Віктор Пинзеник: Ми не дали інвестору виконати елементарного – порахувати, заробить він чи ні

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПОДІЮ

Бліц-панель з Віктором Пинзеником: Макроекономічні виклики бізнесу. Питання та непрості відповіді

106110
  —  15 Грудня 2015, 17:00
Що стало причиною сьогоднішньої кризи і як Україна опинилася в борговій спіралі

На зустрічі членів CFO Сlub Ukraine колишній віце-прем’єр і міністр фінансів аналізував макроекономічну ситуацію в Україні. Він намагався відповісти на питання, чому курс долара стрибнув до сьогоднішнього значення, наскільки критичним для економіки є дефіцит бюджету і чому без розвязання цих проблем інвестори не цікавитимуться Україною.  

Виктор Пинзеник: Мы не дали инвестору сделать элементарного – посчитать, заработает он или нет
Фото: facebook.com/CFOClubUkraine

Сьогодні багатьом компаніям потрібно формувати фінансові плани на наступний рік. Їх вимірють не в метрах, не в тоннах, не в літрах, а в грошових одиницях. І виникає проблема: яким «метром» робити розрахунки? Боюся, що відповіді на це запитання не знає ніхто. Бо ситуація є такою, що проаналізувати макроекономічні показники складно. Мова йде про обмінний курс та інфляцію. Бюджет планувався під інфляцію 12%, після поправок – 26%, а за фактом ми маємо 46%.

Проблема з обмінним курсом не виникла вчора чи рік тому. Це вже четверта девальвація гривні, причини якої дуже схожі на попередні спади гривні. Одним із факторів, які визначають обмінний курс, є торговельний баланс – співвідношення експорту й імпорту.

Віктор Пинзеник: Ми не дали інвестору виконати елементарне – порахувати, заробить він чи ні

Помітно, що сьогоднішня проблема повторює тенденцію, яка закінчилася девальвацією 2008 року. Світова криза була лише поштовхом. Корінь проблеми полягав у перевищенні імпорту над експортом. Відповідно, збільшувалася «дірка» у платіжному балансі, яку доводиться чимось покривати, а Україна не друкує долари.

Як розв’язували цю проблему? Дуже простим способом – новими позиками. Очі не бачать – серце не болить. Позичали і перепозичали, поки перестали давати в борг. Тоді почали проїдати резерви, яких 2011 року було $38 млрд. Закінчилося тим, чим і мало закінчитися: для підтримання курсу забракло ресурсів.

Віктор Пинзеник: Ми не дали інвестору виконати елементарне – порахувати, заробить він чи ні

Але не все так просто. Наша платіжна ситуація ускладнена борговою позицією. Це борг усіх суб’єктів разом з урядом перед зовнішніми кредиторами. Та проблему для обмінного курсу створює так званий короткостроковий борг – 59 млрд грн. Я не відкрию таємниці, коли скажу, що сьогодні Україні на зовнішньому ринку не позичає ніхто. Я не беру до уваги кредит під гарантії США.

Чи можна було уникнути цієї ситуації? Звичайно. Насамперед потрібно було «відпустити» курс. Якби це зробили ще 2009 року, то ви б ніколи не побачили ні стрибків, ні долара по 24 грн. Бо курс – це природний інструмент реакції.

Між рядками у заяві місії МВФ сказано не дуже добрі речі. М’яко кажучи, програму поки що зупинено. Бо їм немає сенсу допомагати країні, яка не робить правильних кроків сама

Минулого року вперше за тривалий час сальдо торгівлі було позитивним – $3,8 млрд. І цього року воно буде позитивним. Така тенденція відкриває перспективи для розв’язання боргової проблеми. Бо постійний надлишок у торговельних операціях давав би змогу країні отримувати необхідну валюту, що могло б стати сигналом для інвесторів. Але цей залишок $3,8 млрд не перекриває проблему короткострокових боргів, тому нам потрібне рефінансування.

Між рядками у заяві місії МВФ сказано не дуже добрі речі. М’яко кажучи, програму поки що зупинено. Бо їм немає сенсу допомагати країні, яка не робить правильних кроків сама. Але я хотів би звернути увагу на те, що не можна легковажити відношенням до цього кредитора, бо його нічим замінити.

