Традиції і тенденції: з чим Україні жити у 2017 році

Про що свідчить нова світова і європейська реальність
Традиції і тенденції: з чим Україні жити у 2017 році

З початку нового року у світі сталося вже кілька значущих подій. Насамперед за океаном та у центрі Європи. Подій, які обов’язково позначаться на зовнішній і внутрішній політиці України, тенденціях і можливостях її розвитку. Натомість у світі стрімко змінюється система координат – зміщуються центри сили і світового панування, утворюються нові коаліції і регіональні союзи.

Криза популізму охоплює провідні держави, що насправді мали б бути взірцями демократичних суспільств та ефективних і стабільних економік. Світ стає інакшим, непередбачуванішим, і це не просто бентежить політиків, учених, громадських діячів. Навіть Папа Римський Франциск застерігає від нового Гітлера, бо вважає, що світ переживає щось подібне на кшталт німецької політичної кризи 1933 року. І як розвиватиметься дійство на теренах Євросоюзу після Brexit, за підсумками виборів у Німеччині, Франції, Нідерландах, з новими урядами в Італії та Австрії, якими насправді стануть відносини з Америкою Дональда Трампа та чим відгукнеться світові уявне затишшя на Сході, наразі навряд чи спрогнозують найвпливовіші експерти.

Думок багато, пропозицій замало, бо усвідомлення того, що відбувається, ще не досягло пікового рівня, хоча бізнес вже розуміє, на які ризики може наражатися. І ризики ці насамперед перебувають у площині соціальній, у долях кожної родини, бо за висловлюваннями ультраправих і радикалів – можливі війни, потоки біженців і популісти при владі. Що це означає – зрозуміло. Як зрозумілим є те, наскільки важливі зараз порядність і відповідальність – моральні чесноти, на які протягом багатьох років тримали рівняння еліти політичні, економічні, соціальні.

Сила, яку отримала особистість, виявилася феноменальною. Прикладами можна вважати стислі трампівські твіти, які миттєво розносять думки нового президента США, або використання можливостей WhatsApp для створення мережі нелегальної міграції

Щодо місця України у вирі всіх цих подій, то зацікавленість нами спадає так само стрімко, як і наш ВВП – ще 10 років тому він сягав $180 млрд, наразі маємо $80. Тож варто проаналізувати всі минулорічні тенденції і загрози, визначити пріоритети справжні, а не уявні, і почати рятувати країну реальними заходами та інноваціями, нехай навіть і запропонованими міжнародними консультантами й експертами. Якщо там є раціо, то чому б ні? І побільше розсудливості, впевненості, професіоналізму. Поменше – розшарпаних емоцій, істеричності і самодурства.

Яким же видався 2016-й, рік, що перевернув світ багатьма ключовими політичними подіями,  що насправді мали аргументоване підґрунтя, зародки якого варто шукати у майже 10-річному проміжку часу. Так, саме у 2006-2007 роках, які можна вважати переламними в історії технологічного розвитку суспільства, бо принесли у нашу повсякденність перший iPhone і соціальні мережі Facebook, Twitter, основу для створення бази «великих даних» у «хмарах» програмування, Android, розроблений Google, експоненціальне зростання обчислювальної потужності на основі безкремнієвих мікрочипів та ін.

Врешті-решт, саме у ці роки кількість користувачів інтернету перевищило 1 млрд. Сила, яку дістала особистість, виявилася феноменальною. Прикладами можна вважати стислі трампівські твіти, що миттєво розносять думки нового президента США, або використання можливостей WhatsApp для створення мережі нелегальної міграції і навіть міграційної кризи. Не прагнучи вдаватися до глибинного аналізу статистичних даних і діагностики глобальних змін, що тривають у світі і в Україні, спробуємо зібрати під один «дах» традиції і тенденції 2016 року, підсумовуючи їх стислими фразами або красномовними цифрами, аби накреслити, бодай, пунктирні шляхи подальшого руху.

