового iPhone чи електромобілів. Але давайте собі відповімо чесно: чи здатна Україна виробляти товари і послуги, які будуть не тільки конкурентними на світовому ринку, а й зможуть задавати тон і здійснювати прориви в індустріях, формувати нові напрямки у виробництві? Чого нам для цього не вистачає? Чому в Україні не створюють iРhone чи автомобіль Tesla?

Хтось скаже, що у нас не народився Стів Джобс чи Ілон Маск, або що Україна інвестиційно неприваблива, і в нас немає грошових вливань у такі проекти. Але мені, як HR, хочеться поставити ряд питань: «А чи є в нас персонал, який може генерувати проривні ідеї, а головне ─ реалізувати їх і виводити компанію на світовий ринок? Наскільки наші компанії, бізнес і власники створюють середовище для розвитку і реалізації талантів? Чи сприяє цьому трудова політика, політика трудової міграції, підтримка науки й освіти, розвиток ринку праці, які реалізує наша держава?».

Культура споживання, яка прийшла в Україну з незалежністю, сприяла бажанням придбати щось імпортне, краще, нове, чого не робили в Радянському Союзі. Економіка споживання без економки виробництва дала результат, коли те, що ми хочемо споживати, і те, що ми споживаємо, наша країна не виробляє.

З моменту отримання незалежності Україною зростання її економіки не базувалося на парадигмі, в якій основа сталого економічного зростання ─ висока продуктивність праці

Безліч дискусій про стан економіки України, про шляхи її розвитку зводяться до інституційної спроможності держави, інвестиційної привабливості, дерегуляції та іншого. Не менш активно обговорюють те, який багатий людський потенціал України і яка в нас дешева робоча сила. Але, на жаль, дуже рідко піднімається питання про якість, збереження і розвиток людського капіталу країни. Про здатність вітчизняних роботодавців створити середовище для розвитку місцевих талантів, впровадити способи управління компаніями та організаціями, спрямовані на підвищення продуктивності праці на кожному окремому робочому місці, в організації або сфері економіки в цілому.

А за рахунок чого може зростати ВВП України з тим рівнем продуктивності праці, який у нас є?

З моменту отримання незалежності Україною, зростання її економіки не базувалося на парадигмі, в якій основа сталого економічного зростання ─ висока продуктивність праці.

Якщо ми візьмемо показник ВВП з розрахунком на одну відпрацьовану годину (the GDP per capita of nations and divided that by the number of hours worked per person), то з 63 аналізованих країн Україна займає 56-е місце і виробляє $4,78 на годину. На такому ж рівні знаходяться: Китай ($5,15), Вірменія ($4,48), Таїланд ($4,41), Індонезія ($3,97), Шрі Ланка ($3,84), Пакистан ($1,53).

Якщо ми подивимося на 10 найпродуктивніших економік світу, то побачимо, що перше місце за цим показником посідає Люксембург ($181,10), друге – Норвегія ($142,17), третє – Швейцарія ($96,22). За ними йдуть Австралія ($75,24), Бельгія ($73,49), Нідерланди ($71,70), Франція ($69,87), Німеччина ($68, 89), Ірландія ($67,43), Фінляндія ($65,42). США з показником $64,78 за годину займають 14-е місце, Канада ($60,48) – 16-е, Великобританія ($52,93) – 18-е, Росія ($14,45) – 44 місце.

Українці не можуть трансформувати отриману освіту в продуктивність праці, як і в рівень її оплати. Водночас, з таким рівнем продуктивності, який сьогодні є в Україні, на високі зарплати можна не розраховувати

Продуктивність праці ─ один із ключових чинників економічного успіху країни: чим вищий її рівень, тим більше цінності приносить співробітник для роботодавця і для економіки держави в цілому. Показник ВВП з розрахунком на одну відпрацьовану годину демонструє, які країни створюють більше цінностей за меншу кількість часу і, тим самим, є найбільш продуктивними.

Українці не можуть трансформувати отриману освіту в продуктивність праці, як і в рівень її оплати. У той же час, з таким рівнем продуктивності, який сьогодні є в Україні, на високі зарплати можна не розраховувати.

Одними з ключових факторів, які призвели до такого стану справ, є якість життя і освіти (середньої та вищої), а також відсутність можливості утримувати і розвивати таланти всередині країни. Крім того, низькій продуктивності сприяють неефективна організація праці та управління організаціями, непрозоре регулювання підприємницької діяльності, відсутність сильної фінансової системи, застарілі потужності і методи виробництва, відсутність комплексного підходу до планування і розвитку регіонів, гострий дефіцит професійних навичок, які відповідають потребам часу.

