Карфаген мусить бути зруйновано, або Чому монополії згубні для України

Як країні вибратися з економічної безвиході
Карфаген мусить бути зруйновано, або Чому монополії згубні для України
Фото Energoatom

Країна, яка не забезпечує рівень економічного зростання вище позначки в 5%, програє в боротьбі з бідністю. Незначні зміни можуть відкласти катастрофу, але не запобігти їй. Запобігти ─ означає, що необхідно усунути причини її можливого виникнення. Без цього ─ кризи не уникнути, підкреслює Олег Устенко, виконавчий директор міжнародного фонду Блейзера.

Це розуміють всі. Розумом розуміють, а серцем прийняти не можуть. І саме ця логіка мислення заганяє Україну в неминучу пастку нової кризи. Мотивація зрозуміла: не хочеться робити собі боляче просто зараз. Проблема лише в тому, що потім доведеться зробити не тільки боляче, а нестерпно боляче. І цей біль може спричинити такий шок, з якого живим можна вже й не вибратися.

Якщо прогноз щодо зростання української економіки, який закладений у бюджет, і який зараз здається надто оптимістичним, збудеться ─ то наприкінці 2017 року Україна зможе виявитися на рівні трохи нижче 90% того, з якого почала своє падіння в 2013 році. Хоча в доларовому еквіваленті ситуація з ВВП виглядатиме значно гірше. Країна обтяжена безліччю проблем, які треба вирішувати. Або, як мінімум, виробити підхід до їх вирішення. Політичні заяви ─ гарні, але недостатні. І ними точно не вирішити глибинних економічних проблем, які «обвили» економіку країни, як спрут.

Вартість обслуговування державного та гарантованого державою боргу настільки велика, що з'їдає більше 5% валового внутрішнього продукту країни. Значить, навіть при забезпеченні 5%-го зростання економіки рівень життя можна просто утримувати, але не збільшувати. Чи погоджується ціле покоління українців жити за логікою «аби не гірше»? Чи згодні кілька поколінь жити так, як свого часу жив Китай ─ за принципом «завтра буде гірше, ніж сьогодні, але в нас є велика мета і ми готові до самопожертви». Здається, що не згодні! А якщо не згодні, то що має бути зроблено для того, щоб забезпечувати це саме зростання?

Вартість обслуговування державного та гарантованого державою боргу настільки велика, що з'їдає понад 5% ВВП країни. Значить, навіть при забезпеченні 5%-го зростання економіки рівень життя можна просто утримувати, але не збільшувати

Список великий і знайомий усім. Від боротьби з корупцією до реформування системи державного управління. Але особливе місце в цьому списку займає також і розвиток конкуренції. Конкуренція, яка може і повинна стати двигуном для цього самого економічного зростання. Не можна, не зруйнувавши монополію, яка не діє на благо всіх громадян країни (а за своєю природою вона так не діє), спробувати отримати істотне економічне зростання.

Більше того, Україна фактично встановила правила гри, що не дозволяють цій конкуренції розвиватися. І це не помилка нинішньої влади, як багато хто намагається це представити зараз. Це помилка десятиліть, що бере початок ще в ранні 90-ті і дозволила виростити в країні паразитуючий клас олігархів. Олігархів ─ не тільки тих, що сконцентрували в своїх руках «незліченні багатства», а тих, хто зрісся з політикою і використовує свій політичний вплив для продовження особистого збагачення.

На превеликий жаль, «успіх олігархату» змушує і багатьох «середнячків» копіювати їх success story. Але якщо один виграє, то інший програє. Один втрачає ─ інший знаходить. В даному випадку втрачають усі інші. Ті, хто міг би стати реальним середнім класом, ті, хто все ще не може народитися. Йому просто не дають. Середній клас, як дуже влучно зауважив в своєму останньому великому публічному виступі в Давосі вже колишній віце-президент США Джо Байден, ─ це можливості. Можливості для самореалізації. Можливості для заробітку і забезпечення гідного життя собі і своїм сім'ям.

Саме середній клас може стати тим необхідним Гарантом, який забезпечить стійкість і «людське обличчя» владних інституцій. Чим більше представників середнього класу, чим він стійкіший, тим важче ним маніпулювати. У нього з'являється те, що він готовий захищати ─ його сьогодення і його майбутнє. Ось чому стара архаїчна система намагається і буде намагатися видавити його будь-які (навіть наймолодші) паростки. Ось чому на запитання, чи відносите ви себе до середнього класу, так мало українців відповідають ствердно.