Традиції

Почнемо з традиційних процесів, що спостерігалися в українському довкіллі. Чому вони традиційні, спитаєте ви? Тому що їх «больові» симптоми не виліковуються з року в рік і стають традиційним тлом українського суспільства. Це насамперед такі основоположні поняття, як корупція, судова реформа, децентралізація і можливості ведення бізнесу. Тут позитивна динаміка майже непомітна. Головна причина – мотивація тих, хто має впроваджувати реформи, на те, аби залишити все, як є.

Хоча за даними індексу моніторингу iMoPe, саме у напрямі боротьби з корупцією Україна за останні два роки досягла найкращого законодавчого прогресу порівняно з іншими реформами. Проте іноземні інвестори все одно вважають нашу країну незадовільною для інвестування, що підтверджує 74-е місце у рейтингу Forbes кращих країн для ведення бізнесу, в якому Україна спустилася з 61-го місця у 2015 році. Хоча, за попередніми даними, обсяг іноземних інвестицій у вітчизняну економіку становив у 2016-му $3,8 млрд, що майже вдвічі перевищує показник позаминулого року.

Втома і відсутність надій ─ вельми небезпечні тенденції, що свідчать про подальшу маргіналізацію суспільства: вітчизняна громадськість стає просто населенням зі зниженими очікуваннями

Суттєвого поліпшення не спостерігається і в процесах децентралізації (не схвалено необхідні зміни до Конституції, не прийнято законопроект про вдосконалення процесу місцевих виборів, хоча й дещо розширено повноваження органів місцевого самоврядування, а місцеві бюджети, за підсумками першого півріччя 2016 року, зросли у 1,5 раза), і в судовій реформі (судова система країни й досі – одна з головних перешкод для інвестицій та економічного розвитку), і у перманентній пролонгації мораторію на продаж сільськогосподарської землі (це не тільки втрати десятків мільярдів доларів, а й порушення прав власності, якою, за міжнародними стандартами, понад 7 млн українців уже 16 років могли розпоряджатися на свій розсуд).

Так само традиційно суперечливими процесами залишилися: реформування банківської системи країни, результатами якої не стало виконання нею своєї головної функції – забезпечення стабільності самої системи та ефективної діяльності банків, кредитування реальних секторів економіки, підтримка споживчого попиту населення та ін.; реформування освіти, зокрема загальноосвітньої школи, з якого починається діяльність будь-якого нового міністра освіти.

Тенденції

Біполярність світової системи, де основними гравцями у змаганні за економіко-політичне панування, скоріш за все, стануть Америка і Китай (згадаймо виступ голови КНР на WEF-2017). І справа тут не лише у впливі на сировинні і фінансові ринки, а насамперед в економічній потужності, якої ні Штатам, ні Китаю не позичати, незважаючи на жодні кризові обмеження.

Популізм, що «чорним лебедем» пливе по всіх країнах і континентах. Яскраве підтвердження тому – вже згадані Brexit, перемога Трампа, підтримка ультраправих і радикалів у країнах Євросоюзу, популістські рішення українського парламенту. Тож, світ стає непередбачуваним і невизначеним, і виграють у ньому зовсім не ті, хто грає за правилами.

Нова європейська реальність, в якій демократія поступається авторитаризму. Проте, як підкреслив відомий німецький політик Вольфганг Шойбле, проект європейської єдності настільки вже став суттю кожного європейця, що навіть якщо трапиться найгірше і ЄС розпадеться, наче картковий будинок, розумні і спритні європейці оперативно створять новий європейський проект.

Індустріальні парки, щодо яких Верховна Рада нарешті ухвалила у першому читанні законопроект. І хоча багато в чому це швидше повернення до так званих вільних економічних зон, територій пріоритетного розвитку, все ж таки це підштовхне український бізнес до внутрішніх перетворень, до дещо іншої форми управління, іншої моделі ділових і суспільних відносин, до того leap-frog – різкого стрибка, що допоможе українським компаніям не тільки пожвавити вітчизняний ринок, а й гідно почуватися на світовому.

Fact-chek – світовий тренд щодо підвищення достовірності публічної інформації як з боку політиків, влади, так і з боку різноформатних каналів комунікацій. Це надважливо, оскільки сила слова і відповідальність за нього – це не тільки створення емпатії один до одного серед членів суспільства. Це нівелювання їхньої рефлексії на локальні, одномоментні прояви поодиноких висловлювань, формування правильного ставлення до громадської думки з подальшим постійним підвищення рівня довіри суспільства до влади.