Вирішити ці проблеми можливо, тільки усвідомивши їх і поставивши на порядок денний як уряду, так і топ-менеджменту і рад директорів кожної великої компанії. Ми гостро потребуємо створення стратегії продуктивної і повної зайнятості населення країни, а також стимулювання зростання конкуренції, реалізації стратегії комплексного розвитку регіонів. Уже необхідно почати регулювати трудову міграцію ─ як зовнішню, так і внутрішню. Чим на даний момент наша держава взагалі не займається.

Також слід створювати механізми щодо зниження депопуляції населення і закладати основи стимулювання приросту населення, тривалості життя і якості життя кожного громадянина країни. Адже зараз в Україні спостерігається значне зростання демографічного навантаження (кількості пенсіонерів по відношенню до працюючих громадян) і старіння самої робочої сили.

Без негайної реалізації перерахованих завдань закласти стійке зростання економіки України в майбутньому неможливо: навіть якщо в країну і прийдуть обіцяні іноземні інвестиції, в новій креативній економіці працювати буде просто нікому

Крім того, важливо сформувати механізми регулювання ринку праці, в рамках яких буде налагоджено взаємодію між роботодавцями і вузами. На жаль, в Україні зараз готують фахівців, які не потрібні ринку, і за програмами, які не відповідають його потребам. Корпоративний сектор вирішує дане питання за допомогою взаємодії з вузами (але це одиниці в структурі всіх роботодавців країни), а також створення внутрішніх університетів і навчальних центрів для підготовки, розвитку і перекваліфікації персоналу. Але це не вирішує головної проблеми: покриття нестачі персоналу різного рівня ─ від простого робітника до топ-менеджера. І ця проблема лише поглиблюється.

Заважає вирішенню кадрових питань і низький рівень соціальної відповідальності роботодавців, відсутність механізмів формування трудової етики. Сьогодні гострий дефіцит професійного персоналу і низький рівень ефективності і продуктивності праці відчувають всі ─ від державних і місцевих органів влади до малого й великого бізнесу. І з цим потрібно боротися на державному рівні. В Україні необхідно стимулювати створення нових і модернізацію наявних робочих місць, активно підтримувати самозайнятість населення, розвивати нові форми і види зайнятості.

Без негайної реалізації перерахованих завдань закласти стійке зростання економіки України в майбутньому неможливо: навіть якщо в країну і прийдуть обіцяні іноземні інвестиції, в новій креативній економіці працювати буде просто нікому.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
FORBES У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ
Коментарів 1
Увійдіть, щоб опублікувати коментар
Constant_Y
Constant_Y — 10.11.2016, 09:49

Получается, что Tesla и Iphone производятся в Люксембурге, если судить по производительности труда. Но по факту не там. А в Украине после 300% девальвации, производительность труда упала в 3 раза, хотя в натуральном выражении могла не измениться или даже вырасти.
Если дворник в Украине подметает улицы за 3000 грн. в месяц, что на сегодня эквивалентно 0.7 долларов в час (из расчета 20 рабочих дней по 8 часов в месяц). И дворник в Люксембурге, получающий скажем, 1 тыс. долларов в месяц, что при равном кол-ве отработанных часов дает 6.25 долларов в часов. Таким образом, производительность дворника в Люксембурге почти в 9 раз выше. Что скорее всего, не так...
Так почему Люксембург на первом месте?) Больше всех работают или создают уникальные технологии?

Останні погляди
Найтемніший час перед світанком: як подолати кризу в компанії
Які завдання ляжуть на плечі команди, а які ─ безпосередньо на власника
Колектори і юрособи: з бізнесом не церемоняться
Чим відрізняється поведінка колекторських структур стосовно боржників-фізосіб і бізнесменів
Скромна чарівність біткоіна: українські реалії використання криптовалют
Хоча криптовалюти поки що офіційно заборонені в Україні, країна входить у топ-5 країн світу за кількістю користувачів різними біткоін-гаманцями
Новий-старий порядок атестації від Мін'юсту: що змінилося
Про особливості нового порядку атестування складу Державної кримінально-виконавчої служби України
Експортні міфи, або Як підкорити Велику Китайську стіну
Ринок КНР дуже привабливий для експортерів усього світу, продукція яких сьогодні китайському споживачеві здається набагато цікавішою, ніж українська
Скільки коштує професійне вигорання персоналу
І як бізнес може застрахуватися від проблем зі співробітниками
Розрубати гордіїв вузол: єврооблігаційні LPN-структури і нові правила оподаткування
Про нові правила оподаткування відсотків, що виплачуються українськими емітентами так званих «облігацій участі в кредиті» на міжнародних ринках капіталу
Примус у приватному порядку: нововведення в сфері виконання судових рішень
Чи стане інститут приватних виконавців необхідною і достатньою умовою ефективної і об'єктивної роботи судової системи