Було б добре «одним ударом» запустити конкуренцію всюди і у всіх сферах. Але навряд чи це вдасться. А значить, треба працювати відразу в двох основних напрямках. По-перше, створювати інституційні умови для розвитку конкуренції. Як мінімум змусити Антимонопольний комітет бачити такі очевидні речі, як монопольна змова. По-друге, пріоритезувати ті сфери, де це було необхідно зробити ще вчора, і там наносити руйнівний цілеспрямований удар. Серія таких ударів повинна буде зрешетити залізобетонну стіну монополізму. Чим більше в ній буде дірок, тим швидше вона впаде.

Логічне запитання: «На яких сферах повинен бути зосереджений цілеспрямований удар?» Їх може бути досить багато, і чим більше, тим краще. Але все ж необхідно виходити з певної логіки.

Україна ─ експортно орієнтована країна, яка половину свого валового внутрішнього продукту отримує за рахунок експорту

Україна ─ експортно орієнтована країна, яка половину свого валового внутрішнього продукту отримує за рахунок експорту. Відкинемо частину міркувань, яка стосується якісної структури ВВП. Це тема окремої дискусії. Але важливим є те, що близько 60% українського експорту ─ це експорт металів, продукції сільського господарства та хімічної галузі. Ця продукція не росте і не виробляється прямо на кордоні чи біля морського порту. Більша частина експортних контрактів традиційно передбачає постачання експортером свого товару до кордону. Але до кордону його треба довезти. Подальше транспортування ─ це вже зовсім інша історія.

Основним засобом перевезення до морського порту чи до кордону є залізничний транспорт. Поговоріть із будь-яким експортером і спробуйте знайти значну групу тих, хто буде задоволений сервісом гігантського монополіста ─ «Укрзалізниці».

Чи можливо знайти тих, хто вважає, що співвідношення ціна-якість знаходяться на прийнятному рівні? Відповідь відома заздалегідь ─ таких немає. Як завгодно можна підвищувати зарплату топ-менеджерам «Укрзалізниці», намагаючись зробити суми компенсацій більшими, ніж отримують їх колеги на наших західних кордонах, але все одно принципово цим нічого не добитися. Тільки зруйнувавши монополію цього старого радянського монстра, можна розраховувати на реальний ефект. Відкритість ринку залізничних перевезень може різко змінити ситуацію на краще. А значить, і дати можливість покращити ситуацію і в експортерів. Не слід забувати, що від них залежить надходження валюти в країну, тобто ─ фінансова стабільність всієї держави.

Наступний напрямок для удару ─ це український енергетичний ринок. Не варто себе обманювати тим, що завтра Україна розвине альтернативні види енергетики і стане енергонезалежною. Це правильний рух, але результат буде навіть не завтра. Більше того, той незначний приплив інвестицій, які Україна отримує протягом останніх кількох років, об'єктивно обмежений вкрай неякісним бізнес-кліматом.

Згідно з оновленою оцінкою Fitch і Standard & Poors, нас відділяє від інвестиційного рівня 5 (!) ступенів. Це нескінченно багато, для того щоб розраховувати на подібні інвестиції в тих обсягах, в яких потребує держава. Якщо потрібен швидкий результат, працювати треба за тими напрямками, «відгук» яких на нові ініціативи буде позитивним і стрімким, а не відкладеним у часі. Незважаючи на те, що в українській енергетиці є маса вузьких місць, можна чітко виділити й ті, які за аналогією з фізіологічними термінами характеризуються «абсолютною непрохідністю».

Що стосується «Нафтогазу», то вітчизняні споживачі будуть продовжувати отримувати неякісний, але ненормально дорогий сервіс від монополіста і в майбутньому, якщо його монополію не буде зруйновано

НАК «Нафтогаз України» й українська атомна енергетика є саме такими місцями. Що стосується «Нафтогазу», то вітчизняні споживачі будуть продовжувати отримувати неякісний, але ненормально дорогий сервіс від монополіста і в майбутньому, якщо його монополію не буде зруйновано.

Якщо зарплати топ-менеджерів в «Укрзалізниці» викликають подив, то, судячи з українського медіа-простору, в «Нафтогазі» вони викликають абсолютне роздратування. Ніхто не посміє обурюватися тим, що приватний сектор може платити і в рази більше, якщо він вважає це за необхідне. Однак у даному випадку мова йде про державного монополіста, який хоче працювати так само неефективно, як держава, але отримувати зарплату, аналог якої навряд чи можна знайти не тільки в українській приватній компанії, а й у наших західних сусідів. Цей ринок повинен бути відкритим, а монополіста-монстра має бути зруйновано. Тоді і населення виграє, і державний бюджет заощадить.