Другий фактор, який впливає на обмінний курс, – це дефіцит бюджету. З 2009 року країна втягнулася в дуже небезпечну гру – життя в борг. До 2009 року ми мали показник дефіциту в рамках 1–2% ВВП. Минулого року – 14% ВВП, або 200 млрд.

Віктор Пинзеник: Ми не дали інвестору виконати елементарне – порахувати, заробить він чи ні

Проте ці дані не відповідають офіційній статистиці. Бо якщо запитати, як рахувати дефіцит бюджету, то нормальна людина скаже: це різниця між видатками та доходами. Правильно, тільки не в Україні. Бо в Україні велика частина видатків іде поза бюджетом.

Ви чули, що минулого року уряд виділив «Нафтогазу України» 104 млрд грн. Знайдіть цю цифру у звіті про бюджет. Вона є у текстовій частині бюджету, але її нема в балансі. Бо це схема фінансування видатків попри казну. «Нафтогаз»  отримує гроші не з казначейства, він отримує від уряду ОВДП, а потім отоварює їх у Нацбанку. Таких операцій уряд здійснив цього року на десятки мільярдів гривень. Тому нам не пахне бездефіцитним бюджетом.

Але головне – як покривають цей дефіцит бюджету. НБУ друкує необхідну кількість гривні.

Якщо запитати, як рахувати дефіцит бюджету, то нормальна людина скаже: це різниця між видатками та доходами. Правильно, тільки не в Україні. Бо в Україні велика частина видатків іде поза бюджетом

Я не кажу про порушення закону, адже українське законодавство забороняє НБУ фінансувати дефіцит бюджету. Порушення немає. Кредит надає державний банк – «Укрексім» чи «Ощадбанк, а наступного дня його перекредитовує НБУ. Минулого року дірку в 175 млрд грн перекрили саме так. Але ви розумієте природу цих грошей, вони придумані.

І минулого року ця сума мала б наробити біди. На початку 2014 року Україна мала $20 млрд валютних резервів. До кінця року там залишилося 12 млрд. 8 млрд пішло на стерилізацію емісії. Тому минулого року і не сталося вибуху. Але сьогодні стерилізувати вже нічим. Більше того, МВФ не дає цього робити. Який сенс давати Україні валютні кредити, якщо вона їх просто спалюватиме у грубці?

А тепер просте запитання: де має діватися зайва гривня? Вона знаходить своє місце на валютному і на споживчому ринку. 20 років Україна не знала інфляції, яку вона переживає сьогодні. Востаннє такий високий стрибок (39,7%) був 1996-го. І це тиснутиме на курс, допоки Україна житиме з таким дефіцитом бюджету.

Віктор Пинзеник: Ми не дали інвестору виконати елементарне – порахувати, заробить він чи ні
Фото: facebook.com/CFOClubUkraine

Чому саме ці речі є фундаментальними? Я не зроблю відкриття, якщо скажу, що економіку піднімають інвестиції. Та чи зможе приватний інвестор сьогодні в Україні порахувати доходи й видатки? Курсу він не знає, інфляції теж. Ми не дали інвестору можливості виконати першу елементарну професійну дію – порахувати, заробить він чи не заробить. Тому, не навівши лад у своїх фінансах, країні важко буде розраховувати на успіх.

Який сенс давати Україні валютні кредити, якщо вона їх просто спалюватиме у грубці?

Публічні видатки за минулий рік становили 53,7% ВВП. Просте запитання: як їх профінансувати за доходу 40% ВВП? Як їх фінансували минулого року? НБУ використовував емісію. Немає проблеми з податками, проблема стосується публічних видатків. Як можна вирішити дисбаланс? Або ми більше платимо в касу, або менше витрачаємо, або поєднуємо одне й друге. Але дива тут не буде, бо такі експерименти Україна вже проводила неодноразово.

А якою буде реакція кредитора, якщо країна і далі живе з такими розривами? До нинішньої кризової ситуації призвело саме життя в борг, життя з величезним дефіцитом. Країна 2008 року мала борг 89 млрд грн. Сьогоднішній борг України становить 1 трлн 524 млрд грн. 2008 року на його обслуговування ми витрачали 3,8 млрд грн. Цього року – 92 млрд грн. Це більше, ніж весь оборонний бюджет. Ми втягнулися у боргову спіраль.

Коментарів 0
Увійдіть, щоб опублікувати коментар
FORBES У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