Сьогодні українські бізнесмени, підприємці, менеджери мають такий антикризовий досвід управління, що складно уявити, де ще можна отримати подібне «стажування»

Втома і відсутність надій – досить пекучі тенденції, які свідчать про подальшу маргіналізацію суспільства, про те, що вітчизняна громада поступово стає просто населенням, про зниження рівня очікувань. Багато що не відбулося у 2016-му: не сталися заплановані прориви на східному фронті, хоча якість української армії підвищилася досить суттєво; не імплементовано Мінські угоди; не впроваджено багато реформ в економіці, науці, культурі; Надія Савченко не стала новим національним героєм, а експати-реформатори зарано були запрошені до перетворень України на романтичний рай тощо. Люди втомилися від удаваних сподівань і рецептів покращення, котрі поки що непридатні до української дійсності в принципі.

«Больовий поріг» у суспільстві досить високий, тому не варто сподіватися на вирішення проблем революційно-майданним шляхом. Адже Революція гідності – це не просто собі метафора. Це реально була революція моральних чеснот і принципів, які намагалися впровадити у повсякденність щиро і відповідально. Тому й реакція світу на події в Україні була так само щирою і неупередженою. Проте світ змінюється з такою швидкістю, яку навіть складно спрогнозувати. І прірва між тими, хто може розібратися у процесах, що відбуваються, та управляти ними, і тими, хто навіть не може оцінити довкілля, може призвести до загострення, глобальнішого і серйознішого за ті, що вже існують.

Підсумовуючи стисле бачення України у 2017 році, вчергове доходимо висновку, що ключовий ресурс, фактор, чинник, який ми маємо сьогодні, – це люди. Люди, які здатні виживати за будь-яких умов, продукуючи при цьому інноваційні зміни і радикальні трансформації. У країні поки що є середній клас, постіндустріали, завдяки яким ми обов’язково вирулимо.

Сьогодні наші бізнесмени, підприємці, менеджери мають такий антикризовий досвід управління, що складно й уявити, де ще можна мати таке «стажування». До речі, за даними чеської газети «Aktualne.cz», кожен п’ятий СЕО у Чехії – українець. Головне – більше довіри, справедливості, компетентності, оптимізму. Побільше впевненості у власних силах і поменше сподівань на допомогу ззовні. Побільше мудрості і поменше цинізму – на савані ще ніхто не шив кишені. Побільше порядку і порядності у роботі, словах, думках і душах. Тоді ми станемо сильнішими, а отже, встоїмо, незважаючи ні на що. Головне, аби не було запізно.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
FORBES У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ
Коментарів 0
Увійдіть, щоб опублікувати коментар
Останні погляди
Найтемніший час перед світанком: як подолати кризу в компанії
Які завдання ляжуть на плечі команди, а які ─ безпосередньо на власника
Колектори і юрособи: з бізнесом не церемоняться
Чим відрізняється поведінка колекторських структур стосовно боржників-фізосіб і бізнесменів
Скромна чарівність біткоіна: українські реалії використання криптовалют
Хоча криптовалюти поки що офіційно заборонені в Україні, країна входить у топ-5 країн світу за кількістю користувачів різними біткоін-гаманцями
Новий-старий порядок атестації від Мін'юсту: що змінилося
Про особливості нового порядку атестування складу Державної кримінально-виконавчої служби України
Експортні міфи, або Як підкорити Велику Китайську стіну
Ринок КНР дуже привабливий для експортерів усього світу, продукція яких сьогодні китайському споживачеві здається набагато цікавішою, ніж українська
Скільки коштує професійне вигорання персоналу
І як бізнес може застрахуватися від проблем зі співробітниками
Розрубати гордіїв вузол: єврооблігаційні LPN-структури і нові правила оподаткування
Про нові правила оподаткування відсотків, що виплачуються українськими емітентами так званих «облігацій участі в кредиті» на міжнародних ринках капіталу
Примус у приватному порядку: нововведення в сфері виконання судових рішень
Чи стане інститут приватних виконавців необхідною і достатньою умовою ефективної і об'єктивної роботи судової системи