Серйозна «непрохідність» є і в української електроенергетики. Ну, не придумало людство дешевшого способу отримання електроенергії з тих, які зараз знаходяться в активному використанні, ніж атомна енергетика. Винесемо поки що за дужки питання, пов'язані з безпекою. До них треба буде обов'язково повернутися, але пізніше. Не можна робити ремонт у квартирі, розташованій в зруйнованому будинку.

Зіставлення обсягів відпущеної виробниками електричної енергії в 2016 році зі значеннями попередніх років свідчить про факт перерозподілу ринку на користь теплової генерації за рахунок представників інших видів генерації. Дана тенденція суперечить здоровій логіці, зважаючи на вартість виробництва електрики в різних галузях. Ось чому споживачі, як і раніше, будуть перебувати в зоні ризику можливого подальшого збільшення тарифів на електроенергію. Продовження реалізації даного тренду матиме дуже негативні наслідки, що знайдк вираження у формі блокування структурних зрушень вітчизняної енергетики на користь більш технологічних, перспективних, дешевих, а також відновлюваних джерел електричної енергії.

Конкуренція може і повинна стати двигуном для економічного зростання. Не можна, не зруйнувавши монополію, яка не діє на благо всіх громадян країни, спробувати отримати істотне економічне зростання

Лібералізація ринку електроенергії з одночасно об'єктивним і неупередженим здійсненням контролю за його розвитком повинні стати мейнстрімом. Здійснити це без реальної диверсифікації поставок ядерного палива ─ неможливо. Невже історія нічому не вчить, але ж мова йде про новітню економічну історію! Хіба життя не довело, що концентрація на взаєминах з одним гравцем зрештою може призвести до краху? То чому ж ринок поставок ядерного палива для українських АЕС на 70% контролюється російським монополістом «Росатомом», а частка альтернативного постачальника Westinghouse ─ тільки 30%? Хіба не логічним було б вирівняти їх частки поставок? Тим більше, що старий міф про дорожче американське паливо вже давно розвіяний аргументами про його високий рівень ураноємності.

Не можна здійснювати незв'язані дії. Завдання ─ не просто рухатися, а рухатися в певному (бажано правильному) напрямку. Ось чому найважливішим кроком для виходу з «енергетичної кабали» повинна бути чітка програма розвитку атомного комплексу в складі Концепції та «Енергетичної стратегії розвитку України до 2030 року».

Будь-яка монополія буде чинити опір її руйнування. Будь-який державний чиновник, що працює в цій монополії, ризикує втратити своє звичне «корито». Але нам потрібно 5%-ве зростання. Країні необхідна надія. Карфаген мусить бути зруйновано.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
FORBES У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ
Коментарів 0
Увійдіть, щоб опублікувати коментар
Останні погляди
Найтемніший час перед світанком: як подолати кризу в компанії
Які завдання ляжуть на плечі команди, а які ─ безпосередньо на власника
Колектори і юрособи: з бізнесом не церемоняться
Чим відрізняється поведінка колекторських структур стосовно боржників-фізосіб і бізнесменів
Скромна чарівність біткоіна: українські реалії використання криптовалют
Хоча криптовалюти поки що офіційно заборонені в Україні, країна входить у топ-5 країн світу за кількістю користувачів різними біткоін-гаманцями
Новий-старий порядок атестації від Мін'юсту: що змінилося
Про особливості нового порядку атестування складу Державної кримінально-виконавчої служби України
Експортні міфи, або Як підкорити Велику Китайську стіну
Ринок КНР дуже привабливий для експортерів усього світу, продукція яких сьогодні китайському споживачеві здається набагато цікавішою, ніж українська
Скільки коштує професійне вигорання персоналу
І як бізнес може застрахуватися від проблем зі співробітниками
Розрубати гордіїв вузол: єврооблігаційні LPN-структури і нові правила оподаткування
Про нові правила оподаткування відсотків, що виплачуються українськими емітентами так званих «облігацій участі в кредиті» на міжнародних ринках капіталу
Примус у приватному порядку: нововведення в сфері виконання судових рішень
Чи стане інститут приватних виконавців необхідною і достатньою умовою ефективної і об'єктивної роботи судової